Призначення, ТТХ та можливості літаків–розвідників
Повітряна розвідка поряд з космічною, наземною та морською займає одне з ведучих місць в загальній системі розвідки. Розвідку ведуть спеціальні літаки стратегічної і тактичної розвідки. До літаків стратегічної розвідки США відносяться літаки U-2, RC-135, TR-1А, TR-2; до літаків тактичної розвідки відносяться літаки RF-4C (CША), RF-4E (Німеччина), «Міраж-IIIR» (Франція). До ведення тактичної розвідки можуть залучаться також літаки–розвідники армійської авіації OV-1 i OV-10.
Способи ведення розвідки і маршрути польоту літаків-розвідників залежать від завдання, терміну ведення розвідки, а також від ТТХ засобів розвідки і їх носія.
Основним літаком стратегічної розвідки є літак RC-135, який веде радіо-, радіотехнічну, інфрачервону та фоторозвідку. Він веде розвідку у будь-який час доби на відстані більше 10 км від державного кордону на висоті 8-10 км. при швидкості 750-850 км/год. У районі розвідки літак знаходиться від 3 до 12 годин. Максимальна дальність польоту 10…12 тисяч км.
Висотні літаки–розвідники U-2 і TR-1А ведуть фотографічну, радіотехнічну, інфрачервону та телевізійну розвідку, а TR-1 ще й радіолокаційну розвідку та має змогу ретранслювати сигнали випромінюючих РЕЗ ПВО противника.
Літаки стратегічної розвідки ведуть розвідку вже в мирний час без порушення кордону, а в загрозливий період і з порушенням державного кордону.
Літаки тактичної розвідки, як правило, ведуть розвідку у ході бойових дій на різних висотах на надзвуковій швидкості над територією противника. Літаки тактичної розвідки обладнуються засобами фото, радіотехнічної, лазерної, телевізійної та радіолокаційної розвідки. Наявність на літаку різної за призначенням і принципу дії апаратури дозволяє вести комплексну розвідку в день та в ночі в простих та складних метеоумовах майже в реальному масштабі часу.
Основними задачами тактичної розвідки є:
- розвідка полю бою з метою виявлення останніх змін в угрупуванні військ противника та його силах;
- виявлення прихованих та резервних об’єктів і угрупувань, що не були виявлені попередньою розвідкою до початку бойових дій;
- виявлення маневру військ противника та зосередження його сил і засобів з метою визначення його головних напрямків оборони (нападу);
- безпосереднє цілевказання ударним силам;
- визначення результатів ударів та нанесеного збитку противнику;
- забезпечення рятувальних операцій.
3.3. Призначення, ТТХ та можливості літаків РЕБ
Наявність у військах радіоелектронних засобів зв’язку, радіолокації, навігації, керування зброєю і військовою технікою, дає змогу воюючим сторонам вести радіо- та радіотехнічну розвідку та створювати цим РЕЗ радіоперешкоди.
У зв’язку з цим в арміях розвинених держав інтенсивно розробляються засоби радіоелектронного подавлення РЕЗ противника, а також забезпечення захисту аналогічних засобів і систем своїх військ (сил) і зброї.
Літаки РЕБ призначені для розвідки, радіоелектронного подавлення та вогневого ураження працюючих радіоелектронних засобів. З метою радіоелектронного подавлення РЕЗ літаки оснащуються станціями радіоелектронного подавлення і комплексом РЕБ індивідуального захисту (приймач, теплопеленгатор, станція радіоелектронної протидії, пристрій викидання протирадіолокаційних відбивачів і ІЧ пасток). До літаків радіоелектронної боротьби відносяться літаки EF-111А (F/А-18), ЕА-6В (ЕА-18G GROWLER), ЕС-130Н, Ан-12БК, Ан-12ППС, Су-24МП, а виявлення та вогневе ураження працюючих РЛС здійснюють літаки F-4G ( F-16CJ), EA-6B (ЕА-18G), F/A-18, “Tornado” EGR, МіГ-25БМ, МіГ-25РБ.
Літак РЕБ ЕF-111A (F/A-18) створений на базі винищувача-бомбардувальника зі змінюваною геометрією крила зображений на рис. 12. Установлена на літаку апаратура радіоелектронної боротьби складається з наступних основних компонентів:
п’ять приймачів і десять передавачів шумових і відповідних радіоперешкод для групового захисту системи AN/ALQ-99E, що забезпечує швидке виявлення противника, визначення місцезнаходження джерел його випромінювання, а також автоматизовану постановку високоефективних перешкод;
станція індивідуального захисту AN/ALQ-137, яка створює різні види імпульсних перешкод;
автомат ALE-40 для викиду дипольних відбивачів;
система РТР ALR-62 для виявлення сигналів РЛС, попередження про опромінення літака станціями виявлення та наведення ракет;
апаратура аналізу радіосигналів і керування засобами РЕП.
Тактико-технічні характеристики літака EF-111A
Рік прийняття на озброєння | |
Екіпаж | 2 чол |
Максимальна злітна маса | 40,82 т |
Крейсерська швидкість польоту | 797 км/год |
Максимальна швидкість польоту | 2216 км/год |
Практична стеля | 13715 м |
Дальність польоту (перегоночна) | 3747 км |
Техніка РЕП масою 2721,5кг встановлена у фюзеляжі, що дозволяє зберегти високі льотно-тактичні характеристики літака, завдяки чому він може діяти не тільки в зонах, але й у бойових порядках ударної авіації.
Керування засобами радіорозвідки і РЕП літака EF-111A може здійснюватися автоматично за допомогою бортової ЕОМ чи напівавтоматично вручну оператором.
У ручному режимі керування засобами РЕП здійснюється оператором. При польоті літака в зоні над своєю територією його засоби активних радіоперешкод можуть подавлювати одночасно до трьох наземних РЛС на відстані 175...200км від лінії бойового зіткнення військ.
Палубний літак РЕБ EA-6В “Prowler” (ЕА-18G GROWLER), використовується для супроводу груп ударних літаків з метою забезпечення їх радіоелектронного захисту за допомогою постановки перешкод радіолокаційним засобам ППО противника, а також засобам його радіозв’язку.
У п’яти контейнерах, що підвішуються на зовнішніх пілонах і під фюзеляжем літака (рис.13.) змонтована:
система групового захисту AN/ALQ-99Д, що може працювати в одному з трьох режимів: автоматичний (виявлення, розпізнання, вибір об’єктів радіоелектронного подавлення й режимів роботи передавачів перешкод здійснюється без участі оператора); напівавтоматичний (цілі для радіоелектронного подавлення вибирає оператор) і ручний (оператор сам оцінює радіоелектронну обстановку та визначає режим постановки перешкод);
станція AN/ALQ-92 для радіоелектронного подавлення радіозв’язку;
станція індивідуального захисту AN/ALQ-126;
розвідувальний приймач AN/ALP-42, що забезпечує роботу двох систем постановки перешкод – AN/ALQ-99 і AN/ALQ-126. Отримані за допомогою приймача дані про радіоелектронну обстановку обробляються центральною бортовою ЕОМ, що погоджує роботу всіх пристроїв радіоелектронного подавлення;
автомати AN/ALE-29A і AN/ALE-39, що відстрілюють піротехнічні патрони з дипольними відбивачами, інфрачервоними пастками чи передавачами перешкод одноразового користування, які скидаються;
апаратура відображення й реєстрації даних РТР, а також керування засобами РЕП;
радіолокаційна станція APQ-129, яка призначена для виявлення повітряних цілей.
На авіаносцях базується по 4...5 таких літаки, а всього авіація ВМС США на теперішній час має 80 літаків ЕА-6В.
Тактико-технічні характеристики літака ЕА-6В
Рік прийняття на озброєння | |
Екіпаж | 4 чол |
Крейсерська швидкість польоту | 744 км/год |
Максимальна швидкість польоту | 1315 км/год |
Практична стеля | 12550 м |
Дальність польоту (перегоночна) | 3860 км |
Озброєння | ПРР “HARM” |
Сучасні станції перешкод РЛС можуть працювати в трьох режимах: автоматичному; напівавтоматичному, коли ЕОМ визначає погрозу виявлення РЛС, а оператор вибирає цілі для подавлення і приймає рішення на створення перешкод; ручному, коли пошук, розпізнавання сигналів РЛС, оцінку радіоелектронної обстановки, включення й управління станціями перешкод провадить оператор.
Літак РЕБ F-4G (F-16CJ) призначений для вогневої уразки радіоелектронних засобів ППО і в першу чергу РЛС виявлення та наведення ЗРВ і ЗА.
Літак обладнується спеціальною апаратурою, яка виявляє сигнали РЕЗ, аналізує їх, визначає їх координати і ступень загрози. Літак має на озброєнні 4 протирадіолокаційні ракети типу «ХАРМ», керовані ракети «Мейверік» з телевізійною, лазерною або тепловізійною головкою наведення, а також звичайні бомби. Бортова ЕОМ обробляє сигнали РЕЗ, розраховує параметри пуску ракети та скидання бомб, видає інформацію пілоту і на систему управління ракети після чого пілотом здійснюється пуск. В подальшому ракета здійснює самонаведення без участі екіпажу. Ракета «ХАРМ» є найбільш удосконаленою протирадіолокаційною ракетою, вона може запускатися за зоною вогню ЗРВ. Якщо РЛС вимкне випромінювання, то ПРР «ХАРМ» в подальшому наводиться за попереднім координатам цілі, або екіпаж літака запускає КР «Мейверік» з інфрачервоною ГСН за даними бортової ЕОМ.
Крім спеціальних літаків РЕБ, які забезпечують бойові дії тактичної авіації, практично кожний бойовій літак обладнується засобами РЕБ індивідуального захисту, а стратегічна авіація і засобами РЕБ групового захисту.
Так, наприклад, комплекс РЕБ літака В-52 складається з пристроїв, здатних виявляти і подавлювати засоби радіолокації та радіозв’язку в діапазоні 30 ... 10900 МГц. До складу комплексу входять: дві – три станції перешкод ALQ-117 і ALQ-122, що маскують і імітують, які призначені для подавлення РЛС ЗРК і ЗА, станцій перехоплення та прицілювання літаків-винищувачів; одна – дві станції перешкод ALQ-71, ALQ-72; три автомати ALE-24 для викидання ДРВ, ІЧ пасток, а також приймач радіорозвідки й приймач попередження про радіолокаційне опромінення (ППРО); два ALR-18 (-19,-20) і один APR-36; приймачі інфрачервоного випромінювання ALR-21, -23 для попередження екіпажів про пуск по літаку ракет. Крім того, він може застосовувати ракети як удавані цілі, обладнані пристроями створення активних і пасивних перешкод РЛС, і ракети-пастки ADR-8A, що запускаються пусковими установками ALE-25. На борту літак може мати також близько 100 ІЧ пасток і 1000 пачок ДРВ.
Висновки
На думку американських військових фахівців ВПС в теперішній час грають особливу роль в сучасній війні завдяки тому що вони мають високу мобільність, маневреність, велику дальність дії та гнучкість застосування. Все це робить їх універсальним та унікальним засобом для вирішення широкого кола завдань в глобальному масштабі. Як показує досвід локальних війн та воєнних конфліктів, в теперішній час і в майбутньому ВПС здатні вирішувати стратегічні завдання в ході без’ядерної війни.
Дата добавления: 2016-09-26; просмотров: 1622;