Крокові функції стиску та коди автентифікації повідомлень

1 23

Досить часто зустрічаються геш-функції, що побудовані у вигляді послідовності ітерацій, на кожному кроці яких застосовуються так звані крокові функції стиску.

Крокові функції являють собою вектор-функції від двох змінних. Їхні аргументи - двійкові вектори, а значення, за звичай, - вектори розмірності .

Розглянемо типові ітеративні геш-функції, для випадку, коли розмірність аргументів крокової функції дорівнює довжині геш-коду .

Для обчислення геш-коду повідомлення тим, чи іншим, чином доповнюється до довжини кратної та розділяється на блоки: .

Далі обчислюється послідовність ітерацій: , , , де - фіксований несекретний вектор (вектор ініціалізації).

У якості геш-коду приймається значення .

Очевидно, що при обчисленні геш-функцій можна використати секретний параметр, скажимо, . Відповідні процедури називаються алгоритмами обчислення кодів автентифікації повідомлення. Зустрічається також така назва як ключова геш-функція.

У цих випадках значення називається кодом автентифікації повідомлення. Код автентифікації зазвичай позначається абревіатурою (Message Authentification Code).

Прикладом може служити геш-функція, яка ґрунтується на однокроковій функції стиску, що виконує перетворення за допомогою блокового шифру з ключем : . Процедура обчислення коду автентифікації полягає в наступному.

, , , .

Виходячи з блокових шифрів можна також будувати геш-функції без секретних параметрів. Для шифрування у якості блоків відкритого тексту можна використовувати як блоки як блоки , так і блоки .

Аналогічно, будь-який з цих блоків можна використовувати як ключі.

Наведемо дві відповідні крокові функції стиску (аргумент приймає значення відповідних блоків ):

, .

Деколи, як ключи, замість блоків розміру використовуються блоки виду розміру , де - довжина ключа , наприклад, .

В стандартизованих геш-функціях, скажимо, SHA-1, ГОСТ 34.311-95, застосовуються складні крокові функції стиску. Зокрема, розмірності аргументів крокової функції не обов’язково однакові і не обов’язково співпадають з довжиною геш-коду.

Взагалі, слід зауважити, що побудова геш-функцій - дуже складна задача.

Низку геш-функцій було дешифровано або знайдено їх слабкі місця вже після їх оприлюднення та практичного використання. Крім того, якщо ітеративна геш-функція використовує стійку крокову функцію, то стійкість самої геш-функції автоматично не гарантується.

Алгоритм НМАС

Стандартизовані геш-функції безпосередньо не передбачають використання секретних параметрів. Разом з тим, бажано мати можливість, за необхідності, застосовувати їх для створення кодів автентифікації, оскільки криптографічна стійкість геш-функцій є високою, а час їхнього обчислення не більший, ніж час шифрування блочним шифром.

У комп’ютерних системах та мережах використовується типовий алгоритм обчислення на основі довільної вбудованої геш-функції . Стандартне позначення цього алгоритму: .

Вхідні дані алгоритму – повідомлення і ключ , що розглядаються як рядки бітів.

Алгоритм обчислення можна записати у виді формули:

, де .

До повідомлення входять біти розширення, що їх можливо вимагає вбудована геш-функція.

Нехай кількість бітів у блоці повідомлення є кратною 8-ми і - довжина геш-коду функції .

Якщо довжина ключа перевищує , то застосовується ключ .

Довжина ключа може виявитися і меншою, ніж бітів. У цьому випадку, до початку ключа приписуються нулі, у такий спосіб, щоб його довжина дорівнювала бітів.

З урахуванням цих випадків ключ у формулі позначено через .

Рядок утворюється за допомогою гамування ключа двійковою періодичною гамою .

При цьому, , .

Алгоритм SHA-1

Алгоритм SHA (Secure Hash Algorithm) є частиною стандарту SHS, що прийнятий АНБ і Національним інститутом стандартів і технологій США (NIST) в 1993г. Для версії SHA-1 довжина геш-коду становить 160 бітів.

У кінець повідомлення , яке розглядається як рядок бітів, дописується біт, рівний 1. Після цього у кінець повідомлення, за необхідності дописуються нулі, у такий спосіб, щоб довжина отриманного повідомлення, якщо її збільшити на 64, була кратною 512. Далі формується повідомлення, що складається з блоків довжиною 512 бітів, в останньому блоці якого зарезервовано поле довжиною у 64 біта. У цьому полі розміщується число, що дорівнює початковій довжині повідомлення (без врахування дописувань).

Розширене повідомлення обробляється блоками по 512 бітів. При цьому, окремий блок розглядається як масив, що складається з 16 слів, кожне довжиною у 32 біти.

Кожний блок обробляється за одну ітерацію (цикл) Обчислення геш-коду здійснюється як послідовність ітерацій з однокроковою функцією стиску , , .

Блок є конкатенацією п’яти початкових зарезервованих значень змінних , довжиною у 32 біти, які в системі за основою 16 -мають наступний запис:

, , , , .

Після обробки чергового блоку повідомлення значення змінних , модифікуються. Результатом роботи кожного циклу є конкатинація модифікованих значень змінних . Результат роботи останнього циклу дає значення геш-коду .

Таким чином, вхідними даними циклу є блоки , довжиною 160 та 512 бітів відповідно.

Кожний цикл складається з 80 кроків. На кожному кроці цикла з номером обробляється слово , довжиною у 32 біти.

На початку кожного циклу створюються копії змінних : .

Слова, що обробляються на циклі утворюються з блока наступним чином.

1. Блок розглядається як послідовність 16 слів , , виходячи з яких, за рекурентним законом формуються інші 64 слова. Рекурентне співвідношення має вид:

, .

Тут функція означає циклічний зсув слова на розрядів вліво, а операція Å - порозрядну суму слів за модулем два.

2. Обробка вісьмидесяти слів виконується послідовно, групами по 20 слів в групі. Кожній з чотирьох груп відповідають 20 кроків циклу (один раунд): ; ; ; .

Крім того, з кожним раундом , пов’язані константа довжиною у 32 біти та функція від трьох змінних, кожна з яких є словом тієї ж довжини. При обробці слова використовуються константа і функція, що пов’язані з відповідним раундом , .