Книга Нового Завіту 1580 р.

Острозькі видання Івана Федорова

Буквар» 1578 р.

Однією з найцікавіших сторінок діяльності Острозької академії було співробітництво з вітчизняним першодрукарем Іваном Федоровим (Федоровичем), який здійснив її перші видання. На початку 1575 р. Іван Федоров приїхав у Дермань. Найстаріший відомий документ про нього на Волині свідчить про те, що 5 березня 1575 р. Іван Федоров був призначений князем К.-В. Острозьким на посаду управителя Дерманського монастиря. Цей монастир знаходився під патронатом Острозького, був одним з найбагатших православних монастирів України і уславився як великий культурно-пропагандистський центр, безпосередньо пов’язаний з Острогом. Монастир мав велику бібліотеку, яка ще в 1571 р. нараховувала крім релігійних 40 «посполитих» світських книжок. Тут Іван Федоров міг розраховувати на допомогу монахів-книжників. При своїх постійних зв'язках з різними православними осередками дерманські монахи могли допомогти і в пошуках на Балканах та Близькому Сході списків біблійних текстів, необхідних для видання Острозької «Біблії». На думку І.З. Мицька, друкарня могла початково функціонувати в дерманському монастирі. «Тут могли бути випущені якісь малоформатні видання, про котрі просто не збереглися відомості»[1]. Проте, коли в листопаді 1576 р. князь Острозький отримав від Стефанв Баторія грамоту, що підтверджувала його право володіти Острогом, і в нього вже не було сумнівів щодо заснування академії та друкарні в його домоначальному граді, Іван Федоров переїжджає до Острога, де зосереджуються наукові сили, будується та обладнується друкарня. Академію та друкарню було засновано князем одночасно як єдиний освітній комплекс. Академія готувала освічених діячів, які могли бути авторами, редакторами та коректорами книг, а друкарня мала видавати їх твори та посібники для навчання.

Першим відомим виданням Острозької академії був вже вище згаданий «Буквар», що вийшли в світ 18 червня 1578 р. Книга складалася з трьох частин:

1. греко-старослов’янської читанки,

2. власне букваря

3.«Сказання о письменах» Чорноризця Храбра.

Вони становили одне видання, надруковане під одним заголовком, але так, щоб його можна було випускати в різних варіантах. Перша частина Букваря займає 1–8 аркуш, включає титульний аркуш, таблиці церковнослов’янського та грецького алфавітів та молитви, надруковані цими мовами. Кириличний і грецький шрифти мають однакову висоту кегля, отже кириличний і грецький тексти друкувались двома паралельними шпальтами. Значить в Острозькій друкарні із самого початку планувався випуск двомовної літератури. На титульному аркуші розміщена коротка передмова з першою згадкою про академію: «Всесильною десницею Вышнего Бога, умышленіем и промышленіем благочестивого князя Константина Константиновича княжати Острозкаго, воеводы кіевскаго, маршалка земли волынское, старосты владимерскаго. ПовелЂвшу ему устроити домъ на дЂло книг печатныхъ. К тому же еще домъ и дЂтемъ къ наученію. Въ своемъ отчизном и славномъ градЂ Острозе, еже есть лєжащій въ земли волыньстей. И собравши мужей въ божественномъ писаніи искусныхъ, в грєческомъ языцЂ, в латиньскомъ, паче же и в руском. И приставі ихъ дЂтишному училищу. И сєя ради вины, напечатана сія книжка, по греческі альфа, вита, и по рускі азъ, буки. Перваго ради наученія дЂтскаго. Много грЂшнымъ Іоанномъ Фєодоровичємъ в лЂто от зъданіа миру ЗПS (7086), а от воплощеніа Господа нашего Ісуса Христа АФОИ (1578), мєсяца июня, ИІ (18) дня». У передмові книга названа Азбука, проте перші дослідники цього видання Х. Грасгофф та Дж. І.Г. Сіммонс слушно зауважили, що назва «Азбука» не відповідає її змісту. Тому назвали цю частину книги «Греко-руська церковнослов’янська книга для читання», або коротко «Читанка». Вона була призначена для дітей, які вміли читати грецькою мовою і по ній вдосконалювали свої навики.

Друга частина книги – власне Буквар починається дереворитною заставкою і заголовком в’яззю «Начало оучєнія дЂтямъ», займає 9–47 аркуш, повторює текст львівського букваря 1574 року. Як і львівський, острозький Буквар започаткував сам зміст букварів: алфавіт, склади «2-письменні», «3-письменні», пунктуація, коротка хрестоматія.

Третя частина книги (48–56 аркуші) містила вже згадуване нами «Сказание о письменах» болгарського письменника початку Х ст. Чорноризця Храбра про створення слов'янських букв та церковнослов'ягської мови св. Кириллом і Мефодієм у ІХ ст.

На сьогодні відомо тільки два екземпляри Острозького Букваря. Тільки два аркуш: 31-й і 32-й цієї книги є в екземплярі Копенгагинської бібліотеки. Майже повний примірник з 56-ти ненумерованих аркушів зберігається у Дослідницькій (Земельній) бібліотеці м. Гота (Німеччина). Із запису на форзаці книги можна довідатись, що вона належала відомому вченому, гуманісту, сходознавцю Еліасу Хуттеру, якому можливо була подарована Іваном Федоровим. Потім примірник перейшов до професора І.Є. Герхарда, після смерті якого його бібліотека «Герхардина» була куплена Фридрихом І і привезена до замку Фриденштайн у м. Гота. У 1961 р. примірник був виявлений Х.Грасгоффом, з'явились перші публікації про нього, а у 1968 р. Х. Грасгофф і Дж. Сіммонс опублікували грунтовне дослідження цієї книги. Острозький «Буквар» 1578 р. був перевиданий в Острозі в 1598 р. під назвою «Книжка словенская рекомая граматика». Один повний її примірник зберігається в Бодлеянській бібліотеці Оксфорду, а інший неповний – у Софійській національній бібліотеці св. Кирила та Мефодія. Перевидання «Букваря» було свідченням намагання освітян продовжити й поширити шкільницькі традиції Острозького культурного осередку.

Книга Нового Завіту 1580 р.

У 1580 р. побачило світ одне з головних видань Острозької академії – «Книга Новаго ЗавЂта, в неиже на преди псалмы». Це малоформатне видання, надруковане дрібним шрифтом. Отже, призначалось не тільки для церкви, а й для домашнього вжитку та для школи. Видавці сподівалися, що книга буде, як сказано в передмові, «в наслаждєніє всєму народу рускому», стане підручною для українського духовенства, навчальним посібником для молоді. Тому у своєму виданні вони вмістили ті книги Біблії, які найчастіше використовуються в богослужінні і у відправленні різних треб. У книзі вміщені «Псалми вибрані» ((1–85 арк) чотири Євангелія – від Матфея, Марка, Луки та Іоанна (93–262 арк.), «Сказаніє дЂаній апостольських» (262 арк.), «ДЂанія апостольська» (263–309 арк.), «Соборник 12-ти мЂсяцам…» (470–481 арк.), «Сказаніє главам євангєльскім…» (482–489 арк.). Новинкою, яка не зустрічалася ні в рукописах, ні в іноземних слов’янських виданнях, було поєднання в одному томі старозавітного Псалтиря і Нового Завіту, що може бути пояснено зручністю використання книги у богослужінні. Тексти Нового Завіту друкувалися з різних українських списків так званої IV болгарсько-сербської редакції кінця XIV століття. Основними зразками для оформлення були «Новий тестамент» С. Шарфенберга, виданий у Кракові 1568 р., «Новий Завіт» Симона Будного (з яким Іван Федоров підтримував особисті зв’язки), виданий в 1568 р. у Несвіжі. Прототипом титульного аркуша «Книги Нового Завіту» стали пов'язані з школою Луки Кранаха титульні сторінки лютерівської «Книги повчань Сірахових» 1533 р. та «Книги притч Соломонових» 1535 року, виданих Георгом Рау у Віттенберзі. Вони являють собою браму – «форту», через яку читач ніби входить у світ книги. Внизу рамки є зображення оленя і однорога, яким надавалось символічне значення. Олень розглядався як символ стійкості християнської душі, що прагне Бога, а одноріг – христологічним символом смерті і воскресіння, символом Христа та Богоматер, знаком дівочої чистоти, невинності і цноти. Обидва символи асоціювалися з Новим Завітом. Друкуючи Новий Завіт, Іван Федоров спирався не тільки на західноєвропейські, але й місцеві друки і рукописи. Наприклад, бічні колонки на титулі Нового Завіту подібні до колонок з мініарюри Св Луки у Пересопницькому Євангелії 1556–1561 рр., а гірлянда, що прикрашає герб князя Острозького, скопійована з аналогічного гербу Радзивілів у Берестейській (Радзивілійській) Біблії 1563 року.