Техніка проведення проби Манту

Для проведення проби Манту застосовують тільки однограмові шприци одноразового використання. Ампулу з препаратом обтирають марлею, змоченою 70°С етиловим спиртом, відкривають ампулу. Набирають 0,2 мл (тобто дві дози або 4 ТО), випускають розчин до відмітки 0,1 мл. Ампулу після розкриття зберігають в асептичних умовах не більше 2-х годин. На внутрішній поверхні середньої третини передпліччя ділянку шкіри попередньо обробляють70°С етиловим спиртом і просушують ватою. Тонка голка зрізом догори вводиться у верхні шари шкіри паралельно її поверхні – внутрішньошкірно. При правильній техніці в шкірі утворюється папула у вигляді “лимонної шкірочки ” розміром 7-8 мм у діаметрі білуватого кольору.

Пробу Манту проводять за призначенням лікаря спеціально призначена медсестра, яка має документ – допуск до проведення туберкулінодіагностики.

Результати туберкулінової проби можуть бути оцінені лікарем або навченою медсестрою, яка проводила цю пробу. Результати проби оцінюються через 72 години шляхом вимірювання інфільтрату в міліметрах.

Протипоказання до проведення туберкулінодіагностики:

1. Шкірні захворювання, гострі та хронічні інфекційні захворювання у період загострення,

включаючи реконвалесценцію (не менше 2 місяців після зникнення всіх клінічних симптомів);

2. Алергічний стан у гострих і підгострих стадіях;

3. Ревматизм у гострих і підгострих стадіях;

4. Загострення інших хронічних соматичних захворювань;

5. Епілепсія;

6. Карантин через дитячі інфекції в дитячих колективах.

За результатами проби Манту 2 ТО розрізняють:

- негативну реакцію на туберкулін – відсутність інфільтрату (гіперемії), або наявність уколочної реакції (1-2 мм);

- сумнівну реакцію на туберкулін – інфільтрат (папула) розміром 2-4 мм або тільки гіперемія будь-яких розмірів без інфільтрату;

- позитивну реакцію на туберкулін – інфільтрат (папула) розміром 5 мм і більше;

- гіперергічну реакцію на туберкулін – у дітей і підлітків інфільтрат (папула) розміром 17 мм і більше, у дорослих – 21 мм і більше, а також везикуло-некротичні реакції незалежно від розмірів інфільтрату, з лімфангоїтом чи без нього.

Початковий період інфікування туберкульозом визначається як "віраж" туберкулінових реакцій і кваліфікується як вперше позитивна туберкулінова реакція в практично здорової дитини (без симптомів інтоксикації і локальних змін). Вперше позитивна туберкулінова реакція ("віраж") свідчить про появу специфічної алергії, патоморфологічним субстратом якої є специфічні і параспецифічні морфологічні зміни, так звані вогнища первинної туберкульозної інфекції. Становлення специфічної алергії відбувається поступово, тому при аналізі результатів туберкулінових проб при щорічній туберкулінодіагностиці в деяких дітей і підлітків з'являються спочатку сумнівні туберкулінові реакції, яким не надають належного значення, а потім вже позитивні. Встановленно, що "віраж" туберкулінових реакцій виявляється двояко: при безпосередньому переході негативної реакції в позитивну (70%) і з появою після негативних туберкулінових реакцій спочатку сумнівних, а потім позитивних (30%).

Як “віраж” туберкулінових проб також визначаються:

- при вперше позитивній реакції на туберкулін після негативної або сумнівної;

- збільшення у порівнянні з попереднім дослідженням сумнівної чи позитивної реакції на туберкулін на 6мм і більше, але не пов’язане з піствакцинальною алергією;

- посилення позитивної реакції менше ніж чим на 6 мм, але з розвитком інфільтрату розміром 12 мм і більше;

- стійке збереження реакції з інфільтратом 12 мм і більше пов’язане з піствакцинальною алергією.

Діти і підлітки з "віражом" туберкулінових реакцій підлягають обов'язковому обстеженню і спостереженню в протитуберкульозному диспансері, тому що поява чутливісті до туберкуліну, достовірний ріст її та гіперергічна реакція на туберкулін можуть бути першими проявами розвитку туберкульозу.

Дітей з “віражем” туберкулінової проби або для вирішення питання етіології алергії (післявакцинальна чи інфекційна) направляють до лікаря-фтизіатра з документацією, у якій необхідно зазначити точні дати вакцинації та ревакцінації БЦЖ, дати і результати всіх раніше зроблених туберкулінових проб, з результатами проведеного обстеження (загальний аналіз крові, сечі, оглядова рентгенографія), а також даними про результати флюорографічного обстеження всіх дорослих, які проживають в приміщення разом з дитиною.

У тих випадках, коли немає чітких медичних відомостей про динаміку туберкулінової чутливості, дати ревакцинації БЦЖ і лікар має у своєму розпорядженні дані лише про одну позитивну пробу Манту, при проведенні диференційної діагностики між інфікуванням або поствакцинальною алергією необхідно вивчити можливість контакту з хворим на активний туберкульоз легень у даний час або в минулому, оцінити поствакцинальний рубець (якщо він є) і, по можливості, встановити за непрямими даними час ревакцинації БЦЖ.

Наявність контакту із бактеріовиділювачем, клінічної симптоматики, підозрілої на туберкульозне зараження, вираженого або гіперергічного характеру туберкулінової реакції, зміни гемограми, що збігаються із строками постановки туберкулінових проб, а також їхній характер – сукупність всіх ознак або декількох з них вказує на недавнє інфікування. При оцінці гемограми особливу увагу варто звернути на появу палочкоядерного зсуву, зниження відсотка лімфоцитів, збільшення моноцитів і ШОЕ. Виявлення чітких слідів перенесеного туберкульозного процесу, особливо якщо вони документовані і на попередніх флюорограмах, дає змогу оцінювати позитивні реакції на туберкулін як наявність інфікування обстеженого в минулі роки.

Туберкулінові проби у дорослих застосовують для виявлення неінфікованих осіб і проведення їм протитуберкульозного щеплення; для діагностики пізнього первинного інфікування; для виявлення гіперергічних реакцій на туберкулін у раніше інфікованих туберкульозом осіб; для оцінки інфікованості туберкульозом як епідемічного показника. Туберкулінодіагностику в дорослих доцільно використовувати в поєднанні із рентгенофлюорографічним обстеженням.