Сибірська платформа

Сибірська платформа — одна з великих, відносно стійких ділянок континентальної земної кори, що відносяться до числа древніх (дорифейских) платформ. Вона займає середню частину Північної Азії. Сибірська платформа обмежена зонами глибинних розломів — крайовими швами, добре вираженими гравітаційними ступінями, і має полігональні обриси. Сучасні межі платформи оформилися в мезозої і кайнозої і добре виражені в рельєфі. Західна границя платформи збігається з долиною р. Єнісей, північна — з південною окраїною гір Бирранга, східна — з низов’ями р. Лена (Приверхоянський крайовий прогин), південно-східна — з південним краєм хребта Джугджур. На півдні границя проходить уздовж розломів по південній окраїні Станового і Яблоневого хребтів, потім, огинаючи з півночі по складній системі розломів Забайкалля і Прибайкалля, спускається до південного краю оз. Байкал. Південно-західна границя платформи простягається уздовж Головного Східносаянського розлому.

Рисунок 3.3 – Схема структурних елементів Сибірської платформи

1 – пізньоюрсько-ранньокрейдовий прогин мезозоїд, 2 – юрсько-крейдові синеклізи і накладені западини, 3 – ділянки з траповим вулканізмом, 4 – середньо-пізньопалеозойські прогини, 5 – виступи кристалічного фундаменту, 6 – умовні контури піднять і прогинів, 7 – грабени і горсти, 8 – астроблеми, 9 – складчасте обрамлення платформи, 10 – розломи.

Структурні елементи: 1 – Анабарський щит, 2 – Алданський щит, 3 – Тунгуська синекліза, 4 – Вілюйська синекліза, 5 – Ангаро-Ленський прогин, 6 – Іркутський прогин, 7 – Канська западина, 8 – Хатанзький прогин

Геологічна будова.

На платформі виділяється ранньодокембрійський, в основному архейський, фундамент і платформний чохол (рифей-антропоген). Серед основних структурних елементів платформи виділяються: Алданський щит і Лено-Єнісейська плита, у межах якої фундамент виходить на поверхню на Анабарському масиві, Оленекському і Шарижал-Гайському підняттях. Західну частину плити займає Тунгуська, а східну— Вілюйська синеклізи. На півдні знаходиться Ангаро-Ленський прогин, відділений від Нюйської западини Пеледуйським підняттям (рис. 3.3).

Фундамент платформи різко розчленований і складений сильно метаморфізованими архейськими породами, які у західній частині мають широтне, а в східній — північно-північно-західне простягання. Слабше метаморфізовані товщі нижнього протерозою (удоканська серія) збереглися в окремих западинах та грабенах. Вони залягають полого і є утвореннями протоплатформового чохла.

Осадовий чохол платформи починає формуватися з рифейского часу й у його складі виділяється 7 комплексів.

Рифейський комплекс представлений карбонатно-теригенними, червоно-строкатоколірними породами товщиною 4000—5000 м, що виповнюють авлакогени і пологі западини.

Вендсько-кембрійський комплекс складний мілководними теригенними і теригенно-карбонатними відкладами, а в Ангаро-Ленському прогині — і соленосними (нижній — середній кембрій) товщами, 3000 м.

Ордовицько-силурійський комплекс представлений строкатоколірними теригенними породами, а також вапняками і доломітами, 1000—1500 м.

Девонсько-нижньокам’яновугільний комплекс розповсюджений обмежено. На півдні девон представлений континентальними червоноколірними товщами з трапами, на півночі — строкатоколірними карбонатно-теригенними відкладами; у Вілюйській синеклізі — потужною траповою товщею і соленосними відкладами, 5000—6000 м.

Середньокам’яновугільний — середньотріасовий комплекс розвинутий у Тунгуській синеклізі і представлений вугленосною товщею середнього карбону — пермі товщиною до 1000 м і тріасовою вулканогенною товщею (3000—4000 м), що підрозділяється на нижню — туфову і верхню — лавову частини (недиференційовані толеїтові базальти); усі відклади прорвані дайками, штоками і сілами базальтів; у девоні, тріасі і крейді на північному сході платформи утворюються кімберлітові трубки вибуху.

Верхньотріасово — крейдовий комплекс складний континентальними і рідше морськими піщано-глинистими вугленосними відкладами, 4500 м, розповсюдженими лише на окраїнах платформи.

Кайнозойський комплекс розвинутий локально і представлений континентальними відкладами, корами вивітрювання і льодовиковими утвореннями. На Анабарському масиві відома палеогенова Попігайська астроблема.