Структура файлової системи.

В файловій системі Unix це множина символів з послідовним або блоковим доступом. В файлі можуть міститися будь – які дані, які записуються туди користувачем. Файл не має ніякої внутрішньої структури, за виключенням тієї, яку накладає на неї користувач. Дані на вінчестері розміщуються по блоках розміром 512 байт. В загальному випадку диск розбивається на наступні області:

· невикористовуваний (вільний) блок;

· керуючий блок (супер блок), який містить інформацію про розмір диску та границі інших блоків;

· і – блок, який складається з опису файлів, які називаються і – вузлами;

· область для зберігання вмісту файлів.

Рис. 14.1. Організація файлів на диску Unix.

Кожен і – вузол містить наступну інформацію:

· ідентифікатор власника файлу;

· ідентифікатор групи власника файлу;

· біти захисту;

· фізичну адресу на диску, де знаходиться вміст цього файлу;

· розмір файлу;

· час створення файлу;

· час останньої модифікації файлу (використання);

· час останньої зміни атрибутів файлу;

· байти, які вказують є даний файл директорією, звичайним файлом чи спеціальним файлом.

Таким чином файлова система Unix представляє собою структуру даних, яка містить керуючий супер блок, в якому визначається вся файлова система в цілому, масив і – вузлів, в яких визначені всі файли у файловій системі, сукупність блоків, які містять самі файли та сукупність вільних блоків.

Розподіл дискового простору під дані здійснюється блоками фіксованої довжини. Кожен файл однозначно ідентифікується чи визначається старшим номером пристрою, молодшим номером пристрою та і – номером. Файли директорії встановлюються у відповідність між іменами файлів і самими файлами, що розміщені на диску.

Директорії мають деревовидну структуру. На кожен файл або файл пристрою є вказівники, які можуть міститися в різних вузлах цієї структури (файлової структури) і імена файлів задаються послідовністю імен директорій, в яких міститься даний файл. Ця послідовність починається з символу “/”, що означає кореневий каталог, або машина дерева.

Звичайний файл, який не є директорією, може зустрічатися в різних директоріях і можливо під різними іменами. Ця властивість називається зв’язувальною. Елемент директорії, який відноситься до одного файлу називається зв’язком.

В системах Unix такі зв’язки мають однаковий статус чи права. Файли не належать директоріям, а зв’язки в цих директорія вказують на фізичний файл розміщений на диску.