Основні блоки приміщень готелів

Найголовнішими функціональними приміщеннями розви­нутого готелю є:

• блок приймально-допоміжних приміщень;

• блок приміщень житлової групи;

• блок приміщень харчування;

• блок приміщень адміністрації;

• блок підсобних і господарських приміщень.

Усі перераховані блоки повинні бути взаємозалежні з ура­хуванням специфіки функціонального процесу. У залежності від типу готелю до його структури можуть включатися додат­кові блоки.

Блок приміщень вестибюльної групи є основною сполучу вальною ланкою всіх груп приміщень готелю. Він створює пер­ше враження про готель. У цьому блоці здійснюються: прийом, оформлення і розміщення приїжджаючих, розрахунки з ними, видача різних довідок про готель, зберігання та транспортуван­ня багажу тощо.

Функціональна організація приміщень вестибюльної гру­пи повинна забезпечити раціональне взаємне розташування вертикальних комунікацій і входів для того, щоб рух основного людського потоку був найбільш коротким. Функціональний зв'язок між зонами і приміщеннями вестибюльної групи повин­ний виключити перетинання людських потоків.

У вестибюлі має дотримуватися чітке зонування, шо зво­дить до мінімуму перетинання потоків проживаючих, від'їжджа­ючих і приїжджаючих гостей, персоналу, епізодичних відвіду­вачів і шляхів доставки багажу до номерів і до автобусів.

У вестибюлях передбачаються такі основні зони: інтенсив­ного пішохідного руху, екстенсивного пішохідного руху, рек­реаційна і допоміжна.

Зона інтенсивного пішохідного руху включає маршрут транзитного руху до ліфтів і сходів.

Зона екстенсивного пішохідного руху включає пішохідні підходи до допоміжних приміщень гардероба, торговельних кіосків, телефонів-автоматів і групи прийому. Нормативна пло­ща вестибюля з гардеробом приймається 0,74 м² на 1 місце.

У групі приміщень прийому знаходяться: черговий адміні­стратор, що веде облік зайнятих номерів, попередніх замовлень;

каса, де клієнтами проводиться оплата всіх наданих послуг, ав­томатично зареєстрованих на індивідуальних картках; портьє, що веде облік ключів (а по них — присутність клієнтів), видає кореспонденцію, виконує особисті доручення.

Допоміжна зона включає такі приміщення: відділення зв'яз­ку, ощадну касу, транспортне агентство, перукарню, пункти прийому речей до ремонту, хімчистку і пральню, камеру схову.

Рекреаційна зона забезпечує короткочасний відпочинок від'їжджаючих і прибуваючих гостей.

Розташування функціональних зон може бути різним, його характеризують такі основні схеми: фронтальна, поздовжня і концентрична. Слід зазначити, що склад зон та їхня плануваль­на організація залежить від типу готелю.

У чотирьох-п'ятизіркових готелях передбачаються магази­ни і торговельні кіоски. При вестибюлях повинні існувати спеціальні приміщення для сортування багажу, звідки він спе­ціальним ліфтом доставляється на відповідні житлові поверхи та до номерів приїжджаючих і від'їжджаючих. З приміщень сор­тування багажу повинен існувати безпосередній доступ до від’їжджаючих і від'їжджаючих автобусів і автомобілів.

Розташування допоміжних приміщень готелю навколо його основної ланки — вестибюля повинне передбачати можливість швидкого орієнтування прибуваючих, зорового контролю за відвідувачами і виключати можливі (у туристичних готелях) скупчення груп гостей [103].

Велике значення має вибір місця встановлення ліфтів. Ліфти, як правило, компонуються групами по кілька в кожній. Місця розташування цих груп повинні забезпечувати найкоротші шляхи потрапляння до номерів; у вестибюлі ліфти необ­хідно розташовувати так, щоб їх можна було легко знайти.

Коридори, як і вестибюль, формують першу уяву про го­тель. Ширина коридору розраховується так, щоб у ньому легко могли розійтися дві людини з валізами в руках. Звідси необхід­на ширина однобічного коридору не менше 1,3— 1,4 м, а двос­тороннього — 1,6—2,0 м (якщо двері відкриваються усередину номера). Якщо ж двері відкриваються в коридор, ширина його відповідно збільшується.

Блок приміщень житлової групи є основним у готелях будь-якого типу. Ці приміщення складають більше 50% об'єму будівлі

і являють собою житлові кімнати — номери, а також безпосе­редньо пов'язані з ними допоміжні і службові приміщення.

Готельний номер містить у собі майже всі елементи житла людини (крім кухні), тут повинне бути місце для відпочинку і сну, роботи, прийому гостей. У ньому є передпокій, шафа для одягу, санвузол.

Номери розташовуються на житлових поверхах, де знахо­дяться також приміщення для чергового персоналу, що їх об­слуговує, загальної горизонтальної комунікації, вітальні, ліфтові або сходово-ліфтові холи. Основні вертикальні комуні­кації (сходи і ліфти) часто поєднують у єдиний сходово-ліфто­вий вузол, розташування якого залежить багато в чому від фор­ми плану житлових поверхів.

Як показує аналіз практики проектування і будівництва готелів, житлову частину проектують із прямокутною, компак­тною, атриумною та ускладненою формою плану. Готелі з пря­мокутною та ускладненою формою плану поширені більше, ніж з компактною й атриумною. На вибір форми плану впливають: містобудівні особливості ділянки будівництва, її розмір і фор­ма, санітарно-гігієнічні і протипожежні вимоги, техніко-економічні міркування, а також творчий задум архітектора.

Прямокутна форма плану застосовується в будівлях готелів різної поверховості і довжини. На основі прямокутних планів звичайно створюють лаконічні об'єми будинків у формі пара­лелепіпеда.

Компактна форма плану (близька до кола, еліпса, квадра­та, трикутника) більше властива багатоповерховим готелям баштового типу. Вузол вертикальних комунікацій при такому плануванні часто розташовується у центральній частині будівлі. Загальні поверхові коридори не розтягнуті; відстані від верти­кальних комунікацій до входів до усіх номерів відносно неве­ликі. Готелі з компактною формою плану доцільні на невели­ких ділянках, що звільняються при реконструкції міст; у райо­нах, які багаті на зелені насадження, при максимальному збереженні цих насаджень; у складних ґрунтових умовах (на гірських схилах, скельних ґрунтах тощо).

Ускладнена форма плану житлової частини має багато ва­ріантів: «трилисники», «хрестовини»; різні криволінійні фор­ми.

Зміна напрямку загальних горизонтальних комунікацій дозволяє уникнути враження монотонності коридора, що ви­никає в протяжних будівлях із прямокутною формою плану. Однак при складних формах плану, що згинаються, не всі но­мери знаходяться в однакових умовах. Наприклад, у номерах, розташованих у внутрішніх кутах будівлі, погіршуються умови освітлення та інсоляції (можливе затінення номерів, особливо розташованих у нижніх поверхах), у ряді випадків не виключе­не «проглядання» номера з вікон інших приміщень.

Атриумна форма плану (із внутрішнім подвір'ям, забудо­ваним по периметру) дозволяє розташувати на поверсі велику кількість номерів. Найчастіше у внутрішнє замкнуте подвір'я повертають загальні галереї або обслуговуючі приміщення. Іноді до внутрішнього двору повернені номери. При орієнтації номерів до внутрішнього подвір'я готелю вони позбавляються видових якостей, погіршується ізоляція номерів від вікон, роз­ташованих навпроти приміщень.

В усіх планувальних вирішеннях основним структурним елементом житлового поверху є номер. На основі аналізу прак­тики проектування і будівництва готелів усе розмаїття номерів можна звести до таких основних типів:

• однокімнатні номери на 1 чол.;

• однокімнатні номери на 2 чол.;

• однокімнатні номери на 3-4 чол.;

• номери з підвищеним комфортом з 2-х кімнат і більше

(люкси й апартаменти).

Найбільше поширення у світовій практиці одержали одно­кімнатні номери на одного і двох чол. Відповідно до міжнарод­них стандартів у готелях категорії одна зірка таких номерів має бути 60%, дві зірки - 80%, три і більше зірок - 100%.

Вважається доцільним, що «люкси» і апартаменти мають складати 5-8% номерів [ЗО].

Сучасні номери, як правило, складаються з житлової кімна­ти (або кімнат), передпокою, санітарного вузла. З загальної площі однокімнатного номера житлова в основному займає більше70%, передня 12-15%, санвузол - 13-22% [ЗО].