Фіскально-бюджетна й грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки, сеньйораж і монетизація бюджетного дефіциту

Фіскально-бюджетна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

Основними функціями фіскально-бюджетної політики є:
1. Вплив на стан господарської кон'юнктури.

2. Перерозподіл національного доходу.

3.Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.
Основними типами такої політики є дискреційна та недискреційна фіскально-бюджетна політика.

Дискреційна фіскально-бюджетна політика - політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та при­скоренням економічного зростання. Основні засоби - зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами; зміна програм "трансфертного типу" (перерозподільних); циклічні зміни рівня податкових ставок.

Недискреційна фіскально-бюджетна політика - це пасивна політика, пов'язана з автоматичною зміною в рівнях державних витрат і податків.

У сфері державного регулювання ринкової економіки є необхідність застосування цілісної внутрішньозбалансованої системи заходів фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики. Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефек­тивними при перевищенні допустимого (більше 3-4 % ВВП) дефіциту державного бюджету, від'ємного сальдо платіжного балансу.

Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами. Дефіцит державного бюджету є основною причиною інфляції. Однак. дефіцит державного бюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3 % ВНП. У протилежному випадку він негативно відображається на фор­муванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому. Джерелами покриття дефіциту державного бюджету є: збільшення кількості грошей (емісія); збільшення випуску облігацій Міністерства фінансів (казначейства); скорочення валютних резервів центрального банку; позики у зовнішніх кредиторів.

Внаслідок монопольного права друкування грошей уряд отримує дохід, що називається сеньйораж.

Покупцями облігацій Міністерства фінансів (казначейства) можуть бути: центральний банк; комерційні банки; домашні господарства; іноземці (як приватний, так і суспільний сектори).

Купівля центральним банком державних боргових зобов’язань називається монетизацією бюджетного дефіциту. Монетизація державного дефіциту приводить до інфляції. У країнах з високою інфляцією населення , як правило. Не купує нових державних боргових зобов’язань, валютні резерви центрального банку вичерпані, тому держава фінансує бюджетний дефіцит емісією.