Роль та значення Всесвітньої туристичної організації (ВТО)

Розвиток міжнародного туризму стає усе актуальнішим. За оцінками ВТО, кількість іноземних туристів 2010 р. подвоїться, і з однієї держави в іншу подорожуватиме понад мільярд осіб. У таких умовах неминуче виникнуть проблеми і труднощі, пов'язані з перетинанням кордонів і виконанням прикордонних та інших туристичних формальностей. У цьому зв'язку особливо гостро постає питання про регулювання туризму в рамках не тільки окремо взятої країни і сусідніх з нею держав, а й світового співтовариства взагалі. Значну частину цієї роботи і проводить ВТО як основна міжурядова організація в галузі туризму. ВТО представляє інтереси майже 150 країн - дійсних членів; 5 територій - асоційованих членів, а також понад 400 членів, що приєдналися (членів Ділової Ради ВТО).

Датою „народження" ВТО вважають 2 січня 1975 р. (цього дня набули чинності її статутні норми і правила. ВТО утворилася в результаті реорганізації створеного 1925 р. Міжнародного Союзу Офіційних Туристичних Організацій (МСОТО).

Статут ВТО - це міждержавний договір, ратифікований 51 державою, офіційні туристичні організації яких були членами МСОТО.

У 1977 р. 00Н і ВТО уклали Угоду про взаємне спів­робітництво, причому, як випливає з тексту договору: „ООН визнає ВТО відповідальною за прийняття таких заходів, що можуть виявитися необхідними для розв'язання проблем у сфері туризму".

Співробітництво ООН і ВТО здійснюється в галузі обміну відповідними рекомендаціями, інформацією і документами, проведення спільних консультацій і зустрічей, координації роботи, двостороннього представництва на засіданнях органів, співробітництва з питань статистики.

Цілі та завдання. Згідно з п.1 ст.З Статуту основна мета ВТО - „сприяти розвиткові туризму для внесення вкладу в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотримання прав людини й основних свобод для всіх людей незалежно від раси, статі, мови і релігії".

Напрями діяльності ВТО:

• співробітництво з метою розвитку туризму. Рекомендації і допомога урядам з широкого кола питань, що стосуються туризму, включаючи генеральні плани і техніко-економічні обґрунтування, визначення потреби в інвестиціях і передачі технологій, а також маркетинг і просування туризму;

• розвиток людських ресурсів. Базова структура для організації системи освіти і професійної підготовки в галузі туризму, короткострокові та заочні курси, а також розширена мережа центрів освіти і професійної підготовки ВТО;

• довкілля. ВТО сприяє забезпеченню сталого розвитку туризму і вживанню практичних заходів для розв'язання екологічних проблем;

• якість розвитку туризму. ВТО працює над усуненням бар'єрів на шляху розвитку туризму і стимулює лібералізацію торгівлі туристичними послугами, а також вживає заходів з охорони здоров'я туристів та їхньої безпеки;

• статистика, економічний аналіз і дослідження ринку. ВТО є основним центром збору, аналізу і поширення даних з туризму з понад 180 країн і територій. ВТО постійно спостерігає й аналізує тенденції розвитку туризму у світі;

• комунікації і документація. Відділ ВТО із зв'язків з пресою і комунікаціям діє як видавничий підрозділ. У центрі доку­ментації ВТО зосереджена значна кількість джерел інформації і різноманітних даних у галузі туризму.

Важливими напрямами діяльності ВТО є спрощення туристичних обмінів і формальностей; визначення й узгодження законодавчого порядку регулювання туризму, також у виник­ненні надзвичайних обставин (епідемій, стихійних лих тощо).

ВТО - єдина міжурядова організація, відкрита для оперативного туристичного сектору (приватних турфірм). У документах зазначено, що „ВТО діє як важливий форум для зустрічей представників урядів і туристичної індустрії з метою обговорення. і вирішення питань, що представляють взаємний інтерес".

Отже, ВТО, не будучи спеціалізованою установою 00Н, має, однак, чинні угоди з цією найавторитетнішою міжнародною організацією і низкою її спеціалізованих установ.

Хартія туризму

Перша сесія Генеральної асамблеї Всесвітньої туристичної організації схвалила в 1985 р. Хартію туризму.

Хартія туризму- це програмний документ, що виражає політичні і соціальні вимоги туристів. Хартія туризму включає Кодекс туриста. Кодекс туриста - це сукупність правил і норм поводження туриста під час туристичної поїздки.

Хартія туризму урочисто проголосила право кожної людини на відпочинок і дозвілля, щорічну оплачувану відпустку і волю подорожувати без обмежень.

Як наслідок цього права, держави повинні розробити і проводити політику, спрямовану на забезпечення гармонічного розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, а також займатися організацією відпочинку на благо усіх, хто ними користається (стаття ІІ Хартії туризму).

З цією метою державам варто розширювати співробітництво в області туризму як на двосторонній, так і на багатосторонній основі, використовуючи можливості Всесвітньої туристичної організації; приділяти особливу увагу молодіжному туризму, туризму людей похилого віку й осіб з фізичними недоліками; захищати в інтересах дійсних і майбутніх поколінь туристичне середовище, що, включає людину, природу, суспільні відносини і культуру, є надбанням усього людства; сприяє доступу іноземних туристів до суспільних надбань відвідуваних місць, застосовуючи положення існуючих документів по спрощенню формальностей з урахуванням постійного зниження обмежень на подорожі (статті ІІІ й ІV Хартії туризму).

Кодекс туриста закріпив права й обов'язки іноземного туриста в країні відвідування.

ПРАВА ТУРИСТА

При підготовці туриста до подорожі і під час його здійснення, включаючи транзит, турист має право на:

· необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду в країну (місця) тимчасового перебування і перебування там; про звичаї місцевого населення, релігійні обряди, святині, пам'ятники природи, історії, культури й інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною; стан навколишнього природного середовища;

· волю пересування, вільний доступ до туристичних ресурсів з врахуванням прийнятих у країні (місці) тимчасового перебування обмежувальних мір;

· забезпечення особистої безпеки, споживчих прав і схоронності свого майна, безперешкодне одержання невідкладної медичної допомоги;

· відшкодування збитків і компенсацію моральної шкоди у випадку невиконання умов договору, роздрібної купівлі-продажу туристичного продукту туроператором чи турагентом у порядку, установленому законодавством;

· сприяння органів влади (органів місцевого самоврядування) країни (місця) тимчасового перебування в одержанні правового й іншого видів допомоги;

· безперешкодний доступ до засобів зв'язку.

ОБОВ'ЯЗКУ ТУРИСТА

Під час здійснення подорожі, включаючи транзит, турист зобов'язаний:

· дотримувати законодавство країни (місця) тимчасового перебування, поважати її (його) соціальний пристрій, звичаї, традиції, релігійні вірування;

· зберігати навколишнє природне середовище, дбайливо відноситися до пам'ятників природи, історії і культури в країні (місці) тимчасового перебування;

· дотримувати правила в'їзду в країну (місце) тимчасового перебування, виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, а також у країнах транзитного проїзду;

· дотримувати під час подорожі правила особистої безпеки.

Шенгенська угода

Договір між Королівством Нідерландів, Королівством Бельгії, Федеративною республікою Німеччина, Французькою республікою і Великим Герцогством Люксембург про поетапну відміну контролю на загальних кордонах (Шенгенська угода) була підписана в м. Шенген 14 червня 1985 року. Дана угода містить 2 розділи:

Розділ 1 Міроприємства, які необхідно здійснити за короткий термін.

Розділ 2 Міроприємтва довгострокового характеру.

19 червня 1990 року в м. Шенген було підписано „Договір про реалізацію Шенгенської угоди між урядами країн економічного союзу Бенілюкс, Федеративною Республікою Німеччина і Французькою Республікою від 14 червня 1985 року про скасування прикордонного контролю на загальних кордонах з 19 червня 1990 року, включаючи заяви про прислідування злочинців у відповідності зі статтею 41 п.9 угоди”. Даний договір складається з восьми розділів, які мають таку структуру:

Розділ 1 Визначення понять

Розділ 2 Відміна контролю на внутрішніх кордонах при переміщенні людей

Глава 1 Перехід внутрішніх кордонів

Глава 2 Перехід зовнішніх кордонів

Глава 3 Візи

Короткострокові візи

Довгострокові візи

Глава 4 Умови переміщення громадян третіх держав

Глава 5 Посвідка на проживання та відмова в дозволі на в’їзд

Глава 6 Інші заходи

Глава 7 Компетенція з розгляду клопотань про надання убіжища

Розділ 3 Поліція та безпека

Глава 1 Співробітництво поліцейських органів

Глава 2 Правова допомога з кримінальних справ

Глава 3 Заборона подвійного покарання

Глава 4 Видача злочинців

Глава 5 Передача виконання вироку

Глава 6 Наркотичні засоби

Глава 7 Вогнепальна зброя та боєприпаси

Розділ 4 Шенгенська інформаційна система

Глава 1 Створення Шенгенської інформаційної системи

Глава 2 Експлуатація та використання Шенгенської інформаційної системи

Глава 3 Захист даних в Шенгенській інформаційній системі

Глава 4 Розподіл витрат по Шенгенській інформаційній системі

Розділ 5 Транспорт та перміщення товарів

Розділ 6 Захист інформації

Розділ 7 Виконавчий комітет

Розділ 8 Заключні положення

Разом з цією угодою було підписано „Заключний акт угоди про реалізацію...”.