ЛЕКЦІЯ 2.ТЕМА: ФІЗІОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ

Мета:вивчення фізіологічних властивостей мікроорганізмів та обміну

Речовин у мікробній клітині.

План

1. Фізіологічні властивості мікроорганізмів

2. Хімічний склад мікробної клітини

3. Обмін речовин у мікробів

4. Засоби біологічного окислення, що використовують мікроорганізми

1,Фізіологічні властивості мікроорганізмів.

Процеси, збудниками яких являються мікроорганізми, люди знали і використовували з давніх давен. Вони навчились виготовляти виноградне вино, квас, кумис, кисле молоко, сир та інші продукти.

Так більш ніж 2000 років назад в Індії і Китаї володіли мистецтвом лікування деяких хвороб. В той час щеплення проти оспи робили приблизно так, як в наш час. Матеріали для щеплення використовували розтерті стінки пустул, в котрих вміщувався збудник захворювання.

Фізіологія – наука, яка вивчає обмін речовин, процеси харчування, тип дихання мікроорганізмів, їх зв’язок з навколишнім середовищем.

Враховуючи оптимальні умови існування кожного виду мікроорганізмів можна цілеспрямовано регулювати їхню життєдіяльність, тобто створювати справжні умови для їх існування (коли це необхідно), і, навпаки, - гальмувати або зовсім припиняти їх розвиток, продовжуючи тим самим термін зберігання харчових продуктів.

Харчові речовини, які надходять у клітину, використовуються для побудови складових структур (конструктивний обмін) та забезпечення клітини енергією (енергетичний обмін).

Процеси асиміляції й дисиміляції складають обмін речовин у цілому.

Надходження речовин в клітину та виділення продуктів обміну в оточуюче середовище проходять у мікроорганізмів через всю поверхню тіла. Завдяки величезній поверхні клітини порівняно з її об’ємом мікроорганізму обумовлюється дуже активний обмін речовин. Надходження питомих речовин у клітину складний та недостатньо ще вивчений процес. Можливість проникнення речовин із зовні в клітину обумовлена багатьма факторами здатністю розчинятися в компонентах цитоплазматичної мембрани або вступати з ними в хімічну взаємодію, концентрацією речовин в клітині, електричним зарядом клітини та інше.

Найбільш відомі два засоби проникнення речовин в клітину: осмос та адсорбція (специфічний перенос). Активна роль в цих процесах належить цитоплазматичній мембрані.

Осмос представляє собою дифузію речовин в розчинах через напівпровідну перепонку (мембрану).

Відомо, що через такі мембрани можуть дифундувати речовини, які знаходяться в стані розчину. Виникає осмос під дією різниці осматичного тиску в розчинах по обидві сторони напівпровідної мембрани. Цитоплазматична мембрана є осматичним бар’єром, який регулює потрапляння до клітини та вихід з неї розчинених речовин. Білки та крохмаль, що не розчинюються водою, утворюють колоїдні розчини, які можуть бути засвоєні клітиною. Вони проникають до неї лише після розщеплення на більш прості речовини (вуглекислий газ та воду).

Таким чином при осматичному проникненні питомих речовин до клітини двигомою силою є різниця осматичних тисків між середовищем та клітиною.