Стратегічна авіація. Призначення, завдання та ТТХ

Серед усіх літальних апаратів військового призначення стратегічна авіація займає особливе місце. Вона входе до ядерної тріади наступальних сил США (СА, МБР, ПЛАРБ). У війні із застосуванням ядерної зброї їй приділяється роль головної повітряної ударної сили, що істотно доповнює можливості ракетних балістичних засобів нападу.

Стратегічна авіація є засобом верховного головнокомандування та використовується для знищення найважливіших стратегічних об’єктів у глибокому тилу противника. Основу СА складають бомбардувальники великої грузопід’ємності і радіусу дій. Зброя СА – авіаційні ракети великої дальності, які дозволяють наносити удари без заходу літака у зони дії активних засобів ППО, бомби з ядерними та звичайними зарядами. Найбільш потужною у кількісному і якісному відношенні є стратегічна авіація США, літаки якої розподіляються на бомбардувальники, заправники, розвідники і літаки-повітряні КП.

У ході ядерної війни на стратегічну авіацію покладається вирішення таких основних завдань:

- руйнаціянайважливіших військово-промислових центрів противника;

- знищеннярухомих, недостатньо розвіданих і малорозмірних об’єктів;

- подавлення засобів ППО, що перешкоджають виконанню бойового завдання;

- знищення кораблів флоту на базах та у морі;

- ведення стратегічної повітряної розвідки в глибині території противника з одночасним нанесенням ударів по знов виявлених цілях.

У разі використання стратегічної авіації в звичайній війні вона має вирішувати такі завдання:

- безпосередня авіаційна підтримка бойових дій сухопутних військ;

- ізоляція району бойових дій;

- ведення розвідки на океанських і морських театрах воєнних дій;

- постановку мінних загороджень для блокування важливих заливних зон, військово-морських баз і портів;

- знищення надводних сил флоту;

- прикриття тактичної авіації радіоелектронними перешкодами.

Бойові можливості стратегічної авіації залежать від цілого ряду факторів. До них відносяться льотно-тактичні характеристики літаків, їхнє озброєння, оснащення засобами радіоелектронного подавлення, потужність ядерних боєприпасів, стан матеріальної частини, характер поставленого завдання й умови його виконання, ступінь протидії ППО противника. Крім того, бойові можливості значною мірою залежать від рівня підготовки, бойового досвіду та морального стану літного складу; певний вплив на них робить час доби та метеорологічні умови.

Звичайно оцінку бойових можливостей роблять за такими найбільш важливими показниками, як: дальність польоту (бойовий радіус дій) на оптимальній і малій висоті з бойовим навантаженням; максимальна і крейсерська швидкість польоту; діапазон висот польоту; бойове навантаження; маневрені можливості; характеристики навігаційного і навігаційно-бомбардувального устаткування; забезпечення засобами РЕБ.

До літаків, що вирішують стратегічні завдання, відносяться стратегічні бомбардувальники та стратегічні розвідники.

Стратегічні бомбардувальники призначені для нанесення ударів ядерним і звичайним озброєнням по наземних об’єктах у глибокому тилу противника, по його морських об’єктах у ядерній або звичайній війні.

Вони підрозділяються на важкі (В-52H,G; В-1В; В-2А; Ту-95МС; Ту-160) і середні(”Mirage-IV”, Ту-22МЗ, FB-111) бомбардувальники.

Важкі стратегічні бомбардувальники можуть нести різноманітні види озброєння і засоби РЕБ, що дозволяють їм долати систему ППО й уражати об’єкти на відстанях до 8 тисяч кілометрів від баз вильоту. Їх максимальне бомбове навантаження може досягати 50 тонн. Стратегічні бомбардувальники планується використовувати, в основному, в ядерній війні, однак це не виключає можливості їхнього застосування й в обмежених війнах та збройних конфліктах (В’єтнам, Перська затока, Югославія, Афганістан). Вони будуть залишатися одним із найбільш могутніх стратегічних засобів повітряного нападу до 2020...2030 років.

Середні стратегічні бомбардувальники, призначені для виконання завдань у ядерних і обмежених війнах. Їх радіус дії дозволяє уражати об’єкти на відстані 2000...4000 км від аеродромів базування. Для збільшення дальності польоту може здійснюватися їх дозаправлення в повітрі. Варіанти озброєння таких літаків можуть бути різні. Вони можуть нести ядерні й звичайні бомби, керовані ракети “повітря – поверхня”, засоби РЕБ. Навігаційне обладнання дозволяє здійснювати політ бомбардувальників на малих висотах.

Стратегічні літаки-розвідники (U-2C, TR-1A,TR-2, RC-135B,C, Ту-95МР) призначені для ведення повітряної стратегічної повітряної розвідки в інтересах усіх видів збройних сил держави і їх союзників. Повітряна стратегічна розвідка ведеться в мирний час і передбачена в ході воєнних дій. У мирний час розвідувальні польоти здійснюються уздовж державних кордонів. Стратегічні розвідники не мають оборонного озброєння, але можуть нести засоби РЕБ.

Основні характеристики найбільш поширених військових літаків надані в таблиці 1.

Таблиця 1.

Характеристики бойових літаків

Крім потужного озброєння кожен бойовий літак стратегічної авіації має також потужне радіоелектронне обладнання та різні засоби, які забезпечують навігацію літака, визначення його місцеположення з достатньою точністю, розвідку об’єктів та прицілювання по них, радіозв’язок з сусідніми літаками та наземними і повітряними пунктами управління, створювати потужні перешкоди радіо та радіолокаційним засобам винищувальної авіації, радіотехнічних та зенітних ракетних військ.

Надамо характеристику деяких з них. (Додатковий м атеріал).

Так, літак В-52 обладнується засобами автономної і неавтономної радіонавігації, у тому числі космічної РНС «Навстар», яка дозволяє визначати у кожний момент часу три координати літака у любій точці земної кулі; бортовими радіолокаційними станціями обзору земної поверхні, РЛС ЗПМВ, засобами радіозв’язку в КХ і УКХ діапазонах; станціями активних перешкод (до 18 комплектів), автоматами викиду пасивних перешкод, хибними цілями та пастками. Бортовий комплекс засобів РЕБ літака В-52 дозволяє створювати перешкоди засобам ППО, які не тільки прикривають сам літак, а й інші літаки групи, що діють у щільних бойових порядках.

Важкий бомбардувальник В-52 був прийнятий на озброєння у ЗС США у 1955 році і його серійне виробництво продовжувалося до 1962 року. Всього будо побудовано 755 літаків восьми модифікацій від В-52А до В-52Н. В теперішній час у бойовому складі знаходиться біля 240 літаків

Силова установка літака складається з восьми двохконтурних турбореактивних двигунів. Літак обладнаний заходами дозаправки паливом у повітрі від літака-заправника. Дозаправка здійснюється на висоті 8000 м та вище.

Озброєння літака В-52 для ударів по наземних цілях складається з ядерних і звичайних бомб, ракет класу «повітря-поверхня» і крилатих ракет великої дальності дії. Для забезпечення літаку В-52 бойових дій на морі він оснащується протичовневими ракетами на зовнішній підвісці (12 шт). Оснащення літака крилатими ракетами дозволяє літаку виконувати бойові завдання не входячи у зону дії активних засобів ППО.

Стратегічний бомбардувальник В-1В прийнятий на озброєння у 1985 році, як літак прориву сучасної системи ППО. Літак В-1В є носієм керованих ракет класу «повітря-поверхня» та ядерних бомб мегатонного класу і має високі можливості подолання системи ППО (велика швидкість у зоні прориву, здібність до дій на малій висоті і широкодіапазонному маневруванню другими характеристиками, можливістю дозаправки паливом у повітрі, наявністю ефективних систем постановки радіоелектронних перешкод, навігації, зв’язку, надійного виявлення та розпізнавання цілі). В сучасній війні цим літакам відводиться роль мобільного засобу нанесення ядерного удару по об’єктах, які раптово виявлені у ході бойових дій або які залишилися не знищеними.

Літак В-1В має крило змінної стриловидності у діапазоні кутів 15…67,5 градусів. У складі бортового обладнання літака є: інерційна навігаційна система, багатофункціональна РЛС, оптико-електрона система, працююча при низькому рівні освітлення, 1…2 станції радіотехнічної розвідки, станція активних перешкод та приймач супутникової навігаційної системи «Навстар».

У двох бомбових відсіках і на зовнішній підвісці літак може нести 22 КР АЛКМ або 38 КР «Срем», або 38 ядерних бомб Мк.83, або 128 звичайних бомб Мк.82. До складу озброєння можуть входити протичовневі ракети «Гарпун», бомбові касети та морські міни. Використання технології «Стелт» дозволило знизити ЕПР на порядок відносно В-52.

Найбільш повно технологія « Стелт» реалізована на літаку В-2А, яка передбачає:

зменшення геометричних розмірив літака;

оптимізацію форми літака (форма «літаюче крило» з глибоко втопленими у гондолах двигунами, обтікаєма форма планера);

застосування радіопоглинаючого покриття;

приховування антен у радіопрозорі ковпаки, використання розсіюючих екранів;

екранування кабіни екіпажу металевими сітками з високою провідністю;

конструктивне виконання двигунів та їх компоновка, які б забезпечували мінімальне випромінювання в ІК діапазоні;

добавка в паливо двигунів присадок, що зменшують випромінювання факелу двигуна в ІК діапазоні;

використання спеціальних екранів, що розсіюють вихлопні гази.

Завдяки упровадженню технології «Стелт» ЕПР літака В-2А складає усього 0,01…0,03 м²,що робить літак практично невидним для РЛС см. діапазону.

Як показує війна в Іраку, літаки В-2А діяли поодинці, наносили бомбові удари по найбільш важливим об’єктах і з 37 літаків не постраждав ні один.

Середній стратегічний бомбардувальник FB-111 призначений для нанесення ударів по наземних об’єктах стратегічного призначення. У бойовому складі САК США знаходиться 54 літака FB-111. Літак має значно меншу, чим у В-52, ЕПР (1-20 м²), надзвукову швидкість польоту (2350 км/г), крило змінної стриловидності. При зльоті, коли необхідна максимальна під’ємна сила при відносно невеликій швидкості, стриловидність крила зменшується до кінця, що скорочує довжину розбігу літака. Великий кут стриловидності дозволяє скоротити час розгону літака до понадзвукової швидкості. До складу радіоелектронного обладнання входить система навігації і управління зброєю, яка дозволяє здійснювати автоматизований маловисотний політ з огинанням рельєфу місцевості, автоматичний вихід літака до об’єкту удару і повернення його на аеродром посадки. Система навігації і управління дозволяє екіпажу виконувати бомбометання з кабрірування або пікірування з великою точністю без необхідності видержувати курс та режим польоту. Основне озброєння літака складають 4…6 УР класу «повітря-земля» або фугасні бомби загальною масою до 1000 кг. Засоби РЕБ літака включають: станцію РТР (380…1550МГц), станцію РЕП, прилад викиду протирадіолокаційних відбивачів, ІК пастки та передавачі одноразового використання.

Середній стратегічний бомбардувальник «Міраж» IVA (Франція) призначений для нанесення ударів ядерною зброєю по наземних об’єктах у тилу противника. Ядерна бомба або ракета з ядерною бойовою частиною (дальність стрільби 350 км.) підвішується під фюзеляж літака. На озброєнні ВВС Франції знаходиться 24 літака «Міраж» IVA, які призначенні для використання тільки у ядерній війні, тому вони знімаються з озброєння після відпрацювання ресурсу.

Стратегічний бомбардувальник ТУ-95 (Росія) призначений для ураження крилатими ракетами і бомбами важливих стаціонарних об’єктів днем і вночі, у любих метеоумовах і в любій точці земної кулі. В склад радіоелектронного обладнання входять: панорамна РЛС, РЛС виявлення і управління, апаратура дальньої та ближньої навігації, бортовий комплекс РЕБ.

Стратегічний надзвуковий бомбардувальник Ту-160 (Росія) призначений для ураження ядерною і звичайною зброєю найбільш важливих цілей в віддалених районах у глибокому тилу противника. Літак має крило зі змінною геометрією, що забезпечує високі характеристики як на дозвуковій так і на надзвуковій швидкості. Літак має комплексну прицільно-навігаційну систему, РЛС виявлення наземних і морських цілей на великій відстані, комплекс РЕБ. Робочі міста екіпажу обладнані ЦОМ (загальне число на борту літака більше 100). На літаку є місце для відпочинку, туалет, шафа для нагріву їжі. Під фюзеляжем передбачене розміщення твердопаливної ракети-носія «Бурлака», яка призначена для виведення на орбіту 500-700 км легких штучних супутників Землі масою до 500 кг.

Бомбардувальник дальнього радіуса дії Ту-22М3 призначений для ураження надзвуковими керованими ракетами морських і наземних цілей днем і ніччю, в будь-яких метеоумовах. Бортове обладнання Ту-22М3, в склад якого входять пілотажно-навігаційний комплекс, РЛС великої потужності, оптико-телевізійний приціл-автомат, автоматична бортова система управління і система управління ракетною зброєю, забезпечує автоматизоване рішення навігаційних, прицільних і пілотажних завдань при польоті по заздалегідь запрограмованої або оперативно введеній програмі.

Літак має активну і пасивну систему РЕБ, систему УКХ і КХ радіозв’язку. Ту-22М3 є основним бомбардувальником середньої дальності російських ВПС.