ЛЕКЦІЯ №2. Електрохімічний і хімічний механізми корозії

Для протікання електрохімічної корозії необхідно, щоб у корозійному середовищі були присутні частки, здатні в даних умовах відновлюватися на поверхні металу, тобто віднімати в нього електрони і тим самим забезпечувати його окислювання, чи щоб до металу підводилася електрична енергія від зовнішнього джерела. Так, наприклад, при контакті заліза з розчином сірчаної кислоти в ролі таких часток виступають іони водню

2H+ + 2ēм = H2 (1)

що відбирають електрони, від заліза

Fe = Fe2+ + 2ēм (2)

і переводять їх у розчин. Для протікання реакцій (1) і (2) у зазначеному напрямку необхідно, щоб рівноважний потенціал заліза був негативнішим рівноважного потенціалу водневого електрода, тобто щоб дотримувалася умова

мЕr – Erн < 0 (3)

Корозію металів, при якої катодна реакція здійснюється з виділенням водню, називають корозією металів з водневою деполяризацією.

Корозія металів з водневою деполяризацією має місце:

- при високої активності іонів Н+, т. е. у розчинах кислот, наприклад, кислотне розчинення заліза, цинку і інших металів;

- при достатньо негативних значеннях потенціалу іонізації металу, наприклад, корозія магнію у воді або розчинах солей.

 

Катодний процес виділення водню складається із стадій:

- масопереноса гидратірованних іонів водню до поверхні металу;

- електрохімічної стадії розряду Н2О+ та виділення Н2.

 

На деяких металах виділення Н2 супроводжується процесом наводнення. Адсорбований атом водню поглинає металом і дифундує в його об'єм. Атоми водню накопичуються усередині площин кристалічних грат і там рекомбініруються в молекули Н2. Тиск усередині металу збільшується і відбувається розрив сплошності металу.

Таким чином, корозія металів з водневою деполяризацією характеризується:

- великою залежністю швидкості корозії металу від рН розчину;

- великою залежністю корозійної стійкості сплавів від їх природи і вмісту в них катодних домішок;

- збільшенням швидкості корозії в часі, що пов'язане із зростанням сторонніх домішок на поверхні металу в результаті його розповсюдження;

- можливістю появи водневої крихкості металів.

 

За схемою рівнянь (1), (2) корозія протікає з водневою деполяризацією, якщо в рази окислювача виступає розчинений кисень, то корозія протікає з кисневою деполяризацією:

O2 + 4ēм + 4H+ = 2H2O (4)

2Fe = 2Fe+2 + 4ēм (5)

У менш кислих середовищах

O2 + 2H2O + 4ēм = 4OH- (6)

2Fe = 2Fe2+ + 4ēм (7)

чи

2Fe + 4OH- = 2Fe(OH)2 + 4ēм (8)

Процеси корозії металів, у яких катодна реакція протікає за участі розчиненого в електроліті кисню, звуть корозією з кисневою деполяризацією.

З кисневою деполяризацією кородують метали, які знаходяться в атмосфері або торкаються з водою і розчинами солей. Це може бути обшивка судин в річковій або морській воді, обладнання охолоджувальних систем хімічних заводів, магістральні трубопроводи і т. ін. Корозія металів з кисневою деполяризацією є самим розповсюдженим корозійним процесом.

Катодний процес відновлення О2 включає наступні послідовні стадії:

- розчинення кисню повітря в електроліті;

- переніс розчиненого кисню в об’ємі електроліту до поверхні металу;

- іонізація кисню;

- переніс маси іонів ОН- від металу в глибину електроліту.

 

Корозія з водневою і кисневою деполяризацією - два найбільш розповсюджені типи електрохімічної корозії. Звичайно вони накладаються один на одного, і тоді говорять про корозію зі змішаною воднево-кисневою деполяризацією.

Гідратірованний оксид заліза Fe∙nН2O чи гідроксид заліза Fe(OH)2 утворять на поверхні заліза дифузійно-бар'єрний шар, через який повинний дифундувати кисень. У розчину, насиченого Fe(OH)2, рН = 9,5, так що на поверхні заліза, кородуючого в аерированій чистій воді, середовище завжди лужне. Чистий Fe(OH)2 має білий колір, але звичайно через починаюче окислювання киснем повітря колір гідроксиду варіює від зеленого до чорного. На зовнішній поверхні оксидної плівки, доступної розчиненому кисню, оксид заліза (II) окисляється до оксиду гідроксиду заліза (III):

Fe(OH)2 + ½ H2O + ¼ O2 ® Fе(ОH)3

Гідроксид заліза (III) - це звичайна іржа, колір її - від жовтогаряче до червоно-коричневого. Тому плівки іржі звичайно складаються з трьох шарів оксидів заліза різного ступеня окислювання.

Крім іонів водню і розчиненого в корозійному середовищі молекулярного кисню в ролі деполяризаторів можуть виступати будь-які інші окислювачі, у тому числі високо валентні іони кородуючого металу, наприклад:

іони іншого металу, більш електропозитивного ,чим розглянутий:

Сu2+ + 2ēм = Сu (9)

Fe = Fe2+ + 2ēм (10)

Рівняння (5), (7) відповідають процесу корозії з окисною деполяризацією, а рівняння (9) і (10) – з металевою деполяризацією, що частіше називають контактним чи витисненням цементацією. Умовою термодинамічного протікання корозії у всіх цих випадках буде дотримання нерівності, що є узагальненням нерівності (3) ,

мЕz - окEя < 0 (11)

чи

мЕя - дEя < 0 (12)

де ок - окислювач ; Д - деполяризатор.

Рівняння (11) і (12) являють собою термодинамічні критерії можливості протікання електрохімічної корозії.

Хімічний механізм протікання корозії характерний для руйнування металів при зіткненні їх із сухими газами при високих температурах з неелектролітами. При цьому окислювально-відновна реакція протікає в одному акті на відміну від електрохімічної корозії, коли сполучені окисна і відбудовна реакції відбуваються роздільно.

Взаємодія металу з киснем (окислювання металу) протікає по рівнянню:

Ме + О2 « МеО2 (13)

Молекули кисню, що досягли металу, адсорбуються, тобто захоплюються його поверхнею.

Звичайно адсорбцію кисню на металі представляють у такий спосіб. Спочатку на чистій поверхні металу відбувається фізична адсорбція, що приводить до ослаблення зв'язків між атомами в молекулі кисню. Молекули дисоціюють, і атоми кисню відтягають електрони від атомів металу. Настає стадія хімічної адсорбції, коли зсув електронів до кисню з утворенням іонів рівносильна утворенню зародків з'єднання метал-кисень (оксиду).При протіканні реакції окислювання (13) маси металу і кисню будуть убувати, а маса оксиду – зростати.

Продукт взаємодії кисню з металом - оксид утворить на поверхні металу оксидну (окісну) плівку, що знижує його хімічну активність.

У залежності від товщини плівки на металах прийнято підрозділяти на:

а) тонкі (невидимі) товщиною від мономолекулярного шару до 40 нм;

б) середні (видимі як кольору мінливості), що мають товщину 40-500 нм;

в) товсті (видимі) товщиною більш 500 нм.

 

При вивченні газової корозії необхідно визначити характер зміни товщини плівки в часі, а також зміна структури плівки, що утвориться.

Оксидні плівки можуть бути суцільними або несуцільними.

Умови суцільноті полягають в тому, що молекулярний обсяг оксиду повинний бути більше обсягу металу, витраченого на утворення молекули оксиду, інакше оксиду не вистачить, щоб покрити метал суцільним шаром. Отже, позначивши молекулярний обсяг оксиду Vок, а обсяг металу, з якого утворилася молекула оксиду, VМе , можна записати:

при Vок / VМе > 1 – утвориться суцільна плівка;

при Vок / VМе < 1 – плівка не виходить суцільний.

 

У реальних умовах, коли Vок / VМе >> 1, може відбуватися таке зростання внутрішнім напруженні, що приведе до спучування і відшаровування плівки, що обумовлює зниження її захисних якостей. оптимальне співвідношення Vок / VМе повинне бути у визначених предулах:

2,5 > Vок / VМе > 1

На швидкість газової корозії металів у повітрі великий вплив робить домішки. Нижче приведені дані по корозії сталі з 0,17% Н2 при 900°С:

Склад середовища Відносна швидкість корозії
Чисте повітря
Те ж, +2% SO2
“-“ +5% H2O
“-“ +5% CO2
“-“ +5% SO2 + 5% H2O
Кисень

 

Забруднення повітря оксидом вуглецю (IV), оксидом сірки (IV), парами води викликає підвищення швидкості газової корозії маловуглецевої сталі. Це зв'язують зі збільшенням кількості недосконалостей у плівці.

Хімічна корозія, крім протікання в газах при високих температурах, відбувається також у рідких неелектролітах.

До рідких неелектролітів відносяться розплавлена сірка, рідкий бром, багато рідких органічних речовин, наприклад бензол, чотирихлористий вуглець, хлороформ, рідке паливо (бензин, гас, нафта й ін.), деякі олії. Як правило, корозія металів у зазначених середовищах протікає по хімічному механізму.

При взаємодії сірки з більшістю металів при підвищених температурах утворяться сульфіди і полісульфіди. Виключення складають золото і деякі метали платинової групи.

Для захисту від газової корозії використовують жаростійке легування, створення захисної атмосфери, захисні покриття.

Для підвищення жаростійкості сталей їх легують хромом, алюмінієм і кремнієм.

Як захисні покриття в практиці знаходять застосування металеві і неметалеві покриття. З металевих покрить для цих цілей використовують головним чином термодиффузійне покриття алюмінієм (термоалітирування), хромом (термохроміруваня) і кремнієм (силиціруванням).

Як неметалічні покриття застосовують жаростійкі емалі.

 

ПИТАННЯ.

1. Типи деполяризації протікання корозії.

2. Окислювання заліза процес утворення іржі. Її формула.

3. Сутність нерівності термодинамічного протікання корозії.

4. Сутність хімічного механізму корозії.

5. Що є продуктом взаємодії кисню з металом? Процес взаємодії.

6. Умова сплошності окісної плівки.

7. Сутність корозії в рідких не електролітах. Способи захисту від газової корозії.

 

ЛІТЕРАТУРА.

1. Н.Л.Глинка. Общая химия. Л.., 1983г.

2. Г.Г.Уліг, Р.У.Реві. Корозія і боротьба з нею. Переклад з англійського А.М.Сухотіним. Л.1989 р.

 


Лекція №3

 






Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1071; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.043 сек.