Складові частини інформатики, інформатика та комп’ютерна техніка

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНФОРМАТИКИ

Електронний курс "Інформатика та комп’ютерна техніка" призначений для студентів економічних спеціальностей очного, заочного і дистанційного навчання, слухачів курсів підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів у галузі застосування сучасних інформаційних технологій.

Метою роботи студентів із дисципліни «Інформатика та комп’ютерна техніка» є формування знань про:

ü теоретичні засади і принципи побудови сучасних і перспективних електронних обчислювальних машин, основи і прикладні системи програмування та формування вмінь орієнтуватись у складній комп’ютерній мережі.

ü організацію обчислювальних процесів на персональних комп’ютерах та їх алгоритмізацію,

ü програмне забезпечення персональних комп’ютерів і комп’ютерних мереж,

ü ефективне використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у галузі економіки.

Завдання дисципліни: вивчення теоретичних основ інформатики та характеристик комп’ютерної техніки, архітектури, технологічного забезпечення комп’ютерних систем, алгоритмізації, програмування та моделювання, систем опрацювання економічної інформації, методів запровадження діалогу в процесі розв’язання конкретних завдань.

Предмет дисципліни: система засобів автоматизації опрацювання та використання економічної інформації.

Складові частини інформатики, інформатика та комп’ютерна техніка

Інформатика – це прикладна наука, яка озброює методами дослідження ті предметні галузі, що займаються вивченням конкретних матеріальних об’єктів чи природних процесів. Можна вважати, що інформатика виникла одночасно з першими спробами механізувати й автоматизувати розумову діяльність людини. Тобто зародження інформатики припадає на XVII століття, коли з’явилися перші механічні обчислювальні машини.

Подальший розвиток інформатики також визначався ступенем розвитку інженерно-технічних можливостей людства. Отже, інформатика розвивається паралельно з технікою зв’язку, технікою автоматичного регулювання й управління (механічною, електромеханічною, електронною), технікою запам’ятовування, зчитування і запису, реєстрації, перетворення, опрацювання й передачі інформації.

Перші ефективні результати застосування інформатики пов’язані з використанням ЕОМ для розрахунків з аеродинаміки, механіки, фізики. Із розвитком електронно-обчислювальної техніки інформатика почала застосовуватися в галузі економіки й управління виробництвом із метою пошуку оптимальних рішень.

Сучасна інформатика є результатом бурхливого розвитку науки й техніки за останні десятиліття, розвиваючись у двох напрямках: науковому і прикладному. Наукова інформатика вивчає структуру й загальні властивості наукової інформації, а також закономірності всіх процесів наукової комунікації. Прикладна інформатика займається: а) вивченням законів, методів і способів накопичення, обробки та передачі інформації за допомогою ЕОМ та інших технічних засобів; б) різноманітними аспектами застосування і розробки ЕОМ, зокрема програмним забезпеченням ЕОМ, штучним інтелектом, архітектурою комп’ютерів та комп’ютерних мереж тощо.

Складовою частиною прикладної інформатики є інформатика та комп’ютерна техніка, яка займається питаннями збору, накопичення, опрацювання і передачі економічної інформації з використанням різноманітних технічних засобів.