Умови створення та діяльності фінансових установ

Основними оферентами фінансових послуг є фінансові установи.

Фінансовими установами вважаються юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька видів фінансових послуг та внесені до реєстру фінансових установ, що ведеться уповноваженим державним органом. Реалізація фінансових послуг для фінансових установ є виключним видом діяльності.

Фінансові установи в Україні функціонують як у формі банків, так і у формі небанківських фінансових установ.

Залежно від видів фінансових послуг, що надаються фінансовими установами, вони можуть діяти як універсальні та спеціалізовані.

Юридична особа набуває статусу фінансової установи після державної реєстрації і внесення інформації про неї до відповідного реєстру фінансових установ. Ведення Державного реєстру банків забезпечує Національний банк України. Державного реєстру небанківських фінансових установ (за винятком професійних учасників фондового ринку) – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного реєстру професійних учасників фондового ринку – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Реєстр фінансових установ створюється з метою сприяння захисту інтересів споживачів фінансових послуг та для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, учасників ринку фінансових послуг системою інформації про фінансову установу.

За умови прийняття позитивного рішення про внесення фінансової установи до відповідного Державного реєстру, уповноважений державний орган видає заявнику свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.

Фінансові установи створюються у відповідних організаційно-правових формах, що регламентуються законодавством Зокрема, банки вУкраїні можуть створюватись у формі акціонерних товариств та приватних банків, довірчі товариства - у формі товариств з додатковою відповідальністю, корпоративні інвестиційні фонди - у формі відкритих акціонерних товариств, ломбарди можуть діяти як державні підприємства або повні господарські товариства.

Основними цілями створення об'єднань фінансових установ є:

· концентрація капіталу;

· підвищення ліквідності та платоспроможності;

· розподіл кредитного та інших видів фінансового ризику між учасниками об'єднання;

· координація діяльності та централізація функцій фінансових установ;

· нагляд за діяльністю учасників об єднання.

Об'єднання фінансових установ може набути статусу саморегулівної організації учасників ринку у випадку його реєстрації уповноваженим державним органом.

Найбільш поширеними в Україні об'єднаннями фінансових установ є банківські корпорації, банківські та фінансові холдингові групи, об'єднані кредитні спілки. Учасниками банківської корпорації та банківської холдингової групи можуть бути виключно банки. До складу фінансової холдингової групи можуть входити фінансові установи різної спеціалізації, серед яких щонайменше має бути один банк. Об'єднані кредитні спілки формуються за рахунок об'єднання діяльності та кредитних ресурсів декількох кредитних спілок (не менше десяти) з метою забезпечення взаємного кредитування та підвищення їх фінансової стабільності

Поряд зі створенням професійних об єднань фінансові установи можуть створювати неприбуткові асоціації Такі асоціації не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а мають на меті захист та представлення інтересів своїх членів, розвиток міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну, розробку рекомендацій щодо фінансової діяльності тощо. У формі неприбуткових асоціацій діють Асоціація українських банків. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Національна асоціація недержавних пенсійних фондів України і адміністраторів недержавних пенсійних фондів. Національна асоціація кредитних спілок України тощо.

Питання для самоконтролю

1. Суб'єкти ринку фінансових послуг та їх види.

2. Ознаки класифікації суб'єктів ринку фінансових послуг.

3. Види оферентів фінансових послуг.

4. Емітенти фінансових активів, їх види та особливості діяльності на ринку.

5. Поняття фінансової установи та її види.

6. Ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.

7.Умови припинення діяльності фінансових установ.

8. Характеристика намірів діяльності оферентів фінансових послуг.

9. Характеристика намірів споживачів фінансових послуг.

10.Ціна фінансової послуги та чинники, що впливають на її формування.

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи

1) Роль та функції держави як учасника ринку фінансових послуг.

2) Інвестиційний капітал: характеристика і джерела.

3) Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.

4) Механізм утворення та розміщення заощаджень в економіці ринкового типу.

5) Формування ринкової ціни грошового капіталу.

6) Проблеми здійснення фінансових інвестицій в Україні.

7) Діяльність фінансових посередників щодо залучення заощаджень населення до інвестиційних процесів.

Тестові завдання

2.1. Споживачами фінансових послуг в Україні можуть бути:

а) фінансові установи;

б) державні органи;

в) фізичні та юридичні особи;

г) всі відповіді є правильними.

2.2. Наданням фінансових послуг, за умови виконання вимог законодавства, можуть займатись:

а) суб'єкти господарювання, що мають укладені агентські угоди з уповноваженими банками на відкриття пунктів обміну валюти;

б) суб'єкти господарювання, що надають послуги з фінансового лізингу на регулярній основі;

в) суб'єкти господарювання, що систематично натають позики фінансовими активами;

г) всі відповіді є правильними.

2.3. Реалізація фінансових послуг здійснюється їх оферентом на підставі:

а) одержання відповідного дозволу (ліцензії) від уповноваженого державного органу;

б) внесення його до відповідного державного реєстру фінансових установ;

в) регулярної звітності перед уповноваженим державним органом;

г) 1-ша і 2-га відповіді є правильними.

2.4. Емітенти фінансових активів – це особи, що:

а) надають фінансові послуги, як правило, на платній основі;

б) пропонують свої заощадження на певний термін і на платній основі;

в) здійснюють випуск фінансових активів з метою залучення додаткових фінансових ресурсів;

г) користуються фінансовими послугами з метою формування фондів фінансових ресурсів.

2.5. Передача коштів від заощаджувачів до позичальників за допомогою фінансових посередників вважається:

а) прямим фінансуванням;

б) опосередкованим фінансуванням;

в) внутрішнім фінансуванням;

г) зовнішнім фінансуванням.