Розрізняють 4 ступеня гострої променевої хвороби.

1 ступінь – легкий (1-2 Зв), характеризується відсутністю або слабкою вираженістю первинної реакції на опромінення. Прихований період продовжується 3-5 тижнів, після чого з'являються нездужання, загальна слабкість, нудота, підвищена температура. У першу добу після опромінення в 30-50% випадків спостерігається блювання. Після видужання працездатність людей, як правило, зберігається. Смертельні випадки відсутні.

2 ступінь –середньої важкості (2-4 Зв), протягом перших двох-трьох діб спостерігається бурхлива первинна реакція організму (нудота і блювання, різко знижується вміст лейкоцитів у крові). Далі настає прихований період (симптоми хвороби зникають), який триває від 5 до 20 діб, після чого загальний стан різко погіршується. У 20% випадків можливий смертельний наслідок. Смерть настає через 2-6 діб після опромінення. У кращому випадку при активному лікуванні видужання може початися через 2-6 місяців.

3 ступінь – важкий (4-6 Зв), протягом місяця після опромінення смертельний наслідок настає в 50% випадків.

4 ступінь – дуже важкий (понад 6 Зв). Прихований період хвороби відсутній. У перші години з'являється блювання, сильний розлад шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і порушення кровообігу. Наприкінці другого тижня настає смерть. Видужання можливе у 30-50% за умови невідкладного початку лікування у спеціалізованій клініці.

На цей час є досвід комплексного лікування ПХ, що дозволяє виключити смертельній наслідок при дозах до 10 Зв.

Хронічна променева хвороба розвивається поступово, триває довго. У цьому разі опромінення систематично повторюється дозами нижче тих, що викликають ПХ, але в сумі набагато більшими за гранично допустимі, її ознаками є зміни складу крові (недокрів'я) і ряд симптомів розладу нервової системи.

За встановленими даними, реакція організму на вплив ІВ може проявитись і у віддалений період (через 10-29 років і більше). Такими реакціями можуть бути лейкози, злоякісні пухлини різних органів і тканин, катаракти, ураження шкіри, скорочення тривалості життя.

При попаданні РР усередину організму, людина зазнає постійного опромінення до того часу, поки РР не виведеться з організму в результаті розпаду або фізіологічного обміну. Це опромінення дуже небезпечне, тому що викликає ураження різних органів, які довго не заживають.

Можливі чотири шляхи проникнення РР в організм: через органи дихання, через ШКТ, через ушкодження і розриви на шкірі і шляхом абсорбції через здорову шкіру.

Найбільш небезпечний перший шлях, оскільки об'єм споживаного повітря становить 20 м³ добу, а з їжею людина споживає тільки 2,2 л води за добу (800 л/рік).

Якщо радіонукліди не закріпилися в тканинах і органах тіла, вони через деякий час проходять через нирки і виходять з сечею.

У літніх людей відновні процеси сповільнюються, мають меншу ефективність, що і визначає підвищену уражуваність осіб цього віку. Період напіввиведення цезію-137 у дорослих – близько 140 діб, а в дітей залежно від віку – від 50 до 20 діб. Чим молодший організм, тим швидше (за інших однакових умов) він очищається від радіонуклідів.

Таким чином, радіоактивне опромінення може відбутися при надходженні ізотопів у навколишнє (робоче) середовище у вигляді газів, аерозолів, твердих і рідких радіоактивних відходів. Основними принципами захисту від радіоактивного випромінювання є: «захист кількістю», «захист часом», «захист відстанню», «захист екраном», герметизація радіаційнонебезпечного устаткування, використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки, дезактивація, використання радіопротекторів.