Класифікація установок газового пожежогасіння

Відповідно до НПБ 88 [43] установки газового пожежогасіння застосовуються для ліквідації пожеж класів А, В, С по ГОСТ 27331 [41] і електроустаткування (електроустановок з напругою не вище вказаної в ТД на використовувані газові вогнегасні речовини.

Залежно від механізму гасіння ГОСТ 4.106 [53] підрозділяє газові вогнегасні склади на два кваліфікаційні угрупування:

інертні розчинники, що знижують вміст кисню в зоні горіння і створюють в ній інертне середовище (інертні гази - діоксид вуглецю, азот, гелій, аргон і їх суміші);

інгібітори, що гальмують процес горіння (галоідовуглеводороди і їх суміші з інертними газами).

НПБ 88 [43, таблиця. 4, дод. 5] уточнюють вживані газові вогнегасні речовини (ГВГР) і нормативну об'ємну вогнегасну концентрацію (% об.): Зріджені гази: двоокис вуглецю (СО₂) - 34,9%(об.); шестифтористої сірки (SF₆) - 10,0%(об.); хладону 23 (CF₃H) - 14,6%(об.); хладону 125 (C₂F₅H) - 9,8%(об.); хладону 218 (C₃F₈) - 7,2%(об.); хладона 227еа (C₃F₇H) - 7,2%(об.); хладонуа 318Ц (C₄F₈ц) - 7,8%(об.). Стислі гази: азот (N₂) - 34,6%(об.); аргон (Аг) - 39,0%(об.); склад «Інерген» - 36,5%(об.).

Під автоматичними установками газового пожежогасіння (АУГП) підрозумівають [52; 79] - сукупність стаціонарних технічних засобів пожежогасіння для гасіння вогнищ пожежі за рахунок автоматичного випуску газової вогнегасної речовини (складу).

У основі класифікації АУГП, відповідно до визначення, лежать їх конструктивні особливості і фізико-хімічні властивості вогнегасної речовини.

За конструктивним виконанням АУГП бувають двох типів: централізовані; модульні.

За централізовану автоматичну установку газового пожежогасіння вважається АУГП, що містить батареї (модулі) з ГВГР, які розміщені в станції пожежогасіння, і призначені для захисту двох і більше приміщень.

При цьому, модулем газового пожежогасіння є балон (посудина) із запірно-пусковим пристроєм для зберігання і випуску ГВГР, а батарея газового пожежогасіння - група модулів, об'єднаних загальним колектором і пристроєм ручного пуску, які дозволяють здійснювати випуск ГВГР з групи або окремих модулів.

Модульною автоматичною установкою газового пожежогасіння є АУГП, що містить один або декілька модулів з ГВГР, які розміщені безпосередньо в приміщенні, що захищається, або поряд з ним.

Відповідно до ГОСТ 12.2.047 [42], модульною установкою пожежогасіння називається будь-яка нетрубопровідна автоматична установка пожежогасіння, що передбачає розміщення ємкості з вогнегасячою речовиною і пусковим пристроєм безпосередньо в приміщенні, що захищається.

Для зберігання ГВГР застосовуються балони і ізотермічні резервуари різної ємкості. Ізотермічні резервуари використовуються у складі автоматичних установок газового пожежогасіння для зберігання двоокису вуглецю, азоту або аргону в зрідженому стані, а також для їх подачі.

Ізотермічним резервуаром АУГП [74] є посудина (балон, цистерна і тому подібне), забезпечена холодильним агрегатом або реконденсатором.

Відповідно до прийнятої класифікації газових вогнегасних складів, ГОСТ 12.2.047 виділяє установки: азотного, парового, углекислотного і хладонового пожежогасіння.

За способом гасіння АУГП підрозділяються на установки: об'ємного (у всьому приміщенні); локального (місцевого) і комбінованого (гасіння ГВГР з іншими ВГР).

Рисунок 5.40 - Класифікація установок газового пожежогасіння

Для АУГП передбачаються наступні види включення (пуску) [79]: автоматичний (основний); ручні - дистанційний і місцевий.

За способом включення від пускового імпульсу АУГП підрозділяються: з електричним, пневматичним, механічним пуском або їх комбінацією (рис. 5.40).

Конструктивні характеристики АУГП визначаються також інерційністю установки і тривалістю подачі ГВГР.