Уявлення про сили та засоби повітряного нападу

Повітряний противник – це сили та засоби супротивної сторони, які мають на озброєнні літальні апарати (ЛА), що спроможні діяти в межах повітряного простору та вирішувати конкретні бойові завдання або забезпечувати їх вирішення.

У сучасних війнах агресор намагається досягти стратегічної мети насамперед неконтактними діями та високоточною зброєю, з використанням ракет і засобів повітряного нападу, які спроможні забезпечити завоювання панування у повітрі, знищити важливі військові об’єкти, зруйнувати економіку, порушити систему державного управління.

 

Досвід локальних війн і військових конфліктів кінця ХХ – початку ХХІ століть, аналіз поглядів військового керівництва НАТО на роль авіації у теперішній час показує, що основними завданнями при веденні бойових дій в сучасних умовах і у найближчому майбутньому є:

- завоювання та утримання переваги у повітрі;

- авіаційна підтримка військ та сил флоту;

- ізоляція поля бою та району бойових дій;

- подавлення військового та економічного потенціалу противника в глибині

його території;

- порушення системи військового та державного управління противника;

- повітряна розвідка та РЕБ;

- транспортування військ і вантажів;

- висадка повітряних десантів.

До засобів повітряного нападу (ЗПН) належать літальні апарати (ЛА), що діють в порівняно щільних шарах атмосфери відповідно до законів аеродинаміки.

Згідно розрахунків військових спеціалістів варіант відносної ваги складових елементів у першій операції ЗПН найближчої перспективи може бути таким:

- тактична та палубна авіація – до 70%;

- стратегічна авіація – до 2…3%;

- КР морського та повітряного базування – до 5…6%;

- БР у звичайному спорядженні – до 1%;

- сили та засоби забезпечення, у т.ч. ШСЗ різного призначення, наземні засоби РЕБ – до 20%.

Основним способом нанесення поразки противнику та завоювання переваги у повітрі є здійснення масованих ракетно-авіаційних ударів (МРАУ).

Найбільш потужним вважається перший МРАУ, який готується ще у мирний час.

В першому МРАУ задіється максимальна можлива кількість літаків бойової авіації, крилаті ракети, бойові вертольоти, артилерія.

Основними тенденціями розвитку ЗПН в теперешній час є такі:

- зниження радіолокаційного, візуального, інфрачервоного випромінювання літальних апаратів;

- уніфікація літальних апаратів;

- удосконалення бортової та іншої апаратури;

- застосування єдиної АСУ наземною та бортовою апаратурою.

1.2. Класифікація засобів повітряного нападу

До аеродинамічних засобів повітряного нападу відносяться літальні апарати, що здійснюють політ в порівняно щільних шарах атмосфери відповідно до законів аеродинаміки.

У зв’язку з тим, що зі збільшенням висоти польоту щільність повітря істотно зменшується, відповідно зменшуються і аеродинамічні піднімальні сили. Політ, обумовлений тільки впливом аеродинамічних піднімальних сил, можливий тому до висот 35…40 км.

Військові літальні апарати класифікуються:

за способом керування - пілотовані й безпілотні;

за місцем базування - повітряного, морського і наземного базування;

за цільовим призначенням - розвідувальні, ударні, радіоелектронної боротьби, багатоцільові, протиповітряної оборони, виявлення та управління, спеціальні та інші;

за рівнем розв’язуваних задач - стратегічні та тактичні.

За прогнозами військових фахівців і різних організацій у період до 2025 року найбільше значення, як і раніше, будуть мати пілотовані літальні апарати військового призначення.

Окремі модифікації літальних апаратів, у свою чергу, можуть підрозділятися за принципом дії, конструктивним рішенням, способами бойового застосування й іншими ознаками. Так, у залежності від наявності або відсутності екіпажу, ЗПН поділяються на пілотовані та безпілотні.

У залежності від призначення та підпорядкованості тому чи іншому командуванню ЗПН у більшості країн підрозділяються:

на стратегічну (далеку) авіацію- важкі та середні стратегічні бомбардувальники, стратегічні літаки-розвідники( є в наявності у США, Росії та Франції);

на тактичну (фронтову) авіацію - багатоцільові тактичні винищувачі, винищувачі-бомбардувальники, винищувачі ППО, штурмовики;

на авіацію військово-морських сил - палубну (штурмову, винищувальну, протичовневу, розвідувальну, радіоелектронної боротьби), базову, а також морської піхоти;

на армійську авіацію- бойові вертольоти, багатоцільові вертольоти, транспортно-десантні вертольоти, вертольоти розвідки та РЕБ, літаки армійської авіації (штурмовики, розвідники);

на спеціальні літаки - літаки дальнього радіолокаційного виявлення й управління (ДРЛВіУ), літаки - повітряні командні пункти, літаки - розвідники, літаки РЕБ, літаки - заправники;

на військово-транспортну авіацію.

Безпілотні ЗПН підрозділяють:

на безпілотні літаки з програмним управлінням (БПЛА) або дистанційно пілотовані (ДПЛА) багаторазового і одноразового застосування;

на крилаті ракети;

на керовану ракетну зброю;

на планеруючи бомби і бомбові касети.

Основними принципами бойового застосування засобів повітряного нападу являються: раптовість застосування; маскування сил і засобів; взаємодія родів авіації між собою й іншими ЗПН; безперервність дій; централізоване управління силами та засобами; зосередження зусиль по цілях.






Дата добавления: 2016-09-26; просмотров: 2153; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.028 сек.