Класифікація установок аерозольного пожежогасіння

З 1992 року для цілей пожежогасіння почали використовуватися системи об'ємного аерозольного гасіння і локалізації пожеж (CAГ) на основі генераторів вогнегасного аерозолю (ГВА), які створюють аерозольний вогнегасячий склад (АВС). Вогнегасний склад отримують спалюванням твердопаливної композиції (ТПК) окислювача і відновника. Як окислювач зазвичай використовуються неорганічні з'єднання лужних металів [переважно нітрат (KNO₃) і перхлорат (КС1О₄) калію], як горюче-відновлювач -- органічні смоли (епоксидний ідитол і тому подібне). Ці ТПК можуть горіти без доступу повітря.

Утворюваний як продукт згорання аерозоль складається з газової фази (переважно діоксид вуглецю) і зваженої фази, що конденсує, у вигляді якнайтоншого порошку, аналогічного вогнегасячим порошкам на основі хлориду і карбонату калію. АВС відрізняється від звичайних порошків значно більшою дисперсністю (приблизно у 50 разів), тому заздалегідь виготовляти і зберігати порошок з розміром часток 10^-6 м із-за схильності до злежування практично неможливо. Завдяки високій дисперсності вогнегасна здатність АВС в 5-8 разів перевищує вогнегасну здатність порошків і хладонів, і більш ніж на порядок двоокису вуглецю і азоту. Іншою перевагою АВС є можливість гасіння пожеж підкласу А1 (тліючі матеріали).

Автоматичні установки аерозольного пожежогасіння (АУАП), відповідно до НПБ 88 [43], застосовуються для гасіння (ліквідації) пожеж підкласу А2 і класу В по ГОСТ 27331 [41] об'ємним способом в приміщеннях об'ємом до 10000 м³, заввишки не більше 10 м. При цьому допускається наявність у вказаних приміщеннях горючих матеріалів, горіння яких відноситься до пожеж підкласу А1 по ГОСТ 27331 [41].

Допускається застосування установок для захисту кабельних споруд (напівповерхи, колектори, шахти) об'ємом до 3000 м³ і висотою не більше 10 м, при значеннях параметра негерметичності приміщення не більше 0,001 м і за умови відсутності в електромережах захищаємої споруди пристроїв автоматичного повторного включення.

Вживані в стаціонарних автоматичних установках об'ємного аерозольного пожежогасіння генератори вогнегасного аерозолю (далі -- ГВА) на основі твердопаливних аерозолеутворюючих вогнегасних складів підрозділяються по (рис. 5.41):

розміру зони, що утворюється при роботі ГВА, з температурами більш 400°С;

конструктивному виконанні ГВА;

способу приведення в дію ГВА.

Рисунок 5.41 – Класифікація генераторів вогнегасного аерозолю

За розміром зони, що утворюється при роботі ГВА, з температурами більше 400 °С, генератори підрозділяються на три типи :

I - генератори, що мають розміри зони більше 250 мм;

II - генератори, що мають розміри зони від 50 до 250 мм;

III - генератори, що мають розміри зони не більше 50 мм.