Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва

Зростання значення небанківських фінансових установ у фінансовому посередництві відбувається під впливом таких чинників:

· підвищення рівня доходів населення у економічно розвинутих країнах;

· зростання попиту на новітні та нетрадиційні для банків фінансові послуги;

· активний розвиток грошового, фондового, кредитного, валютного, страхового ринків;

· інституційний розвиток небанківського фінансового сектора;

· спеціалізація небанківських фінансових установ на послугах, що не є пріоритетними для банків.

Діяльність небанківських фінансових установ має багато спільних рис з банками. Серед них:

· забезпечення опосередкованого фінансування учасників економічної діяльності;

· формування фінансових ресурсів шляхом емісії фінансових активів;

· прагнення задовольнити інтереси та наміри споживачів фінансових послуг;

· здійснення операцій на одному ринку;

· конкурування з іншими фінансовими установами за клієнтів.

Проте діяльність небанківських фінансових установ суттєво відрізняється від діяльності банків. У складі основних відмінностей такої діяльності від діяльності банків є її вузька спеціалізація, реалізація за рахунок неї небанківських операцій (за наявності дозволу держави окремих банківських), відсутність безпосереднього впливу на формування пропозиції грошей на ринку, а також вища ризикованість в порівнянні з операціями банків.

В Україні становлення інститутів небанківського фінансового сектора було викликано:

1) процесами приватизації державного майна за приватизаційні майнові сертифікати, то зумовили потребу у створенні інвестиційнихфондів і компаній, довірчих товариств.

2) реформою пенсійної системи в Україні та запровадженням системи недержавного пенсійного забезпечення, що спричинили необхідність створення в країні недержавних пенсійних фондів;

3) необхідністю впровадження в країні світового досвіду щодо забезпечення страхового захисту суб'єктів господарювання та громадян, що сприяло розвитку діяльності страхових організацій;

7) потребами фінансового та соціального захисту громадян, активізації малого бізнесу, здешевлення вартості кредитів для населення, що обумовили відродження кредитних спілок;

5) поглибленням спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікацією напрямів спрямування капіталу, що спричинили появу та розвиток лізингових, факторингових, інших фінансових компаній, компанії! з управління активами та інших посередників.

На сучасному етапі небанківське фінансове посередництво в Україні характеризується такими рисами:

1) низькою питомою вагою активів небанківських фінансових установ у валовому внутрішньому продукті;

2) другорядною роллю небанківських посередників у фінансуванні національної економіки та у перерозподілі капіталів;

3) відсутністю завершеної законодавчої та нормативної бази щодо регулювання діяльності небанківських фінансових установ;

4) відсутністю або недосконалим захистам клієнтів таких установ;

5) наявністю недоліків в організаційно-економічних механізмах функціонування небанківських фінансових інститутів.

Питання для самоконтролю

1. Поняття фінансового посередництва та його види.

2. Механізми перерозподілу капіталу за участю фінансових посередників.

3. Переваги діяльності фінансових посередників.

4. Умови реалізації переваг діяльності фінансових посередників.

5. Функції та значення діяльності фінансових посередників на ринку фінансових послуг.

6. Форми діяльності фінансових посередників.

7. Типи фінансових посередників за ринково-орієнтованою та банківсько-орієнтованою моделями фінансового посередництва.

8. Відмінності в моделях організації фінансового посередництва.

9. Склад та особливості діяльності ощадних установ контрактного типу.

10. Склад інвестиційних посередників та характеристика їх діяльності на розвинутому ринку.

11. Функції та значення банків в організації фінансового посередництва.

12. Чинники, що зумовили появу та розвиток діяльності небанківських фінансових установ в Україні.

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи

1. Види банків та особливості їх діяльності на розвинутих ринках.

2. Практика діяльності небанківських фінансових установ на розвинутих ринках.

3. Проблеми функціонування та розвитку фінансового посередництва в Україні.

4. Моделі організації фінансового посередництва в країні.

5. Діяльність інвестиційних посередників на розвинутих ринках.

6. Діяльність страхових компаній на розвинутих ринках.

7. Практика діяльності недержавних пенсійних фондів у країнах з розвинутою економікою.

8. Особливості становлення та розвитку фінансового посередництва в країнах, що стали на шлях ринкових перетворень.

Тестові завдання

2.1. Формами діяльності посередників на ринку фінансових послуг є:

а) реєстрація прав власності на цінні папери;

б) акумуляція заощаджень населення;

в) котирування цінних паперів на біржі;

г) депозитарна діяльність з цінними паперами.

2.2. Основними типами фінансових посередників за ринково орієнтованою моделлю фінансового посередництва є:

а) ощадні установи контрактною типу;

б) депозитарні установи;

в) розрахунково-клірингові установи;

г) небанківські фінансові установи.

2.3. До депозитних інститутів як типу фінансових посередників за ринково орієнтованою моделлю належать:

а) страхові компанії;

б) кредитні спілки;

в) недержавні пенсійні фонди;

г) інвестиційні компанії.

2.4. До складу інвестиційних посередників за ринково орієнтованою моделлю фінансового посередництва належать:

а) холдингові компанії;

б) інвестиційні фонди;

в) довірчі товариства;

г) страхові компанії.

2.5. Фінансові посередники — це інститути, що забезпечують:

а) перерозподіл капіталу у суспільстві за допомогою непрямого фінансування;

б) пряме фінансування діяльності суб'єктів господарювання;

в) надання посередницьких послуг на товарному ринку;

г) визначення рейтингів суб'єктів господарювання.

2.6. Фінансовими посередниками в Україні є:

а) банківські установи;

б) фондові та валютні біржі;

в) реєстратори прав власності на цінні папери;

г) депозитарні установи.

2.7. Для залучення заощаджень фінансові посередники здійснюють:

а) розміщення на ринку цінних паперів позичальників;

б) випуск власних фінансових активів;

в) викуп цінних паперів позичальників з метою їх подальшого перепродажу;

г) всі відповіді є вірними.