РОЗДІЛ 3. ЕЛЕКТРОННА МЕДИЧНА АПАРАТУРА
"У міру поглиблення наших знань з біології ми зіткнемося з тим, що різниця між біологією і електронікою буде все більше стиратись".
Фрімен Дайсон
Електронна медична апаратура - один з основних розділів дисципліни "Біофізика, інформатика і медична апаратура". Значення глибоких знань і практичних навичок, які повинні мати випускники вищих медичних навчальних закладів в області використання сучасної медичної апаратури для охорони здоров'я, важко переоцінити.
Нині в Україні склалося достатньо складне положення з підготовкою лікарів, які є спеціалістами в області використання сучасної електронної медичної техніки для діагностики та терапії. Вищі медичні навчальні заклади практично не готують таких спеціалістів. У навчальних планах немає спеціальної дисципліни з сучасної медичної техніки. По суті тільки в цьому порівняно невеликому розділі курсу "Біофізика, інформатика і медична апаратура" студенти знайомляться з принципами роботи медапаратури. Та ще низка питань стосовно медапаратури викладаються в таких дисциплінах, як "Факультетська терапія з фізіотерапією", "Променева діагностика і променева терапія", "Радіаційна медицина" і в спецкурсах на вибір в субординатурі "Радіологія", "Клінічна лабораторна діагностика" та в деяких інших.
Разом з тим необхідність в таких спеціалістах існує. Доцільність поглибленої підготовки студентів-медиків в області сучасної медичної апаратури випливає з таких факторів:
1. Кількість спеціалістів, діяльність яких пов'язана з медапаратурою і які працюють в медичних лікувальних закладах в розвинутих країнах, становить приблизно 20-30% від загального числа медичних робітників. У нас ця цифра значно менша.
2. Швидко зростає кількість і якість сучасних медичних приладів, які використовуються при діагностиці, лікуванні та профілактиці різних захворювань. Прикро, але випускники вищих медичних навчальних закладів України ще слабко уявляють собі можливості і напрямки використання сучасних електронних медичних апаратів і систем.
3. Зростає увага різних закордонних і вітчизняних, комерційних і некомерційних організацій до діяльності, пов'язаної з використанням сучасної медичної техніки. Велика увага приділяється проблемам медичної техніки (біомедичної інженерії) вченими в різних країнах. Про це говорить принаймні той факт, що існує Всесвітня федерація медичної і біологічної інженерії, яка кожного року проводить міжнародні симпозіуми, а раз на три роки - Всесвітні конгреси з медичної фізики і біомедичної інженерії. Влітку 2000 року відбудеться вже IX подібний конгрес.
У Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця спільно з іншими провідними вузами України (Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут", Київським університетом імені Тараса Шевченка, Київським міжнародним університетом цивільної авіації та іншими) розпочата велика і складна робота, яка має за свою кінцеву мету підняти рівень використання сучасної медичної техніки для охорони здоров'я населення України, а саме:
- забезпечити поглиблену підготовку лікарів в області використання сучасної медапаратури для діагностики, профілактики і лікування різних захворювань;
- забезпечити поглиблену підготовку спеціалістів з вищою інженерно-технічною й університетською освітою в області проектування, експлуатації і ремонту сучасної медапаратури.
У даному розділі містяться короткі теоретичні відомості про медичну апаратуру (класифікація медапаратури, техніка безпеки при роботі з нею, технічні характеристики медапаратури, питання взаємодії фізичних полів з біооб'єктами), методичні розробки лабораторних робіт з циклу "Електронна медична апаратура", перелік контрольних питань і завдань для самостійної роботи студентів.
3.1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕЛЕКТРОННУ МЕДИЧНУ АПАРАТУРУ (ЕМА)
Медична електроніка - галузь науки і техніки, яка використовує електроніку, її принципи, методи і прилади для розв'язання медичних задач.
3.1.1. Класифікація електронної медичної апаратури
Узагальнюючи досвід застосування електроніки в медицині, можна сказати, що вона, в основному, використовується для розв'язання таких задач:
а) отримання первинної медичної інформації;
б) обробки й автоматичного аналізу отриманої первинної інформації;
в) створення силових полів для впливу на організм, у тому числі й отримання адекватних подразників (електростимуляція);
г) моделювання процесів, які відбуваються в організмі;
д) автоматичне управління органами і системами, протезування органів і систем, слідкування за функціональним станом організму пацієнта.
Можна виділити два основних класи електронної медичної апаратури (ЕМА): діагностична і фізіотерапевтична.
1. Діагностична електронна медична апаратура призначається для:
а)реєстрації біопотенціалів (прикладами таких приладів є електрокардіограф, електроенцефалограф, реєстратори міограм, шкірногальванічних реакцій тощо);
б) реєстрації неелектричних величин (наприклад, ФКГ-фонокардіограф, БКГ-баллістокардіограф тощо);
в) передачі медичної інформації на відстані (ендо- і телеметрична апаратура);
г) отримання рентгеноконтрастних зображень;
д) ультразвукового сканування органів і тканин;
е) радіоізотопного дослідження функцій органів і систем.
Сучасна медична апаратура, яка реалізує складні діагностичні методи (рентгене- і ультразвукові томографи, аналізатори біопотенціалів тощо), працює, як правило, в комплексі з ЕОМ.
2. Фізіотерапевтична електронна медична апаратура використовується для терапевтичної дії на органи і тканини різними фізичними факторами, що створюються цими апаратами. Можна виділити такі типи фізіотерапевтичної апаратури:
а) апаратура, в якій використовується дія постійного фізичного поля (апарати для гальванізації, електрофорезу, франклінізації);
б) низькочастотна ЕМА (частоти до 20 кГц; апарати для електростимуляції, електроімпульсації);
в) високочастотна ЕМА (частота 70 кГц - ЗО МГц; апарати для дарсонвалізації, діатермії, індуктотермії);
г) ультрависокочастотна ЕМА (частота 30-300 МГц; апарати для УВЧ-терапії);
д) надвисокочастотна і крайньовисокочастотна ЕМА (частота понад 300 МГц, НВЧ-апарати, апарати КВЧ-терапії).
Крім перерахованих вище, у фізіотерпії використовуються апарати для отримання рентгенівського і гамма-випромінювання, потоків елементарних частинок, ультразвукового і лазерного випромінювання тощо; їх застосовують для дії на патологічні ділянки органів і тканин.
Електронна техніка широко використовується також в інших галузях медичної науки і практики:
а) в експериментальній медицині і наукових дослідженнях;
б) в організації охорони здоров'я і профілактичній медицині;
в) у навчальному процесі.
Для цих напрямків характерне створення складних вимірювальних комплексів, функціональних кабінетів, обчислювальних центрів, обладнаних різноманітною електронною технікою.
3.1.2. Техніка безпеки
Медична апаратура повинна бути безпечною при всіх передбачених функціональними можливостями і вказаних у правилах користування умовах її експлуатації. Захист досягається дотриманням трьох основних вимог:
1) правильною конструкцією апарата, яка гарантує безумовну безпеку;
2) використанням спеціальних засобів зовнішнього захисту, які забезпечують умовну безпеку;
3) вказівкою умов, за яких робота з обладнанням є безпечною (описова безпека).
За способом захисту персоналу і пацієнта від електроудару і електротравми все медичне устаткування, яке використовує зовнішнє живлення, ділиться на п'ять класів (окремо виділяється устаткування з внутрішніми джерелами живлення, наприклад, батареями).
Клас 0 - апаратура має тільки один основний захист (ізоляцію); це - побутова апаратура, а також апаратура, що використовується для господарських потреб медичних закладів, вона не призначена для безпосередньої роботи з пацієнтом.
Клас І - апаратура, котра, крім основного захисту, має і додатковий у вигляді заземлення, яке здійснюється одночасно із вмиканням приладу в мережу за допомогою вилки з провідником заземлення.
Клас 01 - апаратура класу 0 і 1, яка має спеціальну клему для заземлення приладу окремим провідником.
Клас II - апаратура цього класу характеризується використанням, крім основної ізоляції, ще й додаткової - у вигляді посиленої ізоляції устаткування або його частин, які знаходяться під напругою, небезпечною для життя пацієнта та персоналу. Це устаткування не має захисного заземлення, але може мати клему для робочого заземлення з метою зменшення шумів від мережі.
Клас III - апаратура цього класу характеризується низькою (не більш 24 5) напругою живлення, що є, поряд з основною ізоляцією, додатковою мірою захисту від електро-удару, причиною якого може бути мережа. Це обладнання не має внутрішніх і зовнішніх кіл, у котрих використовується висока напруга. Обладнання III класу, як правило, не заземлюється.
За допустимою величиною струму відтоку (струми через ізоляцію на корпус, а при дотику до нього людиною -струми через тіло людини) розрізняють такі типи електро-медичних приладів (міжнародна класифікація):
Н - прилади з нормальним ступенем захисту (основна ізоляція струмопровідних частин); еквівалентні класу О, І, 01; можливий струм відтоку I = (0.25-0.5) мА;
В - підвищений ступінь захисту; еквівалентні класу II I=(0.1 -0.25)мА
BF - прилади з підвищеним ступенем захисту й ізольованою від пацієнта робочою частиною I < (0.1 - 0.25) мА;
GF - прилади з найвищим ступенем захисту й ізоляцією робочої частини, котра має контакт з внутрішніми органами (особливо з серцем); струм відтоку I< (0.01 - 0.05) мА.
Правила безпеки
І. При підозрі неполадків під час підготовки приладу до роботи необхідно від'єднати його від мережі. Несправний прилад категорично забороняється використовувати та експлуатувати. Підозра у несправності виникає при нестабільній роботі вимірювальних та індикаційних пристроїв,
відсутності або неможливості плавної регуляції приладу, виникненні підозрілих шумів, тріску, запахів тощо.
2. Перешкоди (шуми) не можна усувати, накладаючи додатковий електрод заземлення на пацієнта, оскільки при цьому можливий небезпечний витік струму крізь тіло пацієнта. Ймовірність такої загрози особливо велика при використанні декількох вимірювальних приладів; якщо таке заземлення все ж необхідне, то воно повинно бути єдиним (винятком є заземлення двома нейтральними електродами при діатермії).
3. Заземлення шляхом під'єднання до труб опалення та водопроводу не можна вважати задовільними, оскільки завжди існує ймовірність, що в іншому приміщенні на цю ж трубу заземлено прилад із значним витоком струму, який може поширитися на пацієнта й обслуговуючий персонал.
4. Якщо одночасно використовується декілька приладів, вони повинні мати одну спільну точку заземленя. Не можна під'єднувати прилади до "землі" послідовно, у цьому випадку утворюється "петля заземлення", по якій циркулюють струми втрат.
5. Заміна патронів, вилок та інших з'єднувачів повинна виконуватись лише фахівцями, хоча на перший погляд ця робота здається досить простою.
6. Забороняється експлуатація приладів за умов, не вказаних в правилах їх використання.
1. Забороняється самостійно змінювати конструкцію апарата без дотримання умов його безпечної експлуатації.
Дата добавления: 2020-11-18; просмотров: 487;