Рідкі змащувальні матеріали

Рідкі змащувальні матеріали (масла) використовують при швидкостях більших 5 м/с.

В наш час для змащування машин використовують масла мінерального (нафтові), органічного (рослинного або тваринного) походження та синтетичні.

Нафтові та синтетичні масла використовують у пристроях, які не контак-тують з оброблюваним продуктом. При можливості потрапляння мастила в об-роблюваний продукт використовують рослинні або тваринні мастила (бавовни-кове, соняшникове та ін.).

До переваг рідких мастил відносять:

можливість їх використання в швидкохідних механізмах з великою від-носною швидкістю поверхонь тертя, а також при високих і низьких температу-рах;

можливість заміни мастила без розбирання механізмів, що змащуються, і пристроїв;

можливість охолодження зони тертя при проточній системі змащування і охолодження самих мастил;

більш висока різноманітність у виборі змащувальних матеріалів;

можливість використання контрольних та фільтруючих пристроїв у сис-темі змащування.

Згідно з ГОСТ 17479.4-87^* рідкі мастила маркірують таким чином: І буква (І) означає, що масло індустріальне; ІІ буква (Л, Г, Н, Т) означає приналежність мастила до групи за призначенням; ІІІ буква (А, В, С, Д, Е) означає приналеж-ність мастила до групи за властивостями; цифри дві і більше означають належ-ність мастила до класу по в’язкості.

Інші букви маркування означають: Л – легко навантажені елементи; Г – гідравлічні системи; Н – напрямні ковзання; Т – тяжко навантажені елементи (зубчасті, черв’ячні передачі та ін.).

Треті букви маркування означають нафтові мастила за наступними екс-плуатаційними властивостями:

А – без присадок для устаткування, робота котрих не вимагає особливих вимог до мастила;

В – з антиокислювальними і антикорозійними присадками для устат-кування, робота якого вимагає підвищених вимог до цих властивостей;

С – з антикорозійними. антиокислювальними. антизадирними присадками для устаткування, умови роботи якого вимагають підвищених вимог до цих властивостей;

Д – теж саме що і у попередньому випадку тільки з більш жорсткими ви-могами до цих властивостей;

Е – з антиокислювальними, антикорозійними, антизадирними і проти-скачковими присадками для устаткування з підвищеним вимогами до цих влас-тивостей масла.

Цифри означають клас в’язкості мастила. Згідно з ГОСТ 17479.4-87^* існу-ють 18 класів мастил (2, 3, 5, 10, 15, 22, 32, 46, 68, 100, 150,…, 220, 320,…, 1000, 1500) по в’язкості в мм²/с.

Мастила характеризуються кінематичною в’язкістю (мм²/с) і умовною в’язкістю (ºВУ). Кінематична в’язкість зв’язана з умовною в’язкістю залеж-ністю , де під назвою градусів Енгера ( ) ви-користовуються в ФРГ, в Англії – в секундах Ретфруда (R), а в США – в секун-дах Сейболта (SU).

Крім цього, згідно з указаним ГОСТ, мастила характеризуються темпера-турою згущення і температурою спалахування. Температура згущення – це тем-пература за якої мастило, поміщене у пробірку діаметром 15 мм, втрачає теку-чість при нахилові її на кут 45˚, а температура спалахування – це температура при якій над поверхнею мастила утворюються пари, що можуть спалахнути.

Рідке мастило вибирають за класом кінематичної в’язкості, температурою згущення та температурою спалахування.

Для рідких мастил використовують два способи змащування: централізо-ваний і індивідуальний.

Централізований спосіб змащування використовують, якщо для більшості точок змащування можливе використання однієї марки мастила. Таку ситуацію створюють на стадії проектування і виробництва устаткування. Така система складається з насоса, фільтра, системи комунікацій, та розподільчих пристроїв, потокопоказчика для контролю роботи системи, а також збірника мастила для подачі його до насоса. Подача масла до точок змащування може бути як непе-рервною, так і періодичною.

При індивідуальному способі змащування використовують пристрої (кор-пуси, картери і ін.) для занурення обертових деталей в масло, а також маслянки для рідких мастил (з запірною голкою, ґнотових, з поворотною кришкою та ін.).

Наявність масла контролюють за допомогою маслопоказників.