Прокатка в чорновій кліті

Якщо прийнято подовжню схему прокатки, то спочатку слід визначити коефіцієнт витяжки при протяжці по формулі:

, (3.1)

де l_пр – довжина розкату після протяжки, мм;

Максимальна довжина розкату після протяжки l_пр залежить від довжини бочки валків L_б і довжини роликів робочого рольгангу кліті. Останнє необхідне для можливості кантування розкату після розбивки

ширини, для чого його діагональ d після цієї стадії повинна бути трохи

менше довжини роликів l_pг робочого рольгангу даної кліті (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 – До визначення довжини після протяжки

Очевидно, що максимально припустима довжина повинна бути:

, (3.2)

де Δb - припуск на обрізання бокових кромок (див. Додаток Б).

Водночас вона не може бути більшою, ніж:

мм. (3.3)

З цих двох значень вибирають менше. Наприклад:b = 2500; Δb = 160, прокатка на ТЛС 2800 з l_рг = 3600 мм (див. Додаток В). Звідси:

мм.

мм.

Приймаємо менше значення l_пр= 2400 мм.

При обмеженій довжині l_пр коефіцієнт витяжки μ₁ буде тим більше, чим менше L. Ось чому з погляду зменшення обрізі потрібно вибирати сляби мінімальної довжини, хоча це веде до збільшення товщини, що несприятливо позначається на нагріванні. Потім знаходить-

ся товщина розкату після протяжки по співвідношенню:

, мм. (3.4)

Сумарний обтиск при протяжці: . Його потрібно розподілити по проходах. Якщо поворотні пристрої чорнової кліті встановлені перед і після неї, то число проходів може бути як парним, так і непарним (при цьому потрібно прагнути їх мінімізувати). Якщо тільки до – то парним, оскільки після протяжки потрібно робити кантування. Доцільно розподіляти обтискання так, щоб вони зменшувалися у міру зменшення товщини розкату. Звичайно протяжка робиться за 2 проходи, і рідко – за 4. Якщо малий, то можна робити один прохід холостим.

Наприклад: Н = 220 мм, B = 1250мм, L = 2320 мм.

,мм.

мм.

мм.

Такий обтиск можна зробити за один прохід. Але коли у перших проходах чорнової кліті обтиски досягають 40÷50 мм, потрібно робити перевірку умов захвату валками.

Після протяжки розкат кантується на 90⁰ і здійснюється розбиття ширини. Коефіцієнт витяжки при розбитті ширини:

, (3.5)

де b – ширина листа, мм;

В – ширина слябу, мм;

Далі визначається товщина розкату після розбиття ширини:

. (3.6)

Знаходиться сумарний обтиск при розбитті ширини:

. (3.7)

Він розподіляється по проходах так, щоб сила і момент прокатки не перевищували припустимих, але кліть була максимально завантажена по своїх енергосилових можливостях для отримання максимальної продуктивності. Звичайно для цього потрібно декілька наближень. Залежно від розмірів слябів і листів розбиття ширини робиться за 4÷8 проходів, але можуть бути і інші варіанти. Сумарний обтиск розподіляється по проходах. При цьому можна орієнтуватись на практичні режими обтисків ТЛС (див. Додаток Г).

Наприклад:

,

мм.

мм.

У першому наближенні розподілення по проходах:

Δh₁ = 23 мм; Δh₂ = 21 мм; Δh₃ = 20 мм; Δh₄ = 18 мм; Δh₅ = 16 мм; Δh₆ = 15 мм.

Потім робиться друге кантування і так звана "третя витяжка", до отримання товщини підкату в чистову кліть. Коефіцієнт витяжки цієї стадії розраховується по виразу:

, (3.8)

де h_рш, h_пк – товщина розкату після розбиття ширини і товщина підкату в чистову кліть.

Сумарний обтиск при третій витяжці:

, (3.9)

де товщина підкату знаходиться з умови рівності циклів прокатки в чорновій і чистовій клітях.

,

де Δh_Σчорн – сумарний обтиск у чорновій кліті. Для подовжньої схеми:

,

де h – товщина листа. У таблицях 3.1 і 3.2 наведено орієнтовні величини підкатів для різних товщин листів.

Таблиця 3.1 – Товщина підкатів на ТЛС 2800 ВАТ АМК

Таблиця 3.2 – Товщина підкатів на ТЛС 2250 ВАТ АМК

Наприклад: мм.

мм.

Приймаємо h_пк = 54 мм. Тоді: ;

мм.

Далі проводиться розподіл по проходах і бажано так, щоб їх число було непарним. Тоді після третьої витяжки розкат можна відразу відправити до чистової кліті. Якщо не виходить зробити непарне число проходів, то слід вводити холостий прохід, протягом якого одночасно з транспортуванням розкату передбачається підйом верхнього валу для першого проходу наступного сляба. Результати розрахунку зводяться в таблицю. Приклад режиму обтисків – в табл. 3.3

Таблиця 3.3 – Режим обтисків листа 12×2500×6000мм у

чорновій кліті ТЛС 2800 по подовжній схемі

Потрібно звертати увагу на те, щоб після розбиття ширини довжина розкату відповідала ширині листу плюс прийнятий припуск на бічну обрізь з точністю до ± 5 мм. Для цього коефіцієнти витяжки в кожному проході доводиться рахувати з точністю до 3÷4 знаків після коми.

При прокатці по поперечній схемі спочатку коефіцієнт витяжки при розбитті ширини:

, мм.

Далі розраховуються обтиски, потрібні для отримання l_рш:

мм,

які розподіляються по проходам. Після кантування ведеться прокатка у поперечному напрямку до отримання товщини підкату у чистову кліть. При поперечній схемі сумарна деформація в чорновій кліті повинна дорівнювати (0,8÷0,9)Δh_Σ, щоб цикли прокатки в обох клітях були приблизно рівними.

,

,

.

Сумарна деформація розподіляється так, щоб обтиски зменшувалися. Число проходів також бажано мати непарним.

Наприклад:

,

мм.

мм

Приймаємо мм. Тоді:

мм, мм.

Розподіляємо цю деформацію по проходам і складаємо таблицю режиму обтисків у чорновій кліті.

Таблиця 3.4 – Режим обтисків листа 12×2500×6000мм у

чорновій кліті ТЛС 2800 по поперечній схемі

Обтиски повинні бути такими. щоб зусилля і моменти прокатки не перевищували припустимих. В табл. Г.1÷Г.8 в якості прикладу наведено припустимі значення обтисків для чорнових клітей ТЛС.