Тема 1.5 Глобальні виклики людства
План
1. Виникнення і суть глобальних проблем людства
2. Характеристика найважливіших проблем сучасності:
3. Глобальні прогнози
Висновок.
Використання карт:політична карта світу.
1.Протягом всієї історії свого існування людство стикалося з багатьма проблемами. Проте у минулі століття проблеми носили місцевий характер. Деякі сучасні проблеми набули глобального характеру. Вони виникли у другій половині XX ст. і особливо загострилися в його останній чверті.
Глобальні проблеми стосуються всього людства: всіх країн, народів та верств населення. Вони призводять до великих економічних та соціальних збитків. Тому для подолання глобальних проблем необхідна співпраця в загальнопланетарному масштабі. Наука про глобальні проблеми людства — геоглобалістика, її теоретичні основи заклав український вчений Володимир Вернадський, який розробив вчення про ноосферу — оболонку панування розуму на нашій планеті, яка не може дозволити їй загинути.
Вчені виділяють від десяти до сорока проблем, які нині набули глобального характеру. Всі вони замикаються у трикутнику взаємовідносин: людина — природа — економіка. Найактуальнішими проблемами сьогодення є проблема війни і миру, екологічна, сировинна, енергетична, демографічна, продовольча, подолання відсталості країн, що розвиваються, освоєння Світового океану. Існує багато й інших проблем, які притаманні сучасному світу: дефіцит демократії, бюрократизм, тероризм, криза культури та духовності, поширення «хвороб століття» (СНІДу, серцево-судинних захворювань, раку), проблеми молоді, комп'ютерні злочини тощо.
2.Усі глобальні проблеми тісно пов'язані між собою, тому їх подолати можливо тільки в комплексі. Але слід розподілити глобальні проблеми за їх актуальністю.
Проблема війни і миру. Нині у світі накопичено стільки зброї, що нею можна знищити людство кілька разів. Глобального характеру проблема війни і миру набула з появою зброї масового враження: спершу хімічної та бактеріологічної, а наприкінці другої світової війни й ядерної. Саме застосування останньої унеможливило проведення локальної війни. Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 р. це підтвердила. За розрахунками фахівців після кількох ядерних вибухів на всій планеті за кілька тижнів настане «ядерна зима», наслідком якої буде глобальне зниження температури на 15— 20 °С. В таких умовах зникне все живе.
Офіційно в світі існує 5 країн, які на своїй території мають право утримувати ядерну зброю — це так звані держави «ядерного клубу»: США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія. Вони виступають гарантом миру та безпеки в світі. Проте в останній час «неофіційними членам ядерного клубу» стали Індія, Пакистан, Ізраїль, Південна Корея, які всупереч міжнародним нормам утримують на своїй території ядерне озброєння. Існують також «порогові» держави, які володіють технологіями виробництва цієї зброї і можуть її створити у найкоротший час. Серед них Ірак, Іран, Південна Африка, Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина. Це має реальну небезпеку для людства.
З початку 90-х років XX ст. відбувся перехід від конфронтації до співробітництва Заходу і Сходу. У 1994 р. країни НАТО схвалили програму «Партнерство заради миру», до якої приєдналося 24 держави, в тому числі й нейтральні Фінляндія, Швеція, а також Україна, Росія та ряд інших країн.
Але в той же час гостро постала проблема локальних війн та конфліктів. Вони викликані суперечками, що мають характер міжетнічний (Афганістан, Індія, Бангладеш, Нігерія, Чечня в Росії, Косово в Югославії) або прикордонний (Фолклендські острови, між Китаєм та Тайванем, між Індією та Пакистаном, між Сомалі та Ефіопією, між Руандою та Демократичною Республікою Конго). Для врегулювання локальних конфліктів при ООН існує Рада Безпеки та військовий контингент «блакитні шоломи». У 90-х роках XX ст. обмежений контингент ООН був присутнім у 17 країнах.
Екологічна проблема. Різке погіршення стану навколишнього середовища у XX ст. поставило питання про глобальне виживання людства. Найголовнішою екологічною проблемою є забруднення природного середовища. Основними джерелами забруднення атмосфери є автомобільний транспорт та теплові електростанції. При спалюванні нафтопродуктів та вугілля у повітрі зменшується концентрація кисню та зростає частка вуглекислого газу. Наслідком цього є «парниковий ефект», тобто глобальне потепління клімату. За останні 70 років концентрація вуглекислого газу у повітрі зросла на 15 %, а вже у 2030 р. можна очікувати подвоєння його кількості. При згоранні нафти та вугілля у повітря виділяється багато оксидів сірки, які, з'єднуючись з парами води, викликають кислі опади. Вони завдають великої шкоди природним екосистемам та будівлям. Внаслідок роботи деяких галузей хімічної промисловості у повітря виділяються фреони — речовини, що містяться у холодильниках та дезодорантах-розпилювачах. Вони руйнують озоновий шар Землі. «Озонові дірки» вперше були помічені над Антарктидою та Гренландією. У результаті викидів шкідливих речовин у повітря у великих промислових районах утворюються смоги. Розрізняють смоги вологі (Лондонські) та сухі (Лос-Анджелеські). Вони викликають важкі хвороби легень у людини.
Гідросферу забруднюють стічні води, що потрапляють до водойм з полів, промислових та побутових об'єктів. Під впливом людської діяльності відбувається деградація ґрунтів. Щороку вирубується все більше лісів. Нині темпи знищення вологих екваторіальних лісів у 10 разів перевищують швидкість їх відновлення. Тому планета вже втратила їх більше половини. А це — «легені нашої планети». Одночасно йде процес опустелювання. Щорічно площа пустель зростає на 6 млн га.
Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Вони виникли як глобальні у 70-х роках XX ст. Тоді за прогнозами найбільш песимісттично налаштованих вчених до початку XXI ст. людство мало б вичерпати більшість руд кольорових металів, а до 2025 р. майже всі види мінеральної сировини взагалі. Проте за останній час було відкрито та розвідано багато нових родовищ, зростає видобуток корисних копалин з дна Океану. Проте це тільки відстрочка. Адже мінеральні ресурси є вичерпними і їх запаси не відновлюються. Сировинна та енергетична проблеми з часом все більше загострюватимуться, адже нарощуються темпи розширення виробництв, що потребують все більшої кількості ресурсів та енергії. Зростає й кількість населення, яке потребую все більше електроенергії у побуті.
Існує два шляхи подолання проблем: екстенсивний та інтенсивний. Перший, екстенсивний, передбачає пошук та освоєння нових басейнів та родовищ корисних копалин. Вже розпочато видобуток нафти, природного газу, кам'яного вугілля, розсипів металів та алмазів на шельфі. В майбутньому за допомогою підводного телебачення доведеться освоювати й ложе Океану. На далеку перспективу, за умов певного рівня розвитку техніки, можливо знадобиться освоювати мінеральні ресурси інших планет Сонячної системи та Місяця. Другий шлях, інтенсивний, полягає у переході до якісно нових ресурсо- та енергозберігаючих технологій виробництва, зменшення матеріаломісткості продукції. Необхідне комплексне використання сировини, тобто вилучення з неї всіх корисних речовин. Нині до 95 % мінеральних ресурсів йде у відходи. Можливий також пошук матеріалів-замінників, які б за властивостями не поступалися природній сировині. А в електроенергетиці — перехід до більш широкого використання гідроенергетики та альтернативних джерел енергії.
Демографічна та продовольча проблеми гостро постали у другій половині XX ст. Після Другої світової війни була створена перша спеціальна організація при ООН з продовольства та сільського господарства — ФАО. Це продемонструвало турботу світової громадськості щодо ліквідації голодування та бідності. Згодом до цієї справи приєднався й Світовий банк реконструкції та розвитку.
Причини голодування у країнах, що розвиваються, пов'язані з їх бідністю, нестачею коштів на переобладнання сільськогосподарського виробництва, закупівлю добрив та нових високоврожайних сортів. До того ж з колоніальних часів вони вирощують технічні культури на експорт, часто з монокультурною спеціалізацією, тому продовольчих культур не вистачає.
Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. На територіях країн, що розвиваються, з особливою силою проявляються всі глобальні проблеми людства. Маючи втричі більшу кількість населення, ці держави виробляють у 6 разів менше промислової продукції, ніж високорозвинені країни, а в перерахунку на душу населення у 15—16 разів менше. Тривалість життя тут невисока, через хвороби, голодування та недоїдання, нестачу якісної питної води щорічно помирає 30—40 млн чол.. Всі ці проблеми ще більше загострюються у зв'язку з величезним природним приростом населення. Крім того, на території країн, що розвиваються, не вщухають й міжетнічні конфлікти. Особливо яскраво всі ці проблеми проявляються в країнах Африки — найбіднішому регіоні сучасного світу.
З політичних проблем найхарактернішою є неузгодженість державних кордонів між сусідніми країнами. Економічні проблеми країн полягають у жебрацькому стані їх господарства. Звільнившись політично, вони мають економічну залежність від колишніх метрополій, їх господарство, як і колись, зорієнтоване на експорт дешевої сировини. Для розвитку власної економіки країнам, що розвиваються, слід закуповувати більш дорогі знаряддя праці. Через відсутність паритету (з латини — рівність) цін на світовому ринку, їх заборгованість високорозвиненим державам постійно зростає. До соціальних проблем, які посилюється великим природним приростом населення, належать голодування, неписьменність, безробіття.
Отже, в країнах, що розвиваються, віддзеркалюються всі глобальні проблеми, які можливо розв'язати лише шляхом здійснення системи комплексних реформ у їх соціально-економічній сфері.
Проблема освоєння Світового океану. З другої половини XX ст. в зв'язку з бурхливим розвитком науки і техніки дослідження та освоєння Океану набули глобальних масштабів, що потягло за собою низку проблем.
Загострення продовольчої проблеми викликало підвищений інтерес до біологічних ресурсів Океану. Проте він поки що дає людству лише 2 % продуктів харчування та 12—15 % тваринного білку. Надмірний вилов риби та полювання на морських звірів призвели до зниження біологічної продуктивності Океану.
Глобалізація економіки пожвавила використання Світового океану як важливого шляху перевезення сировини та готової продукції. Це призвело до забруднення води на головних морських транспортних шляхах. Особливо небезпечним стало нафтове забруднення.
Для того щоб подолати проблеми, які виникли під час освоєння Світового океану, слід перейти до раціонального океанічного природокористування, комплексного підходу до його багатств, охорони та відновлення його біологічних ресурсів. Неприпустимим є поширення ядерної зброї на території Океану. Він має бути збереженим для наступних поколінь.
3.Глобальні прогнози. Прогресивні вчені всього світу, усвідомлюючи небезпечність ситуації, що склалася, розробили чимало глобальних прогнозів на найближчу та далеку перспективу. У 1968 р. була створена неурядова інтелектуально-аналітична організація Римський клуб, яка займається оцінкою перспектив подолання глобальних проблем людства та створенням моделі світу майбутнього. За своїми поглядами на долю цивілізації вчені розділилися на песимістів та оптимістів. Песимісти вважають, що вже до середини XXI ст. спостерігатиметься глобальна ресурсна, продовольча та екологічна криза, людство не зможе впоратися з усіма глобальними проблемами і почне поступово вимирати, їхніми рекомендаціями є обмежити, а краще призупинити зростання населення і виробництва. На думку оптимістів людству вдається успішно подолати глобальні проблеми та гідно вступити у майбутнє в гармонії з природою. Вони вбачають вихід не в обмеженні народжуваності та згортанні господарства, а у використанні новітніх досягнень НТР для соціального та економічного розвитку. У майбутньому все має бути спрямоване на розвиток особистості людини, її гармонію з природою.
Висновок. Глобальними вважаються проблеми, які стосуються всього людства. Вони виникли у другій половині XX ст. і загострилися в його останній чверті. Глобальні проблеми людства призводять до великих економічних та соціальних збитків і несуть загрозу існуванню цивілізації. До найбільш актуальних належать проблеми війни і миру, екологічна, сировинна, енергетична, демографічна, продовольча, подолання відсталості країн, що розвиваються, освоєння Світового океану. Глобальні проблеми тісно пов'язані між собою. Для їх подолання необхідна співпраця всіх країн світу.
Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 2534;