Автоматизований комплекс управління наземними станціями перешкод

АКУП-22 призначений для управління станціями перешкод СПО-8М, СПН-30, СПН-40.

Комплекс АКУП-22 забезпечує:

автоматичний прийом і обробку інформації, що надходить від одного з наступних джерел даних про повітряну обстановку: командного пункту (КП) або радіолокаційного посту (РЛП) автоматизованої системи управління (АСУ) «Повітря-1М», КП або радіолокаційного вузла (РЛУ) АСУ «Промінь-1», уніфікованого радіолокаційного вузла (УРЛУ) «Основа»;

ручне введення в цифрову обчислювальну машину (ЦОМ) інформації про цілях, що надходить від радіолокаційної станції (РЛС) П-18;

відображення інформації про діапазон і азимутальне положення випромінюючих цілей, що надходить від станції радіотехнічної розвідки (СРТР) ПОСТ-3М;

автоматичний розподіл станцій перешкод по цілям, розрахунок і формування команд цілевказівки для станцій перешкод;

автоматичну передачу команд цілевказівки на станції перешкод СПО-8М, СПН-30, СПН-40;

автоматичне управління видом діаграм спрямованості антен станцій перешкод СПН-30 у залежності від відстані між станцією перешкод СПН-30 і РЛС, яка подавлюється;

автоматизований контроль стану і бойової роботи станцій перешкод СПО-8М,

СПН-30, СПН-40;

автоматичне відображення на індикаторі кругового огляду «Стріла-В» повітряної обстановки в радіусі до 400 км, а також результатів цілерозподілу станцій перешкод і їхньої бойової роботи;

автоматизований контроль працездатності апаратури комплексу і пошук несправностей;

автоматизоване документування бойових дій (покадрову зйомку повітряної обстановки і результатів цілерозподілу, запис на магнітофон команд і розпоряджень).

Комплекс АКУП-22 забезпечує управління станціями перешкод у складі: СПО-8М, СПН-30, СПН-40 — до 18 шт. у будь-якому співвідношенні (4 групи (позиції) станцій перешкод по 1—3 станції в кожній групі) при об'єктовому, зональному і зонально-об'єктовому способах прикриття об'єктів. Кількість об'єктів, що прикриваються при об'єктовому способі, не більш 5.

Автоматична передача команд цілевказівки на станції СПО-8М, СПН-30, СПН-40 забезпечується на відстанях до 40 км радіорелейними станціями Р-403МН.

Періодичність рішення задачі цілерозподілу в ЦОМ складає 60 с.

Максимальна кількість цілей, інформація про які приймається АКУП-22 від джерел даних про повітряну обстановку, і періодичність відновлення інформації складають:

від КП або РЛУ АСУ «Промінь-1» - 30 цілей з періодичністю 10с;

від КП АСУ «Повітря-1М» -10 цілей з періодичністю 10 або 18с;

від РЛП АСУ «Повітря-1М»-18 цілей при періодичності відновлення інформації 10с або 31с;

від власної РЛС батальйону — 10 цілей з періодичністю до 1-2 хв у залежності від підготовки оператора.

Уніфікований автоматизований комплекс пунктів управління станціями перешкод АКУП-1призначений для управління угрупованнями наземних станцій перешкод, які мстять в собі:

до 27 станцій перешкод СПН-2 (-3,-4) у будь-якому поєднанні;

до 18 станцій перешкод СПН-2 (-3,-4), до 18 станцій перешкод СПО-8, СПН-30 і

СПН-40 у будь-якому співвідношенні. Комплекс забезпечує також неавтоматизоване управління станціями перешкод УКХ радіозв’язку й радіонавігації через ПУ «Степ-О». Він здійснює управління угрупуваннями станцій перешкод на підставі даних про повітряну й радіоелектронну обстановку, отриманих від джерел зовнішньої цілевказівки.

Подавлення бортових РЛС здійснюється з метою зриву або зниження ефективності розвідки, прицільного бомбометання і навігації. Це досягається шляхом маскування або імітації об'єктів і радіолокаційних орієнтирів активними і пасивними засобами радіоелектронного подавлення.

Станції активних перешкод можуть застосовуватися для подавлення бортових РЛС різними способами, що розрізняються бойовим порядком станцій і характером впливу перешкод на радіолокаційні засоби супротивника.

Доцільність застосування того або іншого способу прикриття об'єктів або району (зони) диктується можливостями підрозділу або станції по прикриттю, а також очікуваним характером дій і можливостями супротивника. Вибір способу прикриття і побудова бойового порядку здійснюється на підставі попередньо зроблених розрахунків.

Варто розрізняти два основних способи прикриття: об’єктовий та зональний.

В окремих випадках прикриття може здійснюватися застосуванням обох способів, тому таке прикриття називається об’єктово-зональним. При цьому, розрахунки бойового порядку повинні проводитися окремо як для об'єктового, так і для зонального способів прикриття. З цієї причини не випливає об'єктово-зональне прикриття виділяти в окремий спосіб, а можна вважати його змішаним.

Крім того, можуть застосовуватися й інші способи прикриття, що призначені для рішення приватних задач. Наприклад, подавлення РЛС, що забезпечують радіолокаційне поле на малих висотах, являє собою різновид зонального способу прикриття, а подавлення універсальних РЛС, що працюють у режимі далекоміра при візуальному прицілюванні, є різновидом об'єктового способу прикриття.

Незважаючи на те, що зазначені способи є різновидом двох основних, їх необхідно розглядати окремо, тому що для здійснення прикриття і побудови бойового порядку підрозділу (частини) необхідно робити оперативно-тактичні розрахунки, характерні тільки для цих способів.

Рис 2. Класифікація способів прикриття

Розглянемо більш докладно кожний з основних способів прикриття об’єктів.

Об'єктовий спосіб прикриття полягає в такому розміщенні спеціально призначених засобів перешкод, при якому навколо об'єкта створюється окрема зона подавлення, що забезпечує його надійне прикриття від розвідки і прицільного бомбометання авіації супротивника за допомогою бортових РЛС.

Кількість станцій перешкод, необхідних для прикриття об'єкта, визначається:

- енергетичними можливостями станцій перешкод;

- пропускною здатністю станцій перешкод;

- очікуваним складом сил супротивника, призначеного для поразки даного об'єкта.

При об'єктовому способі прикриття для визначення границь зон подавлення, необхідного обрання сил і засобів станцій перешкод і їхнього бойового порядку розрахунок ведеться на подавлення бортових РЛС по основних пелюстках діаграм спрямованості антен. Це можливо тому, що засобі перешкод розташовуються в безпосередній близькості від об'єкта, що прикривається, а іноді, як це має місце при прикритті радіолокаційних орієнтирів, і на самому об'єкті.

Те, що подавлення здійснюється по основних пелюстках діаграм спрямованості бортових РЛС, є важливою відмінною рисою об'єктового способу прикриття.

Об'єктовим способом має сенс прикривати об'єкти від РЛС, які забезпечують прицільне бомбометання. Універсальні РЛС літаків тактичної авіації, які забезпечують прицільне бомбометання, працюють у режимі пошуку, прицілювання і як далекоміри при візуальному бомбометанні. В усіх цих режимах РЛС працюють з використанням антен з вузькою діаграмою спрямованості.

Зональний спосіб прикриття полягає в тому, що в межах визначеної зони (ділянки місцевості або сектору) забезпечується суцільне прикриття військ наземних об'єктів (у тому числі і тих, що рухаються) і орієнтирів, які знаходяться в межах цієї зони.

Спосіб зонального прикриття доцільно застосовувати в разі потреби прикриття великої кількості малорозмірних і малоконтрастних у радіолокаційному відношенні об'єктів (стаціонарних і рухливих) і орієнтирів. Прикриття військ і об'єктів від розвідки РЛС бічного огляду і подавлення РЛС забезпечення польотів на малих висотах має сенс здійснювати зональним способом.

Характерною рисою зонального способу прикриття є те, що перешкоди в основному впливають по бічних пелюстках діаграм спрямованості антени бортових РЛС. Отже, енергетичні розрахунки в даному випадку можна вести, приймаючи в увагу тільки бічні пелюстки діаграми спрямованості антен РЛС.

Оскільки літак може виходити на один з об'єктів, що прикриваються, під будь-яким курсовим кутом, отже, заздалегідь визначити його ракурс щодо станції перешкод неможливо (рис.3).

Таким чином, прикриття об’єктів зональним способом можна здійснювати від РЛС, які працюють з антенами, що мають гостру діаграму спрямованості (прицільне бомбометання, забезпечення польотів на малих висотах, режиму далекоміра при візуальному прицілюванні та ін.) і РЛС, що працюють з антеною, яка має косекансну діаграму спрямованості (РЛС бічного огляду).

Під бойовими можливостями частини РЕБ розуміють характеристики, які визначають її спроможність виконувати бойову задачу по прикриттю об’єктів.

До таких характеристик відносяться:

- розміри зон радіо-, радіотехнічної та радіолокаційної розвідки;

- розміри зон радіоелектронного подавлення;

- типи та кількість радіоелектронних засобів, що подавлюються;

- можливості щодо здійснення маневру.

Основні значення розмірів зон розвідки надані в таблиці 1.

При проведенні навчань, в бойових умовах (при нестачі часу на ретельні розрахунки) дальність розвідки та дальність радіоелектронного подавлення засобів батальйону РЕБ-Л розраховується за допомогою наступних виразів:

Dрлр=0,8 Dпв,

Dртр=1,2 Dпв.

Dподавлення вважається рівною – 50 км - для малих висот (обмежується Dпв) та 150 км - на середніх та великих висотах (визначається енергетичним потенціалом станції перешкод).

Кількість радіоелектронних засобів, що одночасно подавлюються станціями перешкод різних типів, розраховується згідно виразу:

N=∑N_j,

N_j=Mсп_jά_jγ_jΡ_подj,

де N_j - кількість радіоелектронних засобів, що подавляються станціями перешкод j-го типу;

Mсп_j - кількість станцій перешкод j-го типу;

ά_j - пропускна здатність однієї станції перешкод j-го типу;

γ_j - коефіцієнт одночасного використання станції перешкод j-го типу;

Ρпод_j - імовірність радіоподавлення радіоелектронного засобу станцією перешкод j-го типу.

Пропускна здатність станцій перешкод оцінюється наступним чином:

- до 6 бортових РЛС, якщо цілі знаходяться у головній пелюстці діаграми спрямованості, в іншому випадку - 2 цілі для станцій перешкод СПН-2 (-3,-4);

- до 3-5 бортових РЛС для станції перешкод СПН-30;

- до 2-4 бортових РЛС для станцій перешкод СПН-40 та СПО-8М;

- один маяк «Такан» для станції перешкод Р-388 та Р-388М;

- один частотний канал радіостанції для станції перешкод Р-934;

- до чотирьох частотних каналів для станцій перешкод Р-934У (Б).

Таким чином, радіоелектронна боротьба на сучасному етапі розвитку сил і засобів збройної боротьби дозволяє знизити ефективність застосування сил і засобів за рахунок виключення з бойових дій радіоелектронних систем і засобів розвідки, зв’язку, спостереження, радіонавігації, АСУ. Особлива роль в цьому належить силам і засобам радіоелектронної боротьби Повітряних Сил Збройних Сил України.