Фінансовий контроль( наступний фінансовий метод).

Під час складання й виконання фінансових планів, а також по закінченні звітних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку — правильності вартісного розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та цільового витрачання коштів із відповідних фондів, порівняння фі­нансових результатів від використання фінансових ресурсів з плановими та виявлення резервів їх збільшення.

Іншими словами, фінансовий контроль — цілеспрямована діяльність уповноважених органів щодо забезпечення законності і доцільності виконання фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

Основна мета фінансового контролю:

Ø дотримання чинного фінансово-господарського законодавства у процесі здійснення фінансової діяльності та окремих фінансових операцій;

Ø реалізація стратегії фінансування , тобто передбачення змін умов фінансової діяльності і своєчасності пристосування до них.

Фінансовий контроль може проводитися як на рівні держави (макрорівень), так і на рівні суб'єктів господарювання (мікрорівень).

На макрорівні об'єктом фінансового контролю є фінансово-господарські операції, пов'язані з формуванням і використанням державних фінансових ре­сурсів на соціально-економічний розвиток, суб'єктами — державні органи влади і управління в особі постійних комісій Верховної Ради України, Націо­нального банку України, органи податкової та контрольно-ревізійної служб, аудиторські фірми тощо.

Фінансовий контроль держави спрямований на раціональне використання бюджетних коштів, дотримання фінансової дисципліни в державних госпо­дарських структурах, повне та своєчасне виконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом.

На мікрорівні об'єктом фінансового контролю є фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій і установ.

Суб'єктами фінансового контролю на мікрорівні є фінансові мене­джери, керівники підприємств, засновники, незалежні аудиторські організа­ції тощо.

Основні принципи фінансового контролю такі:

· незалежність (не враховуються матеріальна чи моральна зацікавленість перевіряючого);

· гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

· превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

· дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди вживаються певні заходи);

· регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);

· об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законо­давства);

· всеохопний характер (якщо можливо, фінансовий контроль має охоплю­вати всі сторони фінансово-господарської діяльності).

· Фінансовий контроль класифікується за певними ознаками (рис. 4.3).

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, виділяють такі види фінансового контролю:

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави (розроблення, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів, контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств, установ організацій, виконанням фінансових зобов'язань перед державою суб'єктів господарювання недержавної форми власності, організацією грошових розра­хунків та веденням фінансового обліку і звітності тощо). Його проводять орга­ни державної влади і управління.

Державний фінансовий контроль поділяють на загальнодержавний і відом­чий. Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють Міністерство фінансів України, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державний митний комітет та інші структури.

Відомчий фінансовий контроль проводиться підрозділами міністерств і відомств. Державних комітетів та інших органів і застосується тільки до підвідомчих підприємств та організацій. Останні роки у зв’язку з ліквідацією окремих міністерств, виникненням та розвитком нових форм власності, масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротився

Громадський фінансовий контроль полягає у виявленні і попередженні різних порушень у фінансовій діяльності підприємств, організацій та установ з ініціативи органів місцевого самоврядування або окремих груп громадян. Його здійснюють : громадські організації (партії, рухи, профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору), засоби масової інформації, окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних і фінансових відшкодувань.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль спрямований на перевірку своєчасності зарахування коштів на рахунки в банківських установах, правильності складання і ведення фінансової звітності тощо. Такий вид контролю здійснюється структурними підрозділами підприємства – бухгалтерією, фінансовим відділом, служба фінансового менеджера.

Аудит – незалежний зовнішній фінансовий контроль , що здійснюється на комерційних засадах. В Україні аудит як вид фінансового контролю функціонує з 1993 року, коли був прийнятий Закон України "Про аудиторську діяльність", що визначив правові засади здійснення аудиторської діяльності був спрямований на створення системи незалежного фінансового контроль метою захисту інтересів власника.

Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його п ноти і відповідності чинному законодавству.

Аудит здійснюється незалежними особами — аудиторами або аудиторськими фірмами. Аудиторські перевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва або власників суб'єкта господарювання.

Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку проведення ефективної фінансово-господарської діяльності. Аудиторські фірмами — комерційні організації, і тому всі свої послуги надають за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудитором.

Залежно від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю:

1. Попередній фінансовий контроль проводиться до здійснення фінансової діяльності з метою недопущення незаконних фінансових операцій. Наприклад, бухгалтерія підприємства перед тим, як виписати документи на використання коштів, перевіряє доцільність витрат, їх відповідність потребам згідно з нормами тощо. На макрорівні прикладом такого контролю є про складання і затвердження бюджетів усіх рівнів.

2. Поточний фінансовий контроль застосовують у ході проведення фінансових операцій (наприклад, перерахування податків, здійснення виш Здійснюється бухгалтерськими службами підприємств з метою забезпечення режиму економії у використанні ресурсів та мобілізації внутрішніх резерви.

3. Наступний фінансовий контроль проводять після закінчення певного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року) під час розгляду бухгалтере і статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії. Така форма контролю спрямована на узагальнення підсумків виконання фінансових операцій і розроблення фінансової стратегії на майбутнє.

Залежно від мети та завдань фінансового контролю виділяють такі форми:

1. Моніторинг — система заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового контролю, що пов'язана зі спостереженням за фінансовими явищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень.

2. Внутрішній аудит — форма контролю, що забезпечує функцію незалежну оцінку діяльності органів державного сектору і дає впевненість центральним фінансовим органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектору в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності.

3. Інспектування — подальший контроль за дотриманням законодавства ми державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Відмінністю інспектування від внутрішнього аудиту є його фіскальна спрямованість.

Методами фінансового контролю є конкретні прийоми проведення фінансового контролю. Їх поділяють на:

· натуральні, коли перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність документам (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);

· документальні, коли контроль здійснюється за наявними документами і, перевірки).

Перевірка — обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств або їх підрозділів на основі документації та видаткових докуме­нтів і визначення можливості виправлення виявлених порушень. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізія — метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи чи організації на предмет дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, а також і документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Ревізії проводять державні та недержавні органи фінансового контролю. За результатами ревізії складається акт, який є підставою для вжиття заходів щодо виправлення порушень, відшкодування збитків тощо.

Ревізії бувають:

· плановими і позаплановими;

· повними і частковими (залежно від повноти охоплення ревізією фінансово-господарської діяльності підприємства);

· суцільними, ви­бірковими і комбінованими (залежно від обсягу аналізованих даних та повноти залучення документів);

· комплексними і тематичними (залежно від організації проведення); документальними (контроль здійснюється на підставі документів) та фактичними (перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей).

Кожна перевірка і ревізія мають бути ретельно підготовленими. Для цього вивчаються відповідні закони, постанови, інструкції; проводиться ознайомлення з матеріалами попередніх ревізій і перевірок; вивчаються особливості основної діяльності тощо. За результатами підготовчої роботи складається програма ревізії і на її основі розробляється робочий план.

Проведення ревізії здійснюється в такій послідовності:

Ø представлення повноважень;

Ø проведення організаційних зборів з відповідальними працівниками підприємства;

Ø проведення інвентаризації (встановлення відповідності матеріальних цінностей і грошових коштів їх документам);

Ø особисте ознайомлення з ревізованим об'єктом;

Ø попередній аналіз господарської діяльності;

Ø безпосередньо документальна ревізія чи перевірка; систематизація матеріалів ревізії чи перевірки;

Ø складання акта чи довідки; реалізація матеріалів ревізії чи перевірки; перевірка усунення виявлених недоліків.

При цьому важливо зазначити, що завдання ревізії та перевірки схожі завданнями аудиту, а саме: визначення достовірності інформації, що перевіряється, та відповідність чинному законодавству здійснених фінансово-господарських операцій. Водночас між ними є і суттєві відмінності:

—аудиторська діяльність спрямована на захист інтересів клієнтів, а ревізія на діяльність насамперед захищає інтереси держави;

—зв'язки між організацією, що проводить перевірку, і об'єктом контролю при аудиті — горизонтальні і здійснюються на добровільній основі, а ревізії — вертикальні, тобто здійснюються в порядку адміністративного призначення;

—аудиторські послуги оплачує клієнт або за його згодою орган, який потребує аудиторського висновку; ревізії оплачуються вищестоящим органом або державою;

—і аудитор, і ревізор можуть проводити перевірки вибірковим методом але за умови виявлення порушень аудитор має право обмежитись вибірковою перевіркою і надати можливість клієнту самому виправити помилки за період, а ревізор повинен провести суцільну перевірку за весь період для значення розміру шкоди і встановлення винних;

—ефективність аудиту визначається клієнтом як співвідношення затрат: проведення аудиту і результатів аудиторської перевірки; ефективність ревізії визначається відповідним контролюючим органом, що кількісно відображається розмірами донарахованих у бюджет податків та інших надходжень; |

—результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторської висновку і рекомендаціях для клієнта; за результатами ревізії складається акт, що містить організаційні висновки, обов'язкові вказівки, виконання які пізніше контролюється;

—аудитори зобов'язані забезпечити конфіденційність отриманої інформації і результатів аудиту; ревізори мають право їх висвітлити перед громадськістю.

Фінансове забезпечення ( наступний фінансовий метод).