Структура та функції фінансових ринків

Грошовий ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження.

У процесі функціонування грошовий ринок виконує наступні функції.

1.Акумуляція грошових заощаджень населення, нагромаджень підприємств і держави.

2. Забезпечення ліквідності короткострокових фінансових вкладень.

3.Забезпечення доходності короткострокових фінансових вкладень.

4. Обслуговування товарного обігу за допомогою комерційного кредиту.

5.Регулювання ліквідності фінансових установ.

6.Забезпечення касового виконання державного бюджету.

Товаром, тобто об'єктом купівлі - продажу на грошовому ринку виступає грошовий капітал, що втілений у різноманітних високоліквідних фінансових інструментах.

Інструментами грошового ринку є векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання. Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року.

Векселі і чеки використовуються як засоби платежу та для оформлення комерційного кредиту, що надається одними суб'єктами господарювання іншим у формі відстрочки платежу за поставленими товарами, виконаними роботами або наданими послугами.

Короткострокові облігації, фінансові векселі, ощадні (депозитні) сертифікати банків та банківські депозитні вклади є засобами нагромадження.

Банківські акцепти є засобом гарантування оплати платіжних доку­ментів. що оформляються відповідними написами на них.

Особливості інструментів грошового ринку зумовлюють поділ ринку на такі складові: обліковий ринок, депозитний ринок та міжбанківський ринок.

Обліковий ринок це частина грошового ринку, яка забезпечує перерозподіл грошових ресурсів шляхом купівлі-продажу векселів до настання терміну їх погашення.

Депозитний ринок являє частину грошового ринку, що забезпечує залучення на визначений термін вільних коштів фізичних, юридичних осіб і держави на депозитні рахунки фінансових установ з метою зберігання і нагромадження.

Міжбанківський ринок як частина грошового ринку забезпечує залучення і розміщення тимчасово вільних грошових ресурсів банківських установ, переважно у формі міжбанківських депозитів.

Фондовий ринок це сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу цінних паперів. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, сприяє підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами.

Головне завдання фондового ринку полягає в акумулюванні вільних інвестиційних ресурсів та забезпеченні їх найбільш повного і швидкого переливу в інвестиції за допомогою випуску та обігу цінних паперів.

Фондовий ринок виконує такі функції:

1. Забезпечення фінансування держави і приватного сектора.

2. Фінансування дефіциту державного бюджету.

3.Регулювання обсягу грошової маси в обігу.

4. Формування попиту на гроші як засобу нагромадження.

5. Соціальна функція.

6.Приватизаційна функція, яка має тимчасовий прояв.

7.Антиінфляційиа функція.

Предметом обігу на фондовому ринку є особливий грошовий документ титул власності, що підтверджує право його власника на дохід або майно.

В обороті на фондовому ринку знаходяться такі групи цінних паперів

Пайові цінні папери - цінні папери, які засвідчують участь їх власника у статутному капіталі емітента та надають йому право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку у формі дивідендів та частини майна у разі ліквідації емітента.

Боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.

Приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом (зобов'язанням) придбання або продажу протягом обумовленого строку інших фінансових інструментів або товарних ресурсів. Похідними цінними паперами вважаються опціони, фючерси. форварди, варанти, свопи, депозитарні розписки (свідоцтва).

Товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, що надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Цінні папери за особливостями їх випуску та порядком розміщення на фондовому ринку України поділяються на емісійні та неемісійні.

Залежно від порядку підтвердження права власності цінні папери можуть бути іменними, ордерними та на пред'явника.

За формою існування цінні папери поділяються на документарні та без документарні.

Ринок позик є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання.

Об'єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грошові засоби, що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний процент. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Продавцями позикового капіталу на ринку позик є банківські та небанківські фінансові установи, які передають в користування позиковий капітал у формі кредиту та позик. Покупцями позикового капіталу є юридичні та фізичні особи, державні органи, що мають потребу в додаткових коштах.

Таким чином, інструментами ринку позик є кредити та позики

Кредит- це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

Залежно від суб’єктів кредитних відносин кредит поділяється на такі види: національний, міжнародний, банківський, державний, комерційний, споживчий, лізинговий, консорціумний та інші.

Позика являє інструмент ринку, за допомогою якого одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Суть ринку позик виявляється в таких його функціях:

- обслуговування виробництва та товарного обігу за допомогою кредиту;

- акумуляція грошових збережень підприємств, населення, держави, а також іноземних клієнтів;

-трансформація грошових фондів безпосередньо в позиковий капітал і використання його у вигляді капіталовкладень для обслуговування процесу виробництва;

- фінансування діяльності держави та населення шляхом надання кредитів державним органам та споживчих кредитів домашнім господарствам;

- концентрація і централізація позикового та виробни чого капіталів з метою їх злиття для утворення фінансово-промислових груп.

Основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є кредитування, довірчі та гарантійні операції, що здійснюються банківськми та небанківськими фінансовими установами на користь клієнтів.

Валютний ринок - це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют.

Інструментом обігу на валютному ринку є валюта.

Валюта може бути поділена на національну, іноземну та колективну. Національна валюта емітується національною банківською системою. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. Іноземна валюта емітується банківськими системами інших країн. Колективна валюта - це особливі міжнародні грошові одиниці, що випущені міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

Важливими характеристиками валюти є її курс та конвертованість.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країни або в міжнародних валютних одиницях (спеціальні права запозичення, євро).

Основою визначення валютного курсу є купівельна спроможність грошової одиниці.

Конвертованість валюти - це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень.

За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи: вільно конвертована, частково конвертована, неконвертована, клірингова.

Вільно конвертована валюта вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн та застосовується у всіх видах міжнародного обігу.

Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках використовується з обмеженнями.

Неконвертована валюта не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується лише на території певної країни.

Клірингова валюта це розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.

За сферою поширення в складі валютного ринку виділяють:

- міжнародний валютний ринок;

- національні валютні ринки.

За принципами організації валютний ринок поділяється на:

- організований ринок;

- стихійний ринок.

Залежно від централізації валютний ринок може бути поділений на:

- біржовий ринок;

- позабіржовийринок.

Поряд з вищезазначеними ринками в складі валютного ринку функціонує ринок банківських металів.

За характером валютних операцій в складі валютного ринку виділяють: ринок конверсійних операцій, ринок депозитних операцій та ринок кредитних операцій.

За формою валюти, якою торгують, валютний ринок поділяється на ринок безготівкових операцій та ринок готівки.

Страховий ринок являє сферу економічних відносин, де об’єктом купівлі -продажу є специфічний товар - страхова послуга.

Страхові послуги характиризуються такими особливостями: нематеріальним характером, віддаленістю від виконання тривалим строком, можливістю реалізації залежно від настання страхового випадку.

Відповідно до об'єктів страхування страхові послуги забезпечують майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків. Споживачами страхових послуг можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Користування страховими послугами може здійснюватись на добровільній або обов'язковій основі.

Страховому ринку притаманні такі основні функції;

1) забезпечення суспільного визнання страхових послуг;

3) акумуляція та розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб;

4) забезпечення соціальної та економічної стабільності в суспільстві за рахунок повного та своєчасного відшкодування збитку;

5) залучення тимчасово вільних коштів страхового фонду для здійснення інвестицій.

Об’єктивними умовами існування страхового ринку є наявність суспільної потреби у страхових послугах та діяльність на ринку страховиків, здатних забезпечити їх надання.

Основними учасниками страхового ринку є страховики - оференти страхових послуг, страхувальники та застраховані особи, що користуються страховими послугами, а також страхові посередники, що займаються просуванням страхових послуг на ринку. Іншими учасниками страхового ринку є інститути його інфраструктури.

Питання для самоконтролю

1. Суть сегментарної структури ринку фінансових послуг.

2. Суть та учасники міжнародного ринку фінансових послуг.

3. Причини реалізації фінансових операцій на стихійному ринку фінансових послуг.

4. Суть грошового ринку та його функції.

5. Класифікація грошового ринку.

6. Суть фондового ринку та його функції.

7. Інструменти фондового ринку, їх види та групи.

8. Класифікація фондового ринку.

9. Суть ринку позик та його функції.

10. Види та форми та функції кредиту.

11. Суть валютного ринку та його функції.

12. Суть та функції страхового ринку.

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи

1. Особливості функціонування грошового ринку в економіці перехідного типу.

2. Проблеми функціонування міжбанківського ринку в Україні.

3. Законодавче регулювання діяльності фондового ринку в Україні.

4. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку в Україні.

5. Проблеми інтеграції українського ринку цінних паперів у європейський та світовий ринки.

6. Особливості функціонування ринку позик в Україні.

7. Проблеми функціонування валютного ринку в Україні.

Тестові завдання

2.1. З нижченаведених оберіть ті функції, що виконує грошовий ринок:

а) формування пропозиції низько ліквідних грошових засобів;

б) створення умов для функціонування фондовихбірж;

в) трансформація грошового капіталу у позиковий капітан;

г) забезпечення обігу- довготермінових цінних паперів.

2.2. Інструментами грошового ринку є:

а) акції;

б) облігації зовнішньої державної позики України;

в) чеки;

г) опціони.

2.3 До емісійних цінних паперів належать:

а) чеки;

б) коносаменти;

в) інвестиційні сертифікати;

г) опціони.

2.4. Кредиторами на ринку позик можуть бути:

а) банки;

б) кредитні спілки;

в) фінансові компанії;

г) всі відповіді є вірними.

2.5. Оберіть найбільш повне ви значення валютного ринку:

а) валютний ринок - це сфера купівлі-продажу іноземної валюти;

б) валютний ринок - це сфера купівлі-продажу національної та іноземної валюти;

в) валютний ринок - це система економічних відносин, що забезпечує обіг іноземної валюти під впливом попиту і пропозиції на неї;

г) валютний ринок - це система економічнихвідносин, функціонування яких забезпечує купівлю-продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів та здійснення інвестиційної діяльності.

2.6. Валютний ринок виконує такі функції:

а) забезпечує найбільш ефективний перерозподіл капіталу всередині країни;

б) сприяє подоланню дефіциту державного бюджету;

в) забезпечує міжнародний перелив капіталу;

г) гарантує одержання доходу на цінні папери, що випущені в іноземній валюті.

2.7. Методами, за допомогою яких держава регулює валютний курс, є:

а) дисконтна політика;

б) випуск облігацій зовнішніх державних позик;

в) залучення зовнішніх кредитів;

г) обмеження валютних операцій комерційних банків.