Соціальний діалог в Україні.

Однойменний Закон „Про соціальний діалог в Україні” визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві

Соціальний діалог– процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України і складається із законів України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, „Про організації роботодавців”, „Про колективні договори і угоди”, „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, цього Закону, трудового законодавства, інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обовʼязковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються норми міжнародного договору.

Соціальний діалог здійснюється на принципах:

· законності та верховенства права;

· репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;

· незалежності та рівноправності сторін;

· конструктивності та взаємодії;

· добровільності та прийняття реальних зобовʼязань;

· взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

· обовʼязковості розгляду пропозицій сторін;

· пріоритету узгоджувальних процедур;

· відкритості та гласності;

· обовʼязковості дотримання досягнутих домовленостей;

· відповідальності за виконання прийнятих зобовʼязань.

Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

До сторін соціального діалогу належать:

¨ на національному рівні – профспілкова сторона, субʼєктами якої є обʼєднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, субʼєктами якої є обʼєднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, субʼєктом якої є Кабінет Міністрів України;

¨ на галузевому рівні – профспілкова сторона, субʼєктами якої є всеукраїнські профспілки та їх обʼєднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, субʼєктами якої є всеукраїнські обʼєднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, субʼєктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;

¨ на територіальному рівні – профспілкова сторона, субʼєктами якої є профспілки відповідного рівня та їх обʼєднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, субʼєктами якої є організації роботодавців та їх обʼєднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, субʼєктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;

¨ на локальному рівні – сторона працівників, субʼєктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, субʼєктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.

Для участі у колективних переговорах із укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад субʼєктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.