Переваги та недоліки лізингу

Жодний з видів діяльності не знайде широкого застосування, якщо він не буде приносити вигоди всім учасникам договірних відносин. Які ж переваги роблять лізинг привабливим для всіх учасників угоди?

Для кожного із учасників лізингової діяльності цей вид підприємницької діяльності має певні переваги.

Лізингодавці, одержують наступні переваги:

Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить високий прибуток. Крім того, якщо лізингодавцем виступає банк, то він також має свої вигоди:

Ø розширення кола банківських операцій, ріст числа клієнтів і, відповідно, збільшенню одержуваних доходів;

Ø зниження ризику утрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк залишається власником майна, переданого в оренду, і отже, при порушенні умов договору він може зажадати повернення переданого в оренду майна. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій і з клієнтами, чиє фінансове положення викликає сумніву, наприклад, з кооперативами, малими підприємствами, особами, що займаються ПД;

Ø лізингодавець (банк чи лізингова компанія) має право нараховувати на майно, передане йому в оренду, амортизаційні відрахування, що не обкладаються податком і можуть служити джерелом коштів для закупівлі нового майна;

Ø величина орендної плати за надання майна в рамках лізингу може бути вище, ніж процентна ставка по довгострокових кредитах, видаваним на той же термін. Дане положення виправдується наданням клієнту, крім позички» реального її наповнення у виді машин і устаткування, а також іншого майна, що особливо коштовно в умовах існуючого в Україні дефіциту практично на усі види промислового устаткування;

Ø при здійсненні лізингових операцій банк зараховує на свій рахунок орендну плату на визначену дату, що набагато простіше нарахування й обліку відсотків по позичках госпорганів у процесі довгострокового кредитування.

У той же час для здійснення лізингових операцій ринок може бути
досить широким у зв'язку з наявністю зацікавленості й орендатора в
даному методі придбання майна.

Зацікавленість лізингоодержувача порозумівається наступними обставинами:

Ø можливе використання нової, дорогої техніки, висо­ких технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користу­вання без попереднього викупу, тобто є можливість налаго­дити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу — валютних) засобів мається гарантія забезпечення матеріального наповнення отриманої від банку позички;

Ø стабільні платежі, що дозволяє зменшити несприятливий вплив інфляції і росту величини банківського відсотка;

Ø можливість поряд з лізингом одержувати від банку ряд інших фінансових і не фінансових послуг;

Ø лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60—70% їхньої вартості і, як правило, лізинг не потребує негайного початку платежів,а при використанні зви­чайного кредиту підприємство повинно було б частину вар­тості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

Ø підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику на його придбання;

Ø лізингове майно виступає як застава, право власності на нього належить лізингодавцю;

Ø лізинг дає підприємству більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, що її вироблено на обладнанні, узятому в лізинг;

Ø лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орен­дувати лише на час його фактичної експлуатації;

Ø зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а в оренду: відтак розширюються можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування;

Ø лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання та його можливість отримати банківський кредит. майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; його вартість не вклю­чається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно доз­воляє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифікують як «позабалансове фінансування»);

Ø лізингові платежі включають до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток підприємства-лізингоотримувача;

Ø зменшується ризик виробництва нової продукції, оскільки за недостатнього попиту на неї підприємство може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;

Ø досягається ефект фінансового стимулювання, оскільки щорічні фінансові вигоди перевищують розмір відсотків за банківський кредит;

Ø у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподатковуваний прибуток і термін лізингової угоди;

Ø порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може роз­рахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; пла­тежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації про­дукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); при використанні компенсаційного лізингу лізингоодержу­вач здійснює платежі в товарній формі, використовуючи про­дукцію, що вироблена на лізинговому обладнанні;

Ø лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятли­вих умовах для них проблематичне; деякі лізингові ком­панії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додатко­вих гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устатку­вання (при невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізин­гова компанія забирає своє майно);

Ø лізинг на відміну від кредиту дає змогу створити надійніші умови господарювання;

Ø перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди;

Ø при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юридичних послуг;

Ø Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн (при застосуванні імпортного лізингу).

В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам.

Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи конкурентоспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту. Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище.

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг як примітивну довгострокову оренду майна безнадійно застаріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні лізингу:

Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:

Ø вартість лізинг для лізингоодержувача вища на суму лізингової маржі, ніж вартість звичайної позики;

Ø кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною організацією;

Ø складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складнішої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику. На підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

Ø Законодавством США, наприклад, передбачається, що для отримання податкових пільг необхідно довести відповідність угоди до ряду ознак, які б свідчили про її належність до дійсної угоди. Податковим законодавством Німеччини, Франції та Італії не передбачаються додаткові пільги для лізингодавців чи лізингоодержувачів. У 1986—1987 р.р. в Англії та США почали діяти нові податкові законодавства, які фактично відмінили багато податкових пільг, пов'язаних з лізингом;

Ø на лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і несвоєчасного отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим, при фінансовому лізингу орендні платежі не припиняються до закінчення угоди.

Ø недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.