Слов’янська доба в дохристиянській культурі українських земель.


 

Слов'яни —один з величезних індоєвропейських етносів,який виділився з. германо-балто-слов'янської групи уIIтис.до н.е.і розвивався в розмаїтому культурному полілозі наперехресті торгівельних і міграційних шляхів.

 

Формування слов’янської культури відбувається у римський період, про що свідчить зарубинська та черняхівська археологічні культури,відкриті В.Хвойкою(с.Черняхів наКиївщині та с. Зарубинці на Черкащині). Знайдено цілі городища 2 ст. до н. е. – 4 ст. н.е., де багато бронзових і срібних прикрас, вишуканих керамічних виробів. Римські монети, амфори свідчать про торгівлю з римськими колоніями. У носіїв цієї культури (антів) був своєрідний


глиняний календар – широка посудина, край якої поділено на 12 секцій (місяців), у кожній із яких зображені характерні явища природи, сільськогосподарські роботи чи свята. Черняхівці й зарубинці вели землеробський спосіб життя, проте володіли технікою обробки кольорових металів. Наприкінці 4 ст. черняхівська культура занепадає під навалою гунів.

 

Перші згадки про слов’ян датуються VI ст. і належать римським історикам Плінію Старшому, Тациту, Птоломею, які вважають племена антів, склавинів та венедів, автохтонним і стародавнім народом. В арабських джерелах згадується держава 3 – 4 ст. н. е. на теренах України – Ортанія, Ратанія чи Рутенія розташована на території між Дністром і Дніпром, де мешкали переважно анти (племінне об’єднання східних слов’ян – полян, древлян, сіверян, уличів, тиверців).

 

Постійна необхідність захисту, як і здійснення спільних військових походів на Візантію і землі аж до Балкан, спонукає слов’янські племена до укладання союзів і формування воєнної демократії. Десь у 6 – 7 ст. з’являється тип укріплених поселень городищ – своєрідних адміністративних, ремісних і торгівельних центрів. Поляни виступили як консолідуюча сила, що в зібрала слов’янську спільність навколо Києва.

 

Реконструювати розвинену систему релігійних уявлень слов’ян досить складно, культура слов’ян була усною, а подальша письмова культура Київської Русі не була зацікавлена в фіксації давніх язичницьких уявлень.

 

Ґрунтом релігійних уявлень був пантеїзм та анімізм. Слов’яни обожнювали природу, рослинний і тваринний світ, природні стихії, зокрема воду і вогонь. З культом вогню був пов'язаний поховальний обряд кремації. Поступово з формуванням ранньокласового суспільства та підвищення князівської влади склалася ієрархічна система міфологічних уявлень.

 

Верховною владою був наділений Перун — бог грому і блискавки, покровитель князя і князівської дружини.

 

Велес —покровитель скотарства,торгівлі,достатку.

 

Владикою світу був Сварог — бог вогню і світла, від нього походять інші боги Сварожичі:

 

Даждьбог —в буквальному перекладі означає«давач добра»,бог сонця,виконувавфункцію культурних героїв, полегшив життя простого люду, створивши плуг, навчив людей ростити пшеницю, тому останній сніп як удячність – Дідух зберігався в хаті на покуті;

 

Овин —бог домашнього вогнища. Стрибог —бог вітрів.

 

Хорс —бог Місяця,хоча в роксоланів вважався богом сонця Мокоша —богиня-мати,богиня землі,родючості і ткацтва,покровителька жінок,її культ

 

походить від ще давнішого культу Дани — богині води, яка присутня в слові вода, в назві багатьох слов’янських рік: Дніпро, Дністр, Дунай, Дон.

 

Сімаргл —імовірно охоронець посівів,рослин,божественний вісник.

 

Існувало багато свят і обрядів, були святилища, жертовники, де приносили жертви, але з прийняттям християнства їх знищили. Одну з таких пам’яток – знайдено в річці Збруч – кам’яну статую бога Світовида, упорядника всесвіту (Збручанський ідол) – чотиригранний стовп висотою 2,67 м, розділений вертикально на три рівні.

 

У 8 – 9 ст. зростає значущість князівської влади, активізуються зв’язки з Візантією. Потреба чіткої ієрархії феодального суспільства зумовлює поступове проникнення християнства.

 

Дохристиянська культура слов’ян має величезне значення для формування ґрунту власне української культури. На думку багатьох учених вона мала й докирилічне письмо, адже слов’янські князі укладали грамоти з Візантією.

 

Лекція 3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства План

 

1. Загальна характеристика періоду Київської Русі. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури.

 

2. Культура Київської Русі як синтез язичництва та візантійського впливу. 2.1. Мова, писемність, освіта, наукові знання та література.


2.2. Містобудування й архітектура.

2.3. Скульптура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво.

2.4. Музичне мистецтво.

3. Соціокультурні процеси та мистецькі здобутки Галицько-Волинського князівства.

 

Словник

 

Теоцентризм, дружинна культура, протоукраїнська мова, старослов’янська мова, кирилиця, глаголиця, софійська абетка, школа книжного вчення, монастирська школа, школа грамоти, годувальництво, житія, патерики, апокрифи, Псалтир, літописи, билини, дитинець, окольний град, посад, культова архітектура, оборонна архітектура, мозаїки, фрески, рельєфи, гаптування, колти, чернь, скань, зернь, перегород часта емаль, скоморохи, доместики.

 

Основна література

 

8. Історія української культури: Курс лекцій / Л. В. Анучина, О. В. Бурлака, О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. – С. 88 – 149.

 

9. Історія української культури:Навч.посіб. /О.Ю.Павлова,Т.Ф.Мельничук,І.В.Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С. 121 –

 

157.

 

10. Українська та зарубіжна культура:Навч.-метод.посібник для самостійного вивченнядисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 112 – 140. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела : http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip

 



Дата добавления: 2016-06-15; просмотров: 4326;


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2024 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.009 сек.