Класифікація матеріалів для обробки різанням.

Як критерій – оброблюваність.

1. Вуглецеві конструкційні сталі.

З аналізу малюнка видно, що оброблюваність за різними критеріями змінюється суперечливо, можна побачити що існує оптимум – сталь 45. Для реалізації оптимальних властивостей сталь 45 треба обробляти тільки в структурно-рівноважному стані тобто після повного відпалу.

2. Леговані сталі.

де n – кількість дефектів.

Легування - рух по діаграмі Бочвара вправо.

При легуванні та збільшується Þ легування погіршує оброблюваність насамперед за критерієм А. Виняток – леговані аустенітні сталі (10Х18Н12Т). Така сталь має структуру аустеніту, тобто являється g-твердим розчином. Усі тверді розчини пластичні, аустенітна сталь теж пластична Þ має велике , а також має велике . За критерієм А та В аустенітна сталь має найгіршу оброблюваність.

3. Мідь та сплави на основі міді.

Хоча в міді низьке , обробка чистої міді ускладнена через велике . Тому що виходить шорстка поверхня, підвищена імовірність поломки різця. Чиста мідь використовується в НВЧ приладах. Лампи біжучої хвилі вимагають безкисневу мідь, у якої ще більше. Обробка різанням необхідна тому що в НВЧ приладах потрібна висока точність і низька шорсткість. Тому обробка різанням міді - це спеціальна технологія. Для підвищення оброблюваності міді різанням її легують у малих дозах (щоб не зменшити провідність, а механічні властивості поліпшити) титаном та цирконієм.

Якщо легуємо титаном та цирконієм до 0,05%, то оброблюваність поліпшується, а інші властивості не погіршуються. Одержуємо матеріал МТЦ (мідь-титан-цирконій).

3.1. Латуні (система мідь-цинк)