ХВОРОБИ НЕДОСТАТНОСТІ В ОРГАНІЗМІ МІКРО - І МАКРОЕЛЕМЕНТІВ

Недостатність фтору-F- захворювання на карієс. Емаль і дентин каріозних зубів деформовані. В минулому, до введення фторування води, у Великобританії ураженість карієсом досягала 98% населення (район Уельсу).

Недостатність заліза –Fe – супроводжується гіпохромною анемією Хворіють 50% населення в бідних країнах.

Недостатність йоду –J – викликають гіпотиреози (ендемічний зоб – хвороба щитоподібної залози), кретинізм у дітей (тобто гальмується впливання гормону тироксину на розвиток специфічних функцій головного мозку). Зобогенні чинники: капуста, буряк, боби, соя і надлишок ПНЖК (полінасичених жирних кислот). Масовий гіпотиреоз на ґрунті струмогенної дієти і змісту вуглеводистих струмогенів у воді відзначений у багатьох регіонах Африки (Центральна частина, Мозамбік), Америки (Колумбія, Чілі).

Недостатність селену –Se – в організмі людини виникає селенодефіцитна кардіоміопатія - хвороба Кешана: кардіомегалія, аритмія, некрози міокарда і в кінцевому рахунку - м'язова слабкість, серцева недостатність. Зареєстрована у м.Кешань в Китаї у 1932р - стався масовий спалах, захворіло 5 млн осіб. Селенодефіцитний пояс(у грунті дефіцит селену) - Швеція, Данія, Нова Зеландія.

Недостатність цинку – Zn - найчастіше виникає при одноманітному рослинному харчуванні. Ендемічні осередки на Середньому Сході, Іран, Єгипет. Інакше зветься - хвороба Прасада: зниження регенерації шкіри та загоєння ран (висип на обличчі і кінцівках, шкірні виразки).

Недостатність кобальту – Co - анемія Аддісона-Бірмера

Недостатність хрому – Cr – збільшує випадки захворювань на атеросклероз та цукровий діабет.

Недостатність фосфору –P- гальмується синтез нуклеїнових кислот (не синтезується АТФ, аденін), відмічається зниження енергообміну, синтезу креатинфосфату (енергообмін м’язів). Часто зустрічається при вуглеводній дієті, прийому алкоголю. Парестезії, оніміння пальців, м'язові і серцеві болі, судоми, потьмарення свідомості, зниження пам'яті.

Недостатність калію – K - супроводжується зниженням К/Nа потенціалу, синтезу нуклеїнових кислот і білка, відмічається катаболічна спрямованість метаболізму.

Недостатність кальцію – Ca - рахіт, системний остеопороз (переломи кінцівок), захворювання суглобів, остеохондроз, болі в кістках, крихкість і розм'якшення нігтів, передчасна сивина; руйнування зубної емалі; порушення нервово-м'язової збудливості, оніміння кінцівок, порушення сну, депресія; зниження згортання крові та кровотечі, зниження активності амілази (ферменту підшлункової залози) та дії інсуліну, актин-міозинової функції м'язів (ця функція призводе до їх скорочення), порушення проникності мембран, зниження виділення ацетилхоліну та адреналіну в нервовій системі.

ХВОРОБИ НАДМІРНОСТІ В ОРГАНІЗМІ МІКРО - І МАКРОЕЛЕМЕНТІВ, що надходять з водою та харчами в організм людини:

+Cu = хвороба Вільсона (мідь накопичується в печінці та мозку), порушується діяльність ШКТ.

+Ni = алергічні реакції на шкірі.

+Bor = бор-підвищення кількості жіночих гормонів у чоловіків.

+Со = кобальт - кобальтова міокардіопатія (захворювання серця).

+Cd = кадмій збільшує дегенеративні зміни в яєчниках, викликає некроз тестикул, фактор ризику атеросклерозу. Надходить в питну воду зі старих водопровідних труб.

+Md=молібденова подагра. Області з надлишком молібдену характеризуються високою ураженістю подагрою та гіперурикемією (Вірменське нагір'я).

+Mg = втрата збудливості. Седативна дія на ЦНС, курареподібна дія на нервово-м'язові синапси. Брадикардія, гіпотензія (лікування - Са).

+Ca = кальциноз органів і тканин організму. Клоніко-тонічні судоми,

порушення серцево-судинної системи (ССС), збудження і скорочення м’язів. “Синдром Барнетта" - молочно-лужний синдром - прийом в їжу або з антацидною метою великої кількості молока, формується алкалоз. Стимулюється затримка кальцію в нирках. Друге захворювання – уролітіаз – коли складаються камені головним чином з сечової кислоти або разом з оксалатом кальцію. Захворюванню сприяє кисла реакція сечі, інфекція, подагра. Білкова спрямованість харчування - провокує оксалурію. Негативно впливають какао, шоколад, буряк, ревінь, петрушка, зелень. ЛІКУВАННЯ: журавлиний морс - має бензоат, який знижує оксалурію і кристалізацію сечової кислоти.

+F = флюороз або крапчастість емалі.

+J = гіпертиреоз.

+Стронцій = уровська хвороба, рахіт, ламкість кісток (накопичується в кістках). Описаний в Туркменії, як ендемічна хвороба, так звана "Уровська хвороба" - в ендемічних районах Прибайкалля в басейні річки Урова.

+Se = селен заміщує сірку в метионіні і цистеіні. Алопеція, дистрофія нігтів, часниковий запах з рота, емоційна лабільність, апатія. Ендемічний селеноз описаний в районах США.

Аліментарно- обумовлені захворювання - це хвороби,які виникають в умовах, коли з харчами в організм людини надходять нехарактерні для продукту:

- хімічні речовини (ксенобіотики;

- біологічні(мікроби та їх токсини);

- радіоактивні(фізичн) фактори.

Поділяються на ті, де один шлях надходження –харчі (харчові отруєння та паразитарні хвороби, де у гельмінта є другий, окрім людини, хазяїн – риба, свинина, яловичина. Приклади останніх захворювань – дифілоботріоз, трихінельоз, фіноз). І на ті, де багато шляхів надходження ( забруднені руки, харчі, тощо)- всі інші паразитарні захворювання.(Наприклад, аскаридоз, остриці та інші) + інфекційні хвороби + променева хвороба.

Є ще одна група, де харчування як причина захворювання стає однією з багатьох причин (генетична обумовленість тощо). Наприклад, цукровий діабет, атеросклероз, ожиріння, каменева хвороба – це мультіфакторіальні захворювання.

В ГРУПУ АЛІМЕНТАРНО-ОБУМОВЛЕНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПІДПАДАЄ САЛЬМОНЕЛЬОЗ. Небезпека криється в сирих продуктах. Небезпечним став для людини один тип сальмонели - ентерітідіс РТ 4. Ці поширені останнім часом бактерії зустрічаються не тільки в м'ясі птиці, але і в яйцях (які не піддавалися гарячій обробці). У меншій мірі, джерелом - є свинячий фарш. Ідеальними температурними умовами для сальмонели є 20 - 42 градуса.Тоді кількість бактерій подвоюється кожні 20 хвилин.

Профілактика: 1. Продукти тваринного походження - зберігати в холодильнику. 2. Завжди добре проварювайте і підсмажуйте їжу. 3. Готові страви ставте в холодильник не пізніше 2-х годин після приготування.

Другий шлях передачі інфекції - через руки, сальмонела може потрапити і на інші продукти і безперешкодно розмножуватися там. Тому, ретельно мийте посуд. Обробні дошки, руки великою кількістю гарячої води, перш ніж братися за інші продукти.

2.Харчові отруєння та їх профілактика

Харчові отруєння - це переважно гострі, іноді хронічні неконтагіозні захворювання, що виникають в результаті вживання харчових продуктів і готової їжі, масивно осімененої певними видами живих мікроорганізмів або містять токсини мікробів або отрути іншої природи.

Харчові отруєння поділяються на 3 групи: мікробного, немікробного походження і невстановленої етіології.

Харчові отруєння мікробної природи поділяються на токсикоінфекції, токсикози (бактеріальні та мікотоксикози) і міксти (змішаної етіології).

До харчових отруєнь немікробної природи відносяться:

-отруєння харчовими продуктами тваринного і рослинного походження, отруйними по своїй природі (отруйні гриби, рослини, риба тощо);

-отруєння харчовими продуктами тваринного і рослинного походження, які придбавають отруйні властивості при певних умовах (соланін картоплі, фазин фасолі тощо);

-отруєння харчовими продуктами, що містять хімічні домішки.

Харчові отруєння невстановленої етіології включають одне захворювання - аліментарну пароксизмально-токсичну міоглобінурію.

Харчові отруєння бактеріальної природи представлені токсикоінфекціями, бактеріальними токсикозами і мікстами.

Принципова різниця між токсикоінфекціями та бактеріальними токсикозами полягає в їх етіопатогенезі. Для виникнення токсикоінфекції необхідне надходження в організм з їжею великої кількості живих мікроорганізмів (10⁷).

При бактеріальних токсикозах мікроорганізми виділяють токсин в продукти харчування. Причиною виникнення бактеріальних токсикозів є надходження в організм з харчовими продуктами достатньої кількості токсину.

Харчові токсикоінфекції - гострі захворювання, що виникають при вживанні продуктів або їжі, масивно осіменених мікроорганізмами. Поширеність токсикоінфекцій - 50 % від усіх видів.

Умови, що сприяють виникненню харчових отруєнь бактеріальної природи:

1). Влучання мікроорганізмів в продукти харчування.

2). Утворення умов для росту, розмноження мікробів і токсинонакопичення - не дотримання умов і термінів зберігання харчових продуктів (при неправильному перевезенні та продажу продуктів в умовах оптимальних, для розмноження мікробних тіл, температури та часу).

3). Недостатня термічна обробка (немає температури, щоб вбити мікроби). Для виникнення харчових отруєнь бактеріальної природи необхідні всі 3 умови. Відсутність однієї з умов виключає виникнення отруєнь.

Винні продукти: молоко, молочні продукти, торти, морозиво, м'ясо, риба, овочеві страви (картопляне пюре, вінегрет).

Клініка токсикоінфекцій включає: підвищену температуру тіла, ознаки гастроентероколіту, діарею, дегідратацію та інтоксикацію організму.

Збудниками токсикоінфекцій як харчових отруєнь, є:

-потенційно-патогенні мікроорганізми: Proteus mirabilis et vulgaris, ентеропатогенні штами E.coli, Bac.cereus, Cl.perfringens типу A, Str.faecalis, Var.zymogenes et lіquefacіens, Vibrio parahaemolyticus.

-маловивчені бактерії: Citrobacter, Hafnia, Klebsiella, Gersinia, Pseudomonas.

Джерелами надходження мікроорганізмів у продукти харчування є:

1) людина - хвора запальними захворюваннями ШКТ (шлунково-кишкового тракту), при яких можуть виділятися в навколишнє середовище потенційно-патогенні мікроорганізми;

-здорові бактеріоносії збудників харчових токсикоінфекцій;

2) тварини, які страждають запальними процесами в кишечнику і здорові бактеріоносії.

Людина вносить збудників продукти харчування та їжу забрудненими руками (контактний шлях). Виникнення харчових токсикоінфекцій - сигнал про низьку санітарну грамотність персоналу підприємств харчової промисловості та торгівлі, підприємств громадського харчування, а також низької санітарної культури населення.

Осіменіння продуктів харчування тварин може відбуватися 2-ма шляхами: інтравітальним і постмортальним (при житті тварини, та після смерті).

У тварин, ослабленими різними захворюваннями або травмами, збудники харчових токсикоінфекцій проникають через кишковий бар'єр у кров, розносяться по організму і осідають у м'язовій тканині та внутрішніх органах. Це прижиттєвий шлях осіменіння продуктів. М'ясо і субпродукти вимушеного забою тварин потенційно небезпечні можливістю виникнення харчових токсикоінфекцій.

Порушення санітарних правил забою тварин може привести до постмортального осіменіння м'яса і субпродуктів при контакті вмісту кишечника з ними.

Продукти, які найчастіше були винні у розвитку токсикоінфекцій, є м'ясо і м'ясні продукти, особливо фарш і субпродукти, варені ковбаси, риба і рибні продукти, салати, вінегрет, у дітей - молоко і молочні продукти.

Дуже небезпечні-некротичні ентерити, обумовлені Cl.Perfringens типу F. Після першої світової війни було виявлено в Німеччині понад 1000 випадків. Летальність перевищувала 30%.

Частіше у чабанів, які вживали в їжу кишечник, сичуг і передшлунок від овець з ентеротоксемією.

Колагеназа Cl.Perfringens викликає некротичний і летальний ефекти, розчиняє нативний колаген в кишковому тракті, що збільшує кровотечу.

Друга група харчових отруєнь - харчові бактеріальні токсикози - гострі захворювання, що виникають при вживанні харчових продуктів і їжі, що містять токсини мікроорганізмів.

До бактеріальних токсикозів належать ботулізм і стафілококова інтоксикація.

Стафілококовий токсикоз - гостре захворювання, що виникає в результаті вживання продуктів харчування та їжі, що містять токсин золотистого стафілокока (St.aureus). Характеристика токсину – дуже термостійкий (не працює третя умова!).

Джерелом інфікування харчових продуктів є людина і тварини.

Людина, хвора гострими і хронічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів - риніт, тонзиліт, ангіною та ін. - під час розмови, чхання і кашлю виділяє стафілококи в повітря, які можуть потрапляти в харчові продукти аерогенним шляхом.

Дуже висока небезпека надходження стафілококів у харчові продукти при піодерміях, різних гнійних захворюваннях шкіри, особливо, які локалізуються на пальцях і кистях рук (контактний шлях надходження мікроба у продукт харчування).

Джерелом інфікування продуктів можуть бути хворі на мастит тварини, а також при наявності у тварин дерматиту вимені, гнійничкових уражень шкіри. Продукти, що частіше бувають винними – молоко, салати, м’ясо, сири.

Інкубаційний період 2 - 4 години. Перебіг захворювання гострий і швидко (закінчується в продовж 1 - 2 доби). Температура у хворих частіше нормальна або субфебрильна. Характерні явища гострого гастроентериту: нудота, блювання, дуже сильні болі в епігастральній області і по всьому животу, у деяких хворих - короткотривалий пронос. Стафілококова інтоксикація може проявлятися симптомами гострого гастриту, але дуже часто порушується функція серцево-судинної системи.

Профілактика ст.токсикоза і т.інфекций:

Заходи проводяться в 3-х напрямках:

Перше - виключення попадання мікроорганізмів в їжу.

Друге - виняток токсинонакопления і розмноження мікробів - створення оптимальних умов для зберігання та транспортування продуктів харчування (при низькій температурі і в малі терміни).

Третє- створення достатньої термічної обробки продуктів харчування (для знищення напрацьованих мікробів температурою вище 100 градусів) - дотримання технології приготування їжі.

Треба підвищувати:

- Рівень санітарних знань персоналу харчових об'єктів.

- Контроль за дотриманням правил особистої гігієни.

- Контроль за здоров'ям персоналу харчових об'єктів.

- Ветеринарний нагляд за умовами утримання і забою тварин. Проводити ізоляцію і лікування хворих тварин. Проводити дератизацію та дезінфекцію в місцях утримання і забою тварин.

Ботулізм є найбільш важким харчовим отруєнням, внаслідок високої токсичності ботулотоксину. По своїй біологічній активності ботулотоксин перевершує усі відомі токсини інших мікробів. Летальна доза токсину - 35 мкг ( всього 3 десятимільонних грама!). В 375 тисяч разів перевершує силу отрути гримучої змії. 200 г токсину може знищити все населення Землі.

Бактерія, токсин якої викликає ботулізм, була відкрита в Німеччині ( 1897 р, в кінці 19 століття), коли медики розслідували причину смерті музикантів, які вирушили в інший світ, відігравши на похоронах і покуштувавши на поминках окіст, що тривалий час зберігався в розсолі.

В кайзерівської Німеччині назва «ботулізм» походить від латинського слова «botulus» - ковбаса. З цієї причини було накладено заборону на виробництво кров'яної ковбаси.

В Росії нерідкі були випадки отруєння червоною і білою рибою, навіть термін придумали – «іхтивізм».

Спори Cl.botulinum можна виявити в землі, воді чи на дні водойми, на овочах і фруктах. Але смертельну отруту мікроб починає виділяти тільки в анаеробних умовах! Тому, до 3-х основних умов виникнення харчових отруєнь тут є ще 4-та – відсутність кисню у продуктах (домашні консерви).

Спори стійкі до кип'ятіння і знищуються тільки при температурі 120,6 градусів С (автоклавування - в домашніх умовах створити важко).

Винні продукти:

- солона і копчена риба кустарного виробництва (особливо, якщо з неї не видалені нутрощі - середовище існування Cl.botulinum);

-консерви домашнього приготування (м'ясо, гриби, овочі, фрукти) - умови консервування - 100 градусів при кип’ятінні у воді. Причиною може бути навіть маринований часник.

Комфортно себе почувають і в солоному середовищі, копчених продуктах, і з додаванням оцту, в рибі, в салі, які були залиті розсолом на дні бочки.

Характеристика ботулотоксину - руйнується при кип'ятінні через 10 хвилин, при 80 градусах - через 30 хвилин. Стійкий до дії пепсину, трипсину, кислот, низьких температур (ні сіль, ні оцет при консервуванні не перешкоджають токсиноутворенню).

Навіть при своєчасно розпочатому лікуванні, штучної вентиляції легенів - летальність становить 3%. Тому що сироватка - нейтралізує токсин тільки в крові хворих. А молекули токсину пов'язують та виводять з ладу найбільш важливі для організму - нервові клітини.

Токсин інгібує ферменти у великих нейронах передніх рогів спинного мозку і в аналогічних клітинах черепно-мозкових нервів. В результаті чого знижується синтез і викид ацетилхоліну, що викликає парези і паралічі, і відбувається дисоціація симпато-парасимпатичних впливів.

Клініка ботулізму: інкубаційний період-від 2 годин до 2-х діб або 2-х тижнів. Спочатку специфічних симптомів може і не бути: самопочуття погіршується як при звичайних шлунково-кишкових розладах (біль в животі, рідкий стілець, блювота).

Ранній синдром - сухість у роті і спрагу, можна пояснити і дегідратацією.

Однак з'являється в очах - туман і пелена, двоїння в очах (диплопія). Далі - офтальмоплегія (нерухомість очного яблука). Зіниці розширені. Млявість зрачкових реакцій, птоз повік (опущення повік). Амімія (відсутність міміки на обличчі) і загальна м'язова слабкість. Підвищена проникність судин. Розлад ковтання, охриплість голосу (гугнявість, афонія). Порушення тонусу міжреберних м'язів (обумовлює зупинку дихання). Причина смерті - гостра дихальна недостатність. Парез м'язів кишечника - нудота, блювота, рідкий стілець - змінюються метеоризмом і запором. При нормальній температурі відзначається тахікардія (посилюється частота серцевих скорочень через вплив катехоламінів).

Лабораторна діагностика: кал, сеча, блювотні маси в реакції нейтралізації на мишах, так як тварини теж гинуть від ботулотоксину.

ПДП (перша допомога постраждалим): до приїзду «швидкої» необхідно промити шлунок 5% розчином харчової соди (50 г на 1л води). Але робити це можна тільки якщо немає порушень дихання і ковтання. Біля ліжка хворого лікар повинен ввести полівалентну протиботуліністичну сироватку (серотип А,В,С,Е) в/м та вводити протягом 3-х, 4-х днів.

Профілактика ботулізму:

1) ретельно мити овочі і фрукти, призначені для заготовок;

2) гриби і коренеплоди, які важко відмити від грунту - краще сушити.

3) використовувати для домашніх консервів пластикові кришки. При цьому без кришки пастеризувати (кип'ятити на водяній бані) за 20-30 хвилин протягом 2-3 днів відкритим способом з доступом кисню;

4) якщо збираєтеся поласуватися домашніми консервами - необхідно вміст прожарити або прокип'ятити 10 хвилин;

5) не купуйте на ринку домашні консерви;

6) не купувати рибу в'ялену, у якої не видалені нутрощі, копченості та сало домашнього приготування, особливо у розсолі (безкисневе середовище);

7) здійснення контролю улову риби - при вибухі клостридія надходить у м’язи риби.

Мікотоксикози - іноді гострі, частіше хронічні захворювання, що виникають в результаті вживання продуктів, що містять токсини мікроскопічних грибків (мікотоксини). Проблема профілактики мікотоксикозів в даний час залишається актуальною.

До мікотоксикозів відносяться:

1. Ерготизм – токсин діє як адреналін – звужує судини та збуджує нерви.

2. Фузаріози (аліментарно-токсична алейкія, отруєння «п'яним хлібом», ендемічна нефропатія).

3. Афлотоксикоз-імпортні харчові продукти (арахіс). Утворення токсинів потребує умов вологого та жаркого клімату. Токсини мікроскопічних грибків типа аспергіліус гальмують печінку та утворюють онкологічні процеси.

ВИННІ ПРОДУКТИ – ЗЕРНОВІ ВИРОБИ, в яких грибки утворили токсини в умовах збирання зерна, його утримання та збереження.

Великі спалахи ерготизму були у Франції в 1951 р і на Філіппінах в 1974 р. Великі спалахи фузаріозу спостерігалися в 30 - 40-і роки в Казахстані, Сибіру.Захворювання також зареєстровано в 1950 - 1970 рр. в Болгарії, Румунії та Югославії. Захворіло близько 21000 населення цих країн. Афлотоксикоз був зареєстрований у 1960 році як Х-хвороба індичат та каченят. Був поширений у країнах Африки і Азії (Індія, Таїланд, Заїр).

В цілях профілактики мікотоксикозів – основні агротехнічні заходи.

Актуальність харчових отруєнь немікробної природи зростає у зв'язку з науково-технічним прогресом і хімізацією сільського господарства, зростанням забруднення навколишнього середовища, застосуванням все більшої кількості харчових і кормових добавок, збільшенням вироблення і застосування синтетичних полімерних та інших пакувальних матеріалів і тари для харчових продуктів.

Немікробні харчові отруєння дають велику летальність. В даний час від 30 до 80% ксенобіотиків надходить в організм з їжею.

Харчові отруєння отруйними речовинами можуть виникати за рахунок речовин

-природного походження;

-штучного походження.

Отруйні речовини в продуктах харчування природного походження можуть надходити в організм з неїстівними грибами, отруйними рослинами і продуктами тваринного походження.

Серед дарів природи, якими так багата наша Україна, значне місце займають гриби і тихе полювання за ними...Однак, грибник, як і сапер, помиляється один раз! На території нашої країни можна знайти близько 1000 різних видів грибів. З них їстівних - тільки 100. Причому, понад 80 видів потенційно небезпечні для організма, з них 15 видів - смертельно отруйних.

Одного отруйного гриба досить, щоб їм отруїлися відразу кілька людей. Тому так часті сімейні отруєння грибами. Важка інтоксикація, коли уражаються відразу кілька життєво важливих систем організму, відзначається при отруєнні сатанинським грибом, несправжніми опеньками, червоними пантерними і смердючими мухоморами.

Сатанинський гриб, несправжні опеньки містять молочний сік. Який подразнює слизову оболонку ШКТ. Клініка: блювота, пронос, гемоліз еритроцитів, гемоглобінурія (червона сеча), гемолітична жовтяниця, порушення печінки, нирок – гемоглобін -урійний нефроз.

Бліда поганка і близькі види отруйних грибів (зелена, весняна, смердюча поганки), які часто плутають із зеленою сироєжкою, печерицями, містять надзвичайно токсичні сполуки, під впливом яких розвивається некроз клітин печінки і печінкова недостатність.

Бліда поганка має клубневидне потовщення, оточене оболонкою, схожі на «печериці», у яких пластинки білого кольору. У справжніх печериць - вони швидко рожевіють і темніють.

Бліда поганка містить термостійкі отрути - аманітотоксин і аманітогемолізін. У 100 г грибів зміст отрут становить 20 - 30 мг, половинна доза якого викликає смертельне отруєння людини. Отже, достатньо 50 г блідої поганки для смертельного результату.

Симптоми отруєння з'являються через 6 - 48 годин після вживання грибів у дозі 0,1 мг/кг. Частіше - через 12-14 годин. Характеризуються нестримною блювотою типу кавовій гущі, болем у шлунку, спастичні кольки в ШКТ, в литкових м'язах, невгамовною спрагою, холероподібним проносом (частий рідкий стілець до 20 разів на добу з кров'ю). Розвиваються на тлі наростаючої інтоксикації гостра серцево-судинна недостатність. Через 2-3 доби як результат дегенеративних змін і жирової інфільтрації печінки (токсичний гепатит) відмічається її збільшення і розвиток жовтяниці (іктеричність склер). Уражаються також наднирки. Пониження артеріального тиску в поєднанні з ураженням печінки і нирок. Пригнічення ЦНС призводять до коматозного стану. Велика втрата води викликає сильну спрагу.

Токсини блідої поганки - аманітин, аманітотоксін та фалоїн – це мембранотоксини, які руйнують ліпопротеїдні комплекси, підвищують проникність клітинних мембран з наступним аутолізом клітин. Відзначається їх: нейротропність (аж до втрати свідомості і психічних розладів), гепатотропність (жовтяниця), ентеротропність, нефротоксичність. ПДП - стабілізація мембран (холестерин, кортизол, саліцилати, ліпоєва кислота).

Мускарин та мускаридін мухомора частково руйнуються при термічній обробці. Нейротоксична дія пов'язана з порушенням М-холінореактивних структур (марення, галюцинації, судоми). ПДП: розчин атропіну.

Умовно-їстівні гриби (рядки) містять гельвелову кислоту (гепатотропна отрута) і гідрометрин (нейротропна отрута). Сморчки важко відрізняються від строчків, тому їх теж відносять до умовно-їстівних грибів.

Гельвелова кислота призводить до розпаду еритроцитів, що може стати причиною гострого захворювання крові. Любителі цих грибів повинні знати: гриби треба прокип'ятити двічі і щоразу не менше 20-30 хвилин. Воду після кип'ятіння злити. Ідеальна обробка таких грибів - сушка і тривале вимочування і засолювання із 6 тижневою витримкою.

ПДП: 5-6 склянками води або молока промити шлунок. Потім дратуючи пальцем або чайною ложкою корінь язика або задню стінку глотки, викликати блювоту. Цю процедуру повторити 5 разів. Укласти хворого в ліжко. Прикласти теплі грілки до ніг і рук. Безперервно давати тепле пиття, а при слабкості - міцний чай. Якщо немає рідкого стільця - давати проносне (вазелінова, рицинова олія, 33% магнезії 50 мл, а схильним до гіпотонії - меншими дозами, щоб уникнути різкої зміни артеріального тиску.

Серед диких рослин багато отруйних видів (чорна блекота, дурман, болиголов плямистий, беладона та ін). Отруйні рослини містять алкалоїди, глюкозиди, пептиди, ефірні олії, органічні кислоти (синільна, щавлева), пігменти, ангідриди та ін Так, у 1300 видів різних рослин властива гепатотоксичність, що пов'язано з вмістом піролізідінового алкалоїду. Холіноблокуючі отрути: беладона - атропіноподібні. Рослини, що викликають порушення в ЦНС : аконіт (борець) – мають курареподібну дію. Може бути наркотична і снодійна дія.

Причиною харчових отруєнь можуть бути і токсичні компоненти харчових продуктів.Це соланін позеленілої і пророслої картоплі; фазин квасолі. Це алкалоїди, які викликають запальні процеси в шлунку (гастрит) і гемолітичний ефект (порушують еритроцити).

У деяких випадках можуть з'явитися в продуктах ціаногенні глюкозиди, які під впливом гідролітичних ферментів травного каналу перетворюються в ціанисту кислоту. Найчастіше глюкозид амігдалин з'являється в кісточках плодових (абрикос, персиків, вишень та слив).

Мешканці річок і морів можуть бути отруйними. Отруєння молюсками мають специфічних 3 види дії: паралітичне, некротичне і діарейне (проносне). Найчастіше зустрічаються перші 2 види. У тканинах гонад 40 представників морських риб міститься отрута тетрадотоксин (ТТ).

Риба фугу має тетродотоксин в печінці та м’язової тканині. Токсин темостабільний, володіє сильною нейропаралітичною дією. Перші симптоми - поколювання і оніміння язика і губ, слиновиділення з'являється через 10 - 45 хвилин після їжі (рідше через 1 - 3 години). Можуть відзначатися нудота, блювання, біль в епігастральній області. Пізніше з'являються задишка, параліч мови і дихальних м'язів, заціпеніння.

Скумбрієві види риб (тунець, скумбрія, королівський макрель, сардини) викликають отруєння гістаміном, так як в цих тканинах риб міститься багато амінокислоти гістидину, яка є попередником гістаміну. Через 10 хвилин - 2 години після їжі з'являються перші ознаки - почервоніння шкіри обличчя та спека, потім - головний біль, затьмарення свідомості, нудота, біль в області живота, пронос, тахікардія, падіння артеріального тиску, алергічні реакції у вигляді кропив'янки, дерматиту, набряку Квінке.

Гістидин перетворюється в заурин при неправильних умовах зранения риби (тунець, ставрида). Може наступити параліч дихальних м'язів за нейротоксичну дію.

Харчові отруєння немікробної природи хімічними речовинами штучного походження ще більш різноманітні. До харчових отруєнь хімічними речовинами, що забруднюють харчові продукти, відносяться:

а) отруєння продуктами, що містять харчові добавки;

б) отруєння продуктами, що містять надлишкові кількості залишків пестицидів або інших агрохімікатів;

в) отруєння продуктами, які отримано мікробіологічним та хімічним синтезом при порушеннях біотехнології;

г) отруєння продуктами з ксенобіотиками, які надходять з тари, посуду, пакувальних матеріалів;

д) отруєння продуктами рослинництва, в які хімічні речовини потрапили із забруднених вод промисловими стічними водами;

е) отруєння продуктами тваринництва і птахівництва при використанні в кормах препаратів зростання - гормонів, ферментів, а також антибіотиків;

ж) отруєння продуктами, в які хімічні речовини надійшли з забрудненого навколишнього середовища;

з) харчові отруєння отруйними домішками, що утворюються в результаті копчення, термічного впливу на продукти харчування.

Слід зазначити важливе значення харчових ланцюжків надходження хімічних речовин в організм людини. В навколишньому середовищі постійно відбувається міграція хімічних речовин. Кінцевим місцем міграції є організм людини. В процес міграції включаються продукти тваринного і рослинного походження. Рослинні продукти накопичують хімічні речовини, які надходять в рослини з ґрунту, повітря і води. Харчові ланцюжки мають особливе значення у виникненні харчових отруєнь пестицидами, ксенобіотиками, що містяться в різних об'єктах навколишнього середовища.

В їжі багато залишків ПЕСТИЦИДІВ (отрутохімікатів), добрив (нітритів, нітратів), важких металів.

ПДП, головне: блювотні, проносні, потогінні, сечогінні засоби.

Профілактика: 1) використовувати тару по призначенню. 2) дотримуватися ГДК при внесенні в грунт пестицидів. 3) контроль за вмістом ксенобіотиків у харчових продуктах. 4) Охорона навколишнього середовища.

Заключна частина

Велике значення для здоров’я людини і її безпеки має харчування. Воно повинне бути не тільки раціональним, але й небезпечним. Знання та уміння надавати першу долікарську допомогу при харчових отруєннях - мають цінність –ціною в життя. А профілактика - має такі напрямки: аліментарна патологія серед населення може зменшити своє поширення засобами раціонального харчування, аліментарно-обумовлені захворювання треба запобігати санітарним контролем і наглядом за засобами виробництва, перевезення та виготовлення продуктів харчування.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Які небезпеки спричиняють шкоду людині при вживанні продуктів харчування?

2. Що таке нутрієнти і які захворювання вони викликають?

3. Які харчові отруєння Ви знаєте?

4. Як допомогти людині при харчовому отруєнні до прибуття швидкої допомоги?