Машини та механізми, застосовувані при проведенні аварійно-рятувальних робіт

Машини й механізми застосовують залежно від виду проведених робіт і підрозділяють на наступні групи:

Машини й механізми для розроблення й розчищення завалів, піднімання, переміщення й транспортування вантажів: екскаватори, трактори, бульдозери, автомобільні крани, причепи, лебідки, блоки, поліспасти, домкрати.

Екскаваторизастосовують для розбирання завалів, навантаження уламків на самоскиди й інший транспорт, розкриття завалених сховищ й укриттів, для розкриття підземних комунікацій.

Бульдозери- при розбиранні завалів і обладнанні проїздів, при розчищенні люків аварійних виходів сховищ і виконання різних видів грабарств.

Трактори – для витягування елементів конструкцій різної довжини при розбиранні завалів, обвалення окремих елементів будинків, що загрожують обвалом.

Автомобільні крани – для піднімання і витягування великорозмірних важких уламків при розчищенні завалених входів у сховища, укриття й аварійних виходів з них.

Пневматичний інструмент є комплектом компресорної станції, до якого входять бурильні й відбійні молотки.

Бурильний молоток (ручний перфоратор) використовується для буравлення отворів у кам'яних, цегельних і бетонних стінах і перекриттях, завалених сховищ з метою подачі в них повітря.

Відбійних молотокзастосовують для розбирання цегельного, бутового мурування, бетонних стін з метою подачі повітря, виводу людей які укриваються, із завалених сховищ, а також дроблення великих брил.

Устаткування для різання металів. Металеві елементи великого розміру, які важко витягати із завалів, можна розрізати на частині. Для цього використовують бензо-і гасорізи.

Механізми для відкачування води. До них належать насоси й мотопомпи, які застосовуються для відкачування води при затопленні сховищ та інших заглиблених приміщень.

Тема 7: ЗНЕЗАРАЖУВАННЯ ТРАНСПОРТУ, ТЕХНІКИ, БУ-ДИНКІВ І СПОРУДЖЕНЬ, ДОРІГ І МІСЦЕВОСТІ. САНІТАРНА ОБ-

РОБКА ЛЮДЕЙ

Знезаражування містить у собі наступні види робіт:

- дезактивацію;

- дегазацію;

- дезинфекцію.

Дезактивація

Дезактивація – це механічне видалення радіоактивних часток з поверхні зараженого об'єкта з метою їхнього подальшого поховання.

Оцінюється якість дезактивації за шкалою якості за допомогою нас-тупних коефіцієнтів:

- коефіцієнт дезактивації – застосовується для невеликих за розмірами об'єктів:

КД = А_S^поч / А_S^кін , (7.1)

де As^поч; As^кін– щільність радіоактивного зараження об'єкта до оброб-

лення і після, виміряна впритул до об'єкта;

- коефіцієнт зниження потужності дози – застосовується для великорозмірних об’єктів:

КС = Р_Х^поч / Р_Х^кін, (7.2)

де Рх^поч; Рх^кінц - потужність експозиційної дози до й після оброблення поблизу об'єкта.

Розрізняють часткову й повну дезактивації.

Ціль часткової дезактивації - зниження щільності забруднення до значення, що гарантує короткочасне безпечне знаходження людей.

Ціль повної дезактивації - зниження щільності забруднення для забезпечення необмеженого безпечного знаходження людей.

Існують 4 методи дезактивації:

1. Механічний - змивання, змітання, зрізання, пиловідсмоктування.

2. Фізичний: оброблення зараженої поверхні паром або розпеченими газами.

3. Хімічний: оброблення поверхонь поверхнево-активними (ПАР), хімічно-активними речовинами (ХАР) і комплексоутворювачами.

4. Біологічний: використання спеціально виведених бактерій, здатних усмоктувати в себе радіонукліди і шляхом фільтрації потім видаляємих з води.

Дезактивація заражених об’єктів здійснюється різними способами (див. табл.6.1)

Таблиця 6.1 - Способи дезактивації