Предмет конституційного права


У системі національного права України провідною галуззю є конституційне право України. Цій галузі при­таманні риси, характерні для всієї системи права: нор­мативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.

Їй властиві і специфічні якісні ознаки, які від­різняють її від інших підрозділів національного права України. Найбільш повно ці ознаки виявляються в особ­ливостях таких характеристик, як предмет і метод пра­вового регулювання, соціальне призначення й роль кон­ституційного права, принципи конституційного регулю­вання, завдання і функції конституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідаль­ності.

Це — кваліфікаційні ознаки галузі конституційного права, які в сукупності дають змогу виділити дану галузь права як таку, відокремити її від інших підрозділів сис­теми права, визначити її "обличчя".

Тільки врахування всіх цих характеристик може дати узагальнену характеристику конституційного права як галузі права. Врахування лише одного із зазначенихфакторів не дає змоги відповісти на питання про те, що таке конституційне право як галузь національного права, які її структурні та функціональні особливості.

Для характеристики будь-якої галузі права най­важливішим є визначення кола врегульованих нею сус­пільних відносин, тобто предмета правового регулюван­ня. Розгляд предмета правового регулювання передбачає розв'язання таких питань, як: сутність і зміст суспільних відносин, охоплюваних даною галуззю; якісна відмін­ність і специфічні ознаки таких відносин; роль і значен­ня цих відносин у життєдіяльності суспільства тощо.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які ви­никають і діють в процесі здійснення влади народом України.

Такі відносини опосередковуються правовими нор­мами, які складають зміст найважливіших джерел конс­титуційного права — Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, Акта проголошення незалежності України, конституційних законів тощо.

Конституційні норми закріплюють устрій України як незалежної держави, яка цілком самостійно вирішує всі справи як в середині країни, так і за її межами.

Предмет конституційного права опосередковує со­бою чотири групи (блоки) суспільних відносин.

1. Відносини, які складають основоположні засади на­родовладдя, суверенітету народу.

Суверенітет народу — це природне право народу бу­ти верховним і повновладним на своїй території. Су­веренітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, не­залежно від того, має він свою державність чи ні, офор­мився він у таку історичну спільність, як народ, визна­ний він іншими державами і націями чи ні.

Реальний суверенітет — це втілення в життя суве­ренних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади. Держава, її органи й посадові особи у своїй діяльності керуються винятково волею та інтересами народу України і служать їх практичній реалізації. Будь-яке обмеження повноти народовладдя на рівні всієї держави чи окремих її територій не допускається. Ці ідеї знайшли втілення в найважливіших джерелах конститу­ційного права — Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, Акті проголошення не­залежності України, конституційних законах та в інших правових актах. Свого часу висловлювалась думка про те, що для повноти правового регулювання, зміцнення суверенітету в усіх формах його прояву необхідно при­йняти Закон України "Про суверенітет народу України" (Про повновладдя народу), який відповідно до Закону "Про всеукраїнський та місцевий референдуми" з метою утвердження незалежності і самоврядування народу України, проголошених Декларацією про державний су­веренітет України, встановлював би конституційні га­рантії повновладдя народу, ідо складають основний зміст Конституції України.

Сутність повновладдя народу України виявляється у визначальних засадах (основах) народовладдя, а саме в:

а) організаційно-політичних основах суспільного життя; концентрованим виразом народовладдя тут є по­літичний плюралізм — багатопартійність, різноманіт­ність форм волевиявлення тощо;

б) економічних передумовах розмаїття суспільних відносин. Економічний плюралізм є основою розвитку матеріального статку суспільства і передбачає свободу підприємництва, різноманітність форм власності;

в) соціальних засадах: їх характер і зміст визначають­ся економічними умовами існування суспільства і зна­ходять предметне втілення в його стратифікації, під якою, звичайно, розуміють поділ суспільства на класи, соціальні групи відповідно до місця, яке вони займають. Людська організація суспільства — це справа самих лю­дей, причому ґрунтується вона на установлених прин­ципах, визначальним з яких є пріоритет загальнолюд­ських цінностей;

г) ідеологічних засадах — сукупності таких уявлень, світоглядних думок, ідей, які визначаються умовами життєдіяльності суспільства і які становлять духовні цін­ності народу. Ідеї народовладдя, їх примат над різноманітними суспільними поглядами втілюються у законо­давстві і передусім у Конституції (Основному Законі) України. Це, природно, виключає панування ідеології однієї якої-небудь партії, соціальної групи, як було в період командно-адміністративної системи. Ця система, як відомо, виключала, як правило, можливість ідеологіч­ного, політичного та економічного плюралізму й перед­бачала нівелювання розмаїття ідеологічних уявлень;

д) морально-етичних основах: суспільна влада має духовне, вольове, інтелектуальне наповнення. Вона не може бути аморальною, інакше перетвориться на свою протилежність і стане антинародною, антигуманною;

е) соціально-психологічних основах народовладдя:

вони зумовлені характером психіки й свідомості людини. Влада — матеріальна категорія. Вона матеріалізується у вчинках і поведінці людей, формуючи певні (відповідні) психологічні стереотипи поведінки окремих осіб, їх об'єднань. Соціальні цінності "проходять" крізь свідо­мість кожного із нас, формують наше ставлення до нав­колишньої дійсності.

2. Відносини, які опосередковують будівництво (будову) держави як організації влади народу і для народу.

Влада — необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому, в тому числі за ра­хунок авторитарних методів, які передбачають можли­вість нав'язування волі суб'єкта влади, застосування в разі потреби примусу. Однак соціальна влада не завжди ґрунтується на авторитарній команді, примусових мето­дах здійснення. У сучасних умовах дедалі більшого зна­чення набуває соціальна злагода, консенсус, а примус відступає на задній план.

Найбільш універсальною організацією влади в сус­пільстві є держава. Ось чому формування держави, її функціонування, розвиток, відносини, що опосередко­вують ці процеси, є об'єктом конституційного регулю­вання.

Це відносини, які пов'язані з:

а) формою державного правління;

б) формою державного устрою, тобто як організова­на держава, які зв'язки між центром та іншими управ­лінськими, зокрема самоврядними, структурами;

в) політичним режимом, під яким, звичайно, розу­міють спосіб здійснення державної влади, з огляду на те, як вирішуються питання, чи це демократична, правова держава, чи навпаки;

г) відносини, що виникають у зв'язку з впровад­женням та використанням символів держави — її зов­нішніх атрибутів: прапору, герба, гімну, столиці;

д) відносини територіальної організації.

3. Відносини, які опосередковують основоположні заса­ди функціонування держави.

Головними з них є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є механізм противаг, взаємного контролю органів влади, їх врівноваженості.

Такі засади забезпечують стабільність і належну ціле­спрямованість функціонування держави, її соціальний характер.

4. Відносини, що визначають характер зв'язків між державою і конкретною особою.Це:

а) відносини громадянства, під якими, звичайно, ро­зуміють постійний правовий зв'язок між особою і дер­жавою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов'язки;

б) відносини щодо фундаментальних прав людини і громадянина в Україні: економічних, політичних, соці­альних, культурних, екологічних;

в) відносини щодо гарантій реалізації прав і свобод;

г) відносини, що випливають із факту відповідаль­ності держави перед особою і навпаки.

Таким чином, конституційне право України є одним із найважливіших засобів забезпечення повновладдя на­роду України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна інша га­лузь права не закріплює суспільні відносини, що скла­дають основи повновладдя народу України. Це — винят­кова прерогатива конституційного права.

Дані обставини визначають провідну роль консти­туційного права в системі національного права України. Виконуючи роль ядра системи національного права, ін­тегруючи його галузі в одне ціле, конституційне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникнення забезпечується, насамперед, за допомогою Конституції

України — основного джерела конституційного права, яке, в свою чергу, є відправним для кожної із галузей національного права України.

Специфіка предмета конституційного права визна­чається здебільшого характером конституційного регу­лювання і роллю в цьому процесі Основного Закону України. Конституційне право за своїм характером, пре­дметом та методом правового регулювання, а також за своїм головним джерелом єконституційним (встановлю­ючим, закріплюючим основи), що й дає підстави ото­тожнювати поняття "конституційне право" і "державне право".

Отже, провідна роль конституційного права зумов­люється об'єктивними факторами, які визначаються ха­рактером предмета його регулювання. Насамперед конс­титуційне право регулює серцевину політичних від­носин, які виникають безпосередньо в процесі здійс­нення народовладдя в Україні, що виступає у двох ос­новних формах — безпосередньої та представницької демократії.

Закріплюючи повновладдя народу України, консти­туційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливіший закон українського суспільства — Конституція України.

Конституційне право щонайтісніше пов'язане з пануючою в суспільстві ідеологією, проте його функ­ція — перевести на мову права систему ідеологічних цінностей, закріпити у правових нормах ціннісні орі­єнтири. Іншими словами, провідна роль конституцій­ного права зумовлена сукупністю матеріальних, ідео­логічних та правових відносин, що виникають у про­цесі функціонування найрізноманітніших інституцій суспільства.

Зауважимо, що в сучасних умовах змінюється погляд на тлумачення самого поняття "конституційне право'. Воно не вичерпується нормами права. Конституційне право включає ще й конституційну практику, звичаї, традиції, прецеденти.



Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1209;


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2024 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.015 сек.