Матеріали для малярних робіт
В'яжучі — плівкостворюючі речовини, в'язкість яких визначається віскозиметром ВЗ-4 (кількість секунд, за які воно витікає з приладу). Для доведення до необхідної в'язкості існують: розріджувачі й розчинники.
В'яжучі бувають: неводостійкі клеї — тваринні, рослинні, синтетичні; водостійкі — оліфи, олієрозбавлюючі емульсії, білкові клеї (казеїнові), мінеральні клеї тощо.
Основні характеристики в'яжучих: в'язкість, колір, прозорість, технологічність (час висихання), адгезія, твердість плівки, шліфуємість та поліруємість.
Пігменти не розчинюються, не проникають в поверхню, що фарбується: білило, зелень, вапно, вохра, алюмінієва пудра.
Барвники — розчинюються і проникають у глибину; їх властивості: водорозчинність, укривність.
Наповнювачі: сприяють правильному структуроутворенню, кислото- та лугостійкості тощо. До них відносяться крейда, вапно, барит, каолін, тальк, мелена слюда, легкий шпат, ангідрит, азбест тощо.
Суміші для підготування поверхні:
— шпаклівка — 1...3 шари;
— підмазка — для усунення щілин, місцевих пошкоджень, каверн, раковин.
— грунтовка (грунт) — 1 шар;
— прошарки грунтовочних сумішей.
Грунтовка — це рідкі або розріджені в'яжучі речовини; зчеплюються з основою й являють собою шар, міцність та пористість якого добре контактує з шпаклівками та фарбами. Грунтовка підвищує адгезію до наступних шарів, зміцнює малярне покриття. До грунтовки також відносять: прооліфку та проклеювання.
Грунтовки підрозділяють за їх призначенням:
— для фарбування водними сумішами (міднокупоросна, вапняно-миловарна і т.ін.);
— для фарбування безводними сумішами (оліфа; фарба масляна, розбавлена оліфою; масляноемульсійна; полівінілацетатна тощо);
— для фарбування напівводними сумішами (водоемульсійні фарби).
Шпаклівки утворюють рівну однорідну поверхню, яка не має (на око) пор, раковин, тріщин, подряпин, вибоїн тощо. Шпаклівки можуть шліфуватися. Вони бувають: під неводостійкі покриття (міднокупоросні, глиноземні, галунові, клейові тощо) і під водостійкі покриття (клейово-олійні, олійні тощо).
Підмазочні пасти мають вигляд загустілих шпаклівок але повинні бути більш міцними. Тому вміст клеїв та водостійких в'яжучих в них дещо більший, аніж в шпаклівці. Ці пасти бувають гіпсокрейдяні, клейові, олійні, лакові.
Фарбувальні матеріали бувають водні, безводні, напівводні.
Водні — клейові на тваринних, рослинних, синтетичних клеях (КМЦ), вапняні, цементні, силікатні.
Безводні — рідкі смоли, лаки, емалі, ефіри, целюлоза, кремнійорганічні фарби.
Напівводні — емульсійні склади, куди входять водо- або маслорозбавлені пов'язівні речовини.
Покриття можуть бути: неводостійкі, напівводостійкі, водостійкі.
Допоміжні матеріали: розчинники, розріджувачі, змивки, сикативи.
До розчинників відносять: уайт-спіріт, скипидар, сольвент, бензол та подібні їм. Розчинники й розріджувачі мають призначення — знижувати показники в'язкості фарбуючого складу.
До розріджувачів відносять воду, оліфу, лаковий гас, ацетон тощо.
Змивки необхідні для видалення старої фарби та очищення інструменту, сикативи — для прискорення процеса сушки фарб.
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 294;