Улаштування покрівлі з рулонних матеріалів, що наплавляються

Руберойд з стовщеним мастичним покривним шаром дозволяє наклею­ва­ти його методом підплавлення бітумного в'яжучого (тобто бітумного ша­­ру на руберойді) без застосування бітумних мастик. Це руберойди марок РМ-500-2, РМ-420-1, РМ-350-1 — для нижніх шарів і РК-500-2, РК-420-1 — для верхніх шарів.

Для підвищення довговічності покрівель промисловість випускає нові рулонні матеріали на основі полімербітумних композицій. Їх теж можна наклеювати методом підплавлення. Це — ескарбіт, армобітеп, монобітеп.

Ескарбіт — це покрівельний картон, насичений м'яким бітумом (наф­то­вим) і покритий з обох боків полімербітумним в'яжучим (бітум, каучук, індустріальна олія, наповнювач і антисептик). Марка ЕЕМ і ЕЕК (для верхніх шарів).

Армобітеп — виготовляється аналогічно ескарбіту, але основою є склопо­лот­нини, склосітка, склотканина і інші матеріали на скловолок­нистій основі. Марки АВСМ і АВСК.

Монобітеп — на основі комбінованій: папір-поліетилен-папір (БПБ). З двох боків накритий крім полімербітумного в'яжучого водно-тальковою суспензією. Тому монобітеп застосовують для нижніх шарів покрівлі.

Для відповідальних покрівель застосовують ще один рулонний матеріал на полімербітумному в'яжучому — фольгобітеп. Основою для нього є алюмінієва фольга завтовшки 0,08...0,12 мм, яка з обох боків покривається полімербітумним в'яжучим з дрібнозернистою мінеральною посипкою. Ці матеріали наклеюють методом наплавлення, але можна наклеювати й на бітумних мастиках як звичайний руберойд. Вони більш тепло- і холодо­стійкі, водостійкі. Тому вони можуть наклеюватись в 2 шари там, де необ­хідна 3- або 4-шарова руберойдна покрівля.

Технологія робіт відрізня­єть­ся процесом наклеювання ру­лон­ного матері­алу.

Принцип укладання рулон­них матеріалів, що наплавля­ються, полягає в розплав­лен­ні покривного шару під впливом високих температур або в його розрідженні роз­чин­ником. У першому випад­ку (Рисунок 7.10) засто­со­ву­ють машину СО-121А з паль­ни­ками інфрачер­воного випро­мінювання. Про­дук­­тив­­ність цієї машини (м. Мінськ) 330...640 м2/год.

Якщо такої машини немає, то наклеювання виконують ме­то­дом розрід­ження шару мас­тики розчинником за до­по­могою вудочки-розпилю­вача і звичайного розкотчика рулонних матеріалів (типа СО-108А). Роботу вико­нує лан­ка з 3-х робітників. Один за допомогою вудочки нано­сить розчинник на матеріал і основу — перед розкотчиком. Двоє починають розкотувати рулон­ний матеріал. Напрям руху вибирають по вітру, щоб бриз­ки розчин­ника не по­трап­­ляли на робітників.

Прокатку котком (»80кг) виконують за 10...15 хвилин після накла­дан­ня розчинника. Тому один з робітників постійно переходить від розкоту­вання рулону до його укочування й навпаки.

Як видно зі складу технологічного процесу влаштування покрівель з матеріалів, що наплавляються, їх використання дозволяє скоротити деякі трудо­місткі операції (див. Рисунок 7.3): транспортування та виготовлення мастик, нанесення грунтовок та мастик на основу. Це надає таким матеріа­лам­ переваг, що забезпечують їх широке використання в сучасному будів­ницт­ві.

Мастичні покрівлі

Це покрівлі, армовані скломатеріалами (див. Рисунок 7.1). Виконують з 2-х–3-х шарів. Склад мастичних покрівель такий, як вказано в Таблиці 7.2.

Полотна укладають шарово-перехресним способом на мастиці товщиною 2 мм. Захисний шар виконують по шару гарячої мастики звичайним способом або фарбують покрівлю фарбою з бітумного лаку і алюмінієвої пудри.

Безрулонні покрівлі роблять по залізобетону з холодних асфальтових мастик. Мастику подають розчинонасосом і наносять 3...4 шари до 5 мм товщини кожний.

І шар — грунтовка (вапняно-бітумна паста).

ІІ, ІІІ, ІV — мастика (паста з додатком цементу і азбестового волокна).

Кожний шар наносять тільки після висихання й затвердіння поперед­нього (через 2...48 год.).

Над поперечними стиками плит, поперечними швами рівняльних стяжок та в місцях приєднання основного водоізоляційного килима до карнизів крім однієї захисної підкладки вкладають армуючу прокладку з склоткани­ни. Після цього встановлюють водоприймальні воронки, влаштовують ки­лим в розжолобках та карнизних звисах. Додатковий шар мастики наносять смугами, ширина яких на 100 мм більша ширини армуючих прокладок.

Над захисними підкладками основний килим підсилюють додатковим ша­ром мастики також на ширину, більшу аніж ширина підкладки, але не менше 200 мм. Кожен наступний шар мастики наносять після висихання попереднього (коли він перестає прилипати до ніг та не розмивається водою).

Отже застосування мастичних покрівель дозволяє вилучити всі трудо­місткі операції по підготуванню та наклеюванню рулонних матеріалів (див. Рисунок 7.3), а всі операції по приготуванню, транспортуванню та нанесен­ню мастик чи емульсій майже повністю механізувати.