Метод бухгалтерського обліку

Основними елементами методу бухгалтерського обліку є :

- документація й інвентаризація;

- оцінка й калькуляція;

- система рахунків і подвійний запис;

- баланс та інші форми звітності.

Окремі елементи методу не виступають самостійно, ізольовано від інших, а навпаки, тісно взаємопов’язані між собою і становлять метод бухгалтерського обліку тільки у своїй єдності.

Отже, метод бухгалтерського обліку – це система способів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов’язане відображення і узагальнення у грошовій оцінці об’єктів для контролю за збереженням господарських засобів і забезпечення інформацією, необхідною для управління.

1. Бухгалтерський баланс, його зміст і будова. Зміни в балансі, що зумовлені господарськими операціями.

Для забезпечення оперативного керівництва діяльністю підприємства необхідна достовірна інформація пор наявність у господарстві ресурсів, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс складається з двох частин. Частина, яка відображає ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигід, називається активом. Та частина балансу, в якій показано джерела утворення господарських засобів та їх цільове призначення, називається пасивом.

Однорідні за економічним змістом статті об’єднуються в групи, а групи в розділи активу і пасиву. В активі балансу є три розділи і п’ять розділів в пасиві.

Основною властивістю бухгалтерського балансу є рівність підсумків активу і пасиву балансу. Рівність підсумків обумовлена тим, що в обох його частинах показано ті самі господарські засоби, тільки в різних групуваннях – в активі за їх складом і розміщенням, а в пасиві – за джерелами їх утворення і цільовим призначенням.

Отже, бухгалтерський баланс є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

Під впливом господарських операцій, що відбуваються на підприємстві, склад активу і пасиву бухгалтерського балансу безперервно змінюється. Ці зміни полягають у збільшенні або зменшенні сум відповідних статей активу і пасиву балансу. Усі господарські операції поділяються на чотири типи.

Операції першого типу ведуть до змін лише в активі балансу: внаслідок зменшення суми за однією статтею активу сума іншої статті збільшується, а сума балансу залишається незмінною.

Операції другого типу викликають зміни лише в пасиві балансу зі зменшенням суми однієї статті пасиву сума другої збільшується, а сума балансу залишається не змінною.

Під впливом операцій третього типу збільшуються статті активу і пасиву балансу, а також загальна сума балансу.

Операції четвертого типу зменшуються відповідні статті обох частин балансу.

Господарські операції призводять до рівновеликих і взаємопов’язаних змін у складі необоротних і оборотних активів та власного капіталу, зобов’язань і одночасно видозмінюють баланс, але рівності підсумків активу і пасиву не порушують.

3. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

3.1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова

Система бухгалтерських рахунків є одним з основних елементів методу бухгалтерського обліку і являє собою спосіб поточного відображення, економічного групування і оперативного контролю за засобами господарства і господарськими операціями. На рахунках бухгалтерського обліку на підставі первинних документів здійснюється вторинне відображення, вторинна реєстрація господарських операцій, систематизація відомостей про господарське життя підприємства у необхідних і попередньо встановлених розрізах. Така система рахунків дає можливість не лише періодично перевіряти діяльність підприємства та її наслідки, що само украй важливо, а й сприяє організації систематичного контролю за кожною господарською операцією.

Для одержання необхідних даних про стан засобів підприємства та господарські операції з ними бухгалтерські рахунки відкривають окремо для кожного виду засобів, їх джерел утворення, господарських процесів та їх результатів. Ступінь деталізації об'єктів обліку на рахунках визначається вимогами оперативного управління господарством, інтересами розвитку суспільного виробництва, особливостями окремих видів засобів та господарських процесів, розмірами і спеціалізацією підприємства, формами організації виробництва і праці, організаційною структурою господарства.

Записи на рахунках бухгалтерського обліку здійснюють у різних вимірниках залежно від особливостей об'єкту обліку натуральних, трудових і грошовому. Але використання грошового вимірника у бухгалтерському обліку є обов'язковим для всіх рахунків, навіть для тих, де застосовують натуральні і трудові вимірники.

Графічно кожен рахунок має вигляд таблиці-схеми, призначеної для запису господарських операцій. Кожен запис господарської операції зумовлює збільшення або зменшення господарських засобів на відповідному рахунку, і якщо всі операції про рух даного виду засобів записувати в одну сукупність у хронологічній послідовності, це значно ускладнить оперативний контроль за їх станом і визначення залишків на поточний момент. Тому збільшення засобів та джерел їх утворення, витрат виробництва або обігу і їх результатів прийнято відображати на рахунках окремо від їх зменшення. З цією метою рахунок ділиться на дві частини: ліву називають дебетом (від латинського слова debet - він винен), праву - кредитом (від латинського слова credit - він вірить).

Терміни "дебет" і "кредит" увійшли до словника бухгалтерського обліку на ранній стадії його розвитку, коли основними об'єктами обліку були торговельні, кредитні та розрахункові операції. В наш час вони втратили своє початкове (буквальне) значення, а тому і використовуються лите як данина традиції для позначення різних сторін бухгалтерського рахунку. Схематично його зображають у вигляді двосторонньої таблиці:

Рахунок ______________________________

(шифр і найменування рахунку)

Дебет (Д-т) Кредит (К-т)

На одній стороні рахунку записують операції, які характеризують збільшення, а на протилежній - зменшення засобів або інших об'єктів обліку. Підсумки записів усіх господарських операцій за обліковий період визначають окремо по дебету і кредиту рахунка і називають оборотами (відповідно дебетовими або кредитовими).Різницю між сумами дебетових і кредитових оборотів, тобто записами операцій на лівій і правій стороні рахунку, називають залишком, або сальдо (від італійського слова saldo - розрахунок). Залишки (сальдо) можуть бути або дебетовими, або кредитовими, залежно від того, який оборот переважає, та з урахуванням залишку на початок облікового періоду. Для визначення нового залишку треба до залишку на початок періоду додати оборот, що характеризує збільшення засобів (а він завжди знаходить відображення на тій же стороні рахунку, де й початкове сальдо), і відняти оборот, який характеризує зменшення засобів і відображається на протилежній стороні рахунку. Якщо сума початкового сальдо і обороту по збільшенню засобів дорівнює обороту по їх зменшенню, то залишок на кінець періоду буде відсутній, а рахунок у такому випадку вважають закритим.

На кожному окремому рахунку відображають лише однорідні об'єкти обліку: засоби, джерела їх утворення, процеси та їх результати. Наприклад, окремі рахунки відкривають для обліку готівки грошей у касі господарства, готової продукції, сировини та матеріалів за їх видами і якісними. Для обліку розрахункових операцій відкривають окремі рахунки на кожну організацію або особу, з якими ведуть ті або інші розрахунки.

Класифікація рахунків. План рахунків бухгалтерського обліку, принципи його будови і значення.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за їх призначенням та структурою відображує зміст записів на дебеті, кредиті рахунків та залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки та як вони побудовані.

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку, поділяють на такі групи: 1) основні, 2) операційні 3) регулюючі, 4) результативні, 5) позабалансові.

1. Основні рахунки в бухгалтерському обліку використовують для контролю за станом і рухом господарських активів і джерел їх утворення. Основні рахунки поділяються на: інвентарні, рахунки розрахунків, коштів, капіталу та забезпечення зобов'язань.

Інвентарні рахунки використовують для обліку майново-матеріальних цінностей та готівкових коштів. На кожному інвентарному рахунку обліковують наявність, надходження та вибуття визначеного виду активів, що мають предметний, майновий вираз. До інвентарних рахунків належать рахунки 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція» та ін.

Рахунки для обліку джерел власного капіталу використовують для обліку власних джерел формування господарських активів. До них належать: 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 43 «Резервний капітал» та ін.

Рахунки коштів призначені для обліку та контролю за станом і змінами коштів підприємства. До них належать: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти».

Рахунки розрахунків використовують для обліку й контролю за розрахунками певного господарства з іншими господарствами, установами та окремими особами. Рахунки розрахунків, залежно від характеру розрахунків, що відображуються на них, поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні.

До активних рахунків належать: 1 клас (крім рах. 13), 2 клас, 3 клас (крім рах. 38), 8 і 9 клас плану рахунків.

До пасивних рахунків належать: 4 клас (крім рах. 45, 46) 5, 6, 7класи рахунків.

Активно-пасивні рахунки. З урахуванням специфіки розрахункових операцій, деякі рахунки можуть мати розгорнуте сальдо тобто проявляти себе як активно-пасивні рахунки. Наприклад, рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями» та ін.

2. Операційні рахунки поділяються на збірні, калькуляційні та операційно-результативні і використовуються для обліку витрат і визначення собівартості. Операційні рахунки призначені для відображення й контролю окремих стадій кругообігу господарських активів: процесів постачання, виробництва та реалізації.

Збиральні (збірні) рахунки забезпечують облік витрат, пов'язаних з управлінням підприємством як цілісним комплексом (утримання контори господарства, заробітна плата керівнику господарства, бухгалтерії та ін.), а також облік витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) продукції, робіт і послуг (транспортні витрати, заробітна плата працівникам, пов'язаним з реалізацією, вартість тари разового використання та ін.). До збірних рахунків відносять: 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

Калькуляційні рахунки призначені для обліку витрат і виявлення собівартості за операціями заготівлі матеріалів, виробництва продукції, закупівлі товарів, виконання будівельних робіт тощо. Типовим калькуляційним рахунком слід вважати рахунок 23 “Виробництво”. На дебет його записують витрати виробництва продукції, робіт і послуг, а на кредит - вихід продукції, виконані роботи і надані послуги за плановою собівартістю протягом року, які наприкінці року коректують д рівня фактичної собівартості.

Операційно-результативні рахунки призначені для обліку результатів операцій, пов'язаних з обумовленими процесами шляхом порівняння двох оцінок. До операційно-результативних рахунків відносять: 90 «Собівартість реалізації», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 72 «Дохід від участі в капіталі», 74 «Інші доходи».

3. Регулюючі рахунки призначені для уточнення (регулювання) оцінки господарських активів і джерел їх утворення у бухгалтерському обліку, що обліковуються на основних рахунках. Регулюючі рахунки збільшують або зменшують вартість обліковуваного об'єкта на рахунку, що регулюється.

Залишкову (справжню) величину обліковуваного об'єкта визначають складанням суми регулюючого та основного рахунків або, навпаки, відрахуванням від суми основного рахунка суми регулюючого. Залежно від того збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють додаткові (доповнюючі) та контрарні (регулюючі) рахунки.

Контрарні регулюючі рахунки зменшують оцінку активів (або розмір джерел їх утворення), обліковуваних на відповідному основному рахунку і завжди містяться в протилежній від основного рахунка, що регулюється, частині балансу. Ці рахунки в бухгалтерському балансі завжди протистоять рахункам активним або пасивним, а тому називаються контрарними.

Якщо основний рахунок відображується в пасиві балансу, то протиставлений йому регулюючий контрарний рахунок — в активі. Такий регулюючий рахунок називають контрпасивним.

Отже, регулюючі контрарні рахунки поділяють на контрактивні і контрпасивні.

4. Результативні рахунки поділяються на фінансово-результативні; розподільчі.

Фінансово-результативні рахунки призначені для обліку прибутків і збитків. На них відображуються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської діяльності підприємства. На дебеті фінансово-результативних рахунків відображують збитки, а на кредиті - прибутки. Якщо фінансово-результативний рахунок має кредитове сальдо, то це свідчить про наявність прибутку, а якщо дебетове - про збиток.

Розподільчі рахунки використовують для виявлення розміру витрат і доходів кожного звітного періоду окремо і рівномірного розподілу цих витрат у відповідному періоді.

До таких витрат належать орендна плата, що вноситься за майбутній період, передплата на газети та журнали, періодичні і довідкові видання тощо.

Для обліку цих витрат призначений рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», з кредиту якого відповідні витрати записуються на дебет рахунків: 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» та ін.

5. Позабалансові рахунки (клас 0). До позабалансових рахунків належать рахунки, на яких обліковують цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві і йому не належать. Вони не включаються до балансу, тому обліковуються поза балансом на позабалансових рахунках.