Структура анотації книги

Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так:

1. відомості про автора, упорядника

2. про текст, що містить видання

3. характеристика змісту твору

4. про науково-довідковий апарат

5. про оформлення, ілюстрації тощо

6. про читацьку адресу

7. цільове призначення видання

Анотування наукових праць

В Україні місце розташування анотації, її обсяг, структура і зміст визначаються Держстандартом України та суб‘єктами видавничої діяльності. Поява електронних версій наукових видань та об‘єднання веб-ресурсів наукової періодики, в якому бере участь низка українських періодичних видань, спонукає переглянути практику анотування наукових праць. В електронних версіях зарубіжних наукових видань анотації статей часто становлять не менше 1000 знаків. У журналі «Українознавство» відбувся перехід від стислої анотації наукових статей до розгорнутої (близько 700 знаків), де в узагальненій формі має подаватися головний результат здійсненого автором дослідження.

Вимоги до анотацій

1. Анотація повинна мати лаконічну, конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації. 2. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків. 3. Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика. 4. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити. 5. Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика. 6. Не рекомендується наводити цитати з тексту. 7. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.

Сигнальна (довідкова) анотація

Зазвичай, даний вид анотації уточнює та доповнює назву. Типова структура сигнальної анотації наступна:

Бібліографічний опис

Змістова частина:

1. Призначення видання

2. Відомості про авторів.

3. Проблема, тема, що лежать в основі.

4. Основні питання які розглядалися, отримані результати, галузь, висновки, додаткова інформація.

5. Особливості художньо-поліграфічного оформлення.

6. Наявність та особливість апарату книги.

7. Читацьке призначення.

Оціночна

Характерна науково-допоміжній бібліографії. Типова структура:

Бібліографічний опис

Змістова частина:

1. Характеристика нового, цінного і корисного в тексті.

2. Оцінка соціального значення видання.

3. Різноманітні ідеї, досягнення.

Рекомендаційна

Типова структура:

Бібліографічний опис

Змістова частина:

1. Характеристика змісту

2. Рекомендації залежно від цілей читача, рівня загальної освіти, професійної підготовки.

3. Цілеспрямована послідовність читання, вивчення, використання.

4. Методичні поради читачу.

5. Методичні поради працівникам книжкової справи щодо використання.

v Конспектування – процес розумової переробки і письмової фіксації основних положень читаного або сприйманого на слух тексту. При конспектування відбувається згортання, компресія первинного тексту. Результатом конспектування є запис у вигляді конспекту.

v Конспект - особливий вид вторинного тексту, в основі якого лежить аналітико-синтетична переробка інформації, що міститься у вихідному тексті.

Конспект виявляє, систематизує та узагальнює найбільш цінну інформацію, він дозволяє відновити, розгорнути вихідну інформацію. При конспектування необхідно відбирати новий і важливий матеріал, пов'язувати його зі старим, вже відомим і вибудовувати матеріал відповідно з логікою викладу; конспект повинен володіти змістовної, смислової і структурної цілісністю.

З точки зору обсягу (ступеня стиснення) конспект може бути коротким, докладним або змішаним; за ступенем відповідності першоджерела - інтегральним або вибірковим.

Залежно від форми подання інформації в конспекті і від ступеня згорнутої в конспекті первинного тексту розрізняють такі види конспектів:

· конспект-план,