Економічний прибуток

Як і у випадку з рентою, економісти тлумачать прибуток у вужчому розумінні, ніж бухгалтери. Для бухгалтера “прибуток” – це те, що залишається від загального виторгу фірми після сплати окремим особам та іншим фірмам вартості матеріалів, капіталу і праці, які отримала фірма. Для економіста таке тлумачення прибутку надто широке і, отже, двозначне. Складність, з позиції економіста, полягає тому, що бухгалтерське тлумачення прибутку враховує лише явні витрати, тобто платежі фірми зовнішнім постачальникам. Це тлумачення залишає поза увагою неявні витрати, тобто платежі за аналогічні ресурси, якими володіє сама фірма і які вона використовує. Іншими словами, бухгалтерське тлумачення прибутку не враховує неявні витрати на заробітну плату, ренту і процент. Економічний, або чистий, прибуток – це те, що залишається після вирахування усіх альтернативних витрат – і явних, і неявних витрат на заробітну плату, ренту, процент та нормальний прибуток – із загального виторгу фірми. Економічний прибуток може бути або додатною величиною, або від’ємною величиною (збитки).

Економіст розглядає прибуток як віддачу на дуже специфічний вид людського ресурсу – підприємницькі здібності. Підприємець виконує такі функції: 1) виявляє ініціативу, щоб поєднати ресурси у виробництві товару або послуги; 2) ухвалює основні нешаблонні рішення в управлінні фірмою; 3) запроваджує нововведення у формі нових продуктів або технологічних процесів; 4) несе відповідальність за економічний ризик, пов’язаний з цими функціями.

Частину віддачі на зусилля підприємця називають нормальним прибутком. Це мінімальний дохід, або платня, що потрібні для утримання підприємця у певній конкретній сфері виробництва. Виплата цього нормального прибутку є витратами. Проте відомо, що загальний виторг фірми може перевищувати її загальні витрати. Цей надлишок, який не є витратами, бо він перевищує нормальний прибуток, потрібний для утримання підприємця в галузі, - привласнює підприємець. Підприємець є претендентом на цей надлишок.

Інновація пов’язана з ініціативою підприємця. Ділові підприємства свідомо запроваджують нові методи виробництва і розподілу, щоб знизити витрати виробництва й освіти нові види продукції з метою збільшення надходжень. Підприємець свідомо намагається змінити співвідношення витрат і виторгу, щоб отримати більший прибуток. Однак невизначеність знову змінює ситуацію. Незважаючи на постійні дослідження ринку, виробництво нових продуктів або модифікація наявних можуть виявитися економічно невиправданими.