Пізньопалеозойський етап історії Землі

Пізній палеозой включає три періоди: девонський, кам'яновугільний, пермський. Тривалість складає 165 млн. років.

8.4.1 Органічний світ

Відміна його від раннього палеозою в тому, що розвиток його йде на континенті. Характерна для нього багата флора, появляються сухопутні хребетні. У морях з'являються амоноідеї, розквітають чотирипроменеві корали, моховатки, фузулініди, замкові брахіоподи (спіріферіди, продуктіди, рінхонеліди). У кінці пермі більшість палеозойських груп організмів вимирає. Щезають фузулініди, чотирипроменеві корали, табулята, майже всі палеозойські брахіоподи, трилобіти, давні морські їжаки і давні морські лінії, більшість палеозойських риб і хребетних, також рослини.

8.4.2 Структура земної кори

Основні структурні елементи - це давні платформи і геосинклінальні пояси, в будові яких відбуваються зміни, що викликані каледонським (ерійським) орогенезом. Тобто перед початком пізнього палеозою структура геосинклінальних областей ускладнюється. В їх межах існують області байкальскої складчатості; значні площі займають каледоніди; на великих площах поясів зберігається геосинклінальний режим.

8.4.3 Історія розвитку геосинклінальких складчастих областей

Атлантичний пояс. На початку пізнього палеозою на значній площі Атлантичного поясу існують каледоніди (Північноатлантична складчаста область) і геосинклінальна область (Мексикансько-Аппалацька область). У середньому девоні починається акадський орогенез і у ранньому карбоні відбувається нівелювання піднять, які виникли після акадського орогенезу. В другій половині карбону виникають герцинські складчасті споруди. На початку пермі йде процес поглиблення британських каледонід і північної частини Атланичного поясу. Відбувається трансгресія моря.

Середземноморський пояс у пізньому палеозої має складну будову. Продовжують розвиток геосинклінальні прогини. Каледонські рухи ненадовго стабілізують ділянки земної кори, на яких на початку пізнього палеозою знову відновлюється геосинклінальний режим. Продовжують розвиток геосинклінальні підняття і серединні масиви не порушені в ранньому палеозої.

Урало-Монгольський пояс. Більшість поясу займають геосинклінальні області, які складаються з системи прогинів і піднять (Урало-Тяньшанська і Казахстано-Монгольска). Існують також великі відносно стійкі масиви ранньої консолідації, байкальської і каледонської, які в пізньому палеозої близькі до платформ.

Тихоокеанський пояс. У пізньому палеозої Тихоокеанський пояс знаходиться в геосинклінальних умовах. Геосинклінальні області оточують Тихий океан і примикають до давніх платформ, утворюючи геосинклінальне кільце. На невеликих ділянках Катазії і Східної Австралії, де виникли каледонські складчасті системи, почався орогенний етап розвитку. В межах Тихоокеанського поясу проявляються герцинські складчасті рухи, які наростають в кінці карбону і пермі. Складчастість супроводжується магматизмом. У пізньому палеозої виникають міо- і евгеосинклінальні прогини. Перші тяжіють до платформ, другі - до западин Тихого океану.

8.4.4 Платформи

Залишаються існувати чотири платформи: Східноєвропейська, Сибірська, Північноамериканська, Гондвана. У кінці пізнього палеозою Східноєвропейська платформа підіймається, на Сибірській платформі відбуваються процеси вулканічної діяльності; Північноамериканська платформа підіймається і перетворюється на суходол. На Гондвані йде прогин окремих внутрішньоконтинентальних западин, які виникли в карбоні.

8.4.5 Тектонічні рухи

На початку пізнього палеозою земна кора підіймається (континентальний режим), у другій половині пізнього палеозою формуються герциніди. Виділяють чотири фази складчатості: бретонську, судетську, заальську, пфальську.

8.4.3 Осадконакопичення

Йде як у морі, так і на суші. На відміну від раннього палеозою збільшуються площі континентального осадконакопичення. В евгеосинклінальних прогинах накопичуються вулканогенні і вулканогенно-осадові товщі. Міогеосинклінальні прогини і серединні масиви накопичують піщано-глинисті і карбонатні осади. Морські осади відкладаються на давніх платформах північного ряду (Північноамериканська, Східноєвропейська, частково Північнокитайська). Гондвана і Сибірська платформи - це області континентального осадконагромадження. В кінці пізнього палеозою важливу роль відіграють рифові утворення, які виникли в крайових частинах платформ.

8.4.7 Клімат

Виникає чітка кліматична зональність. У девоні є шість зон: північна гумідна, помірно тепла; північна аридна; тропічна гумідна; південня аридна; південна гумідна, помірно тепла; південна холодна.

8.4.8 Корисні копалини

З осадовими товщами пізнього палеозою пов'язані нафта, газ і кам'яне вугілля. Нафта і газ приурочені до морських відкладів девону, карбону, пермі. Відомі на Східноєвропейській платформі, Північноамериканській платформі та ін. Запаси вугілля пов'язані з відкладами карбону та пермі. Розташовані на давніх платформах (Східноєвропейській, Сибірській, Північнокитайській), на Гондвані, в міжгірських западинах (Кузнецький, Мінусинський, Саарський, Силезський басейни), а також у герцинських крайових прогинах. З осадовими товщами пов'язані родовища залізистих руд, фосфоритів, бокситів, міді. До вулканогенно-осадових і вулканогенних товщ приурочені крупні поклади залізистих і марганцевих руд. До інтрузивів основного складу приурочені родовища титаномагнетиту, хроміту, нікелю, кобальту, азбесту (Урал). У середьому карбоні і пермі при виливі гранітної магми утворились гідротермальні родовища кольорових і рідких металів: міді, свинцю, олова, ртуті (Урал, Тань-Шань, Західна Європа, Гірський Алтай, Австралія).

Контрольні запитання

1 Які періоди міжнародної стратиграфічної шкали об’єднано у пізній палеозой?

2 Органічний світ пізнього палеозою.

3 Що є важливим наслідком розвитку земної кори у пізньому палеозої?

4 Що представляла собою Гондвана на протязі пізнього палеозою ?

5 Як відбувався розвиток геосинклінальних областей і платформ?

6 Корисні копалини пізнього палеозою.

7 Чим закінчився герцинський етап складчастості?