Загальна характеристика воєнної літератури

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В ЧАСИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ПЕРІОДУ (40-50-ТІ РОКИ XX СТОЛІТТЯ)

Загальна характеристика воєнної літератури

Упродовж Другої світової війни письменники і народ стали на захист рідної землі від фашистських загарбників. Понад 100 українських письменників перебували в діючій армії, партизанських загонах та підпіллі. Частина літераторів опинилася в евакуації, зокрема правління СПУ, деякі редакції, видавництва були в Уфі. Письменники друкувалися в періодиці, видавали листівки, окремі художні твори про бої, героїчні подвиги рядових бійців, командирів, партизанів, про страждання наших людей на окупованій території, про працю трудівників тилу.

Першою з-поміж інших жанрів підняла свій клич на захист рідної землі поезія (М.Бажан, П. Тичина, А.Малишко, В.Сосюра тощо). Головною в літературі воєнних літ стає тема Батьківщини і патріотизму. Образ України митці уособлюють з рідною матір’ю («Слово про рідну матір» М.Рильського, «Матері забуть не можу» П.Тичини, «Україно моя» А.Малишка).

Незважаючи на деяку за ангажованість, велике виховне значення мала українська проза. Патріотизм, віра в перемогу характерні для романів, повістей та оповідань С.Скляренка, П.Панча, Л.Смілянського, Я.Баша тощо.

У роки війни розквітнув талант Олександра Довженка як письменника. З’являються публіцистичні статті та звернення до рідного народу громити ворога, у коротких новелах змальовуються яскраві національні характери борців з фашизмом. Найголовнішим досягненням воєнної прози стали кіноповісті Довженка «Україна в огні» і «Повість полум’яних літ».

Найпомітніші п’єси української драматургії того часу – твори з домінуючою романтичною стильовою течією, поєднанням художнього узагальнення і документалістики. Найцікавішою та художньо досконалою була п’єса Івана Кочерги «Ярослав Мудрий» (1944), де змальовано боротьбу князя за єдність Київської Русі, висловлено ідею згуртованості національних сил і створення могутньої централізованої держави.

У цей час в літературу приходять молоді письменники із фронтовиків і партизанів («другий призов» – О. Гончар, М. Стельмах, Т. Воронько, Ю. Збанацький та інші).

Важливою подією в українському мистецькому житті була поява у вересні 1943 року Державного українського народного хору. З 1965 року цей уславлений колектив носить ім’я свого першого художнього керівника Григорія Верьовки.

У ці трагічні роки окрему сторінку в українській літературі складає поезія Української повстанської армії (УПА), яку організувала ОУН (під проводом С. Бандери), як збройну силу народу, що вела боротьбу на два фронти – проти гітлерівської Німеччини та більшовицького–московського свавілля. Найвідоміші поети УПА: Т. Осьмачка, Г. Чупринка, Ю. Клен, Є. Плужник, О. Теліга, Є. Маланюк тощо. По закінченні війни Москва кинула на ОУН (у Львові) каральні загони НКВС, що було братовбивчою розправою. Багато з цих поетів загинули від рук фашистів, НКВСівці, деякі встигли емігрувати. Упівська поезія оспівує героїку визвольних подвигів, героїзм поетів-воїнів, мрії про відновлення самостійності Української держави, протест проти більшовицько-московського свавілля.

Окрім віршів і прози, воєнна література представлена публіцистикою, яка, крім виховної та агітаційної, виконувала інформаційну місію.

Отже, роль української культури воєнних літ полягає в активації патріотичної тематики, проблеми історичної пам’яті, героїчного пафосу боротьби, посиленні романтичного начала. У фронтових поезіях поєднуються реалізм, ораторський заклик і філософські роздуми, епічні розповіді та висока емоційність, публіцистичність і ліризм. До слабких сторін літератури того часу відносяться: декларативність, ілюстративність, деяка помпезність, невисокий рівень художності.

Звісно, війна завдала великої шкоди українській словесності, забравши життя багатьох письменників. На фронтах загинули М.Трублаїні, О. Десняк, К.Герасименко тощо; фашисти розстріляли Олену та Михайла Телігу, Івана Ірлянського тощо; від рук енкаведистів загинула Л. Черняхівська; під час бомбардування Києва 22 червня 1941 року загинули С.Тудор та О.Гаврилюк тощо. Світла їм пам'ять.