Десять постулатів аудиту

Постулат – це положення, що сприймається як істина доти, доки не доказане інше. Постулати лежать в основі наук і наукових дисциплін. Вони повинні бути очевидними, навіть коли їх істинність не може бути доведена безумовно. Очевидно, що в частині аудиту , особливо його практичних наслідків, роль постулатів величезна, і розуміння їх необхідності виникло у західних аудиторів давно. Два видатних дослідника Р.К. Маутц і Х.А.Шараф в 1961р. сформулювали вісім постулатів аудиту. У 1982р. Т.А. Лі и Д.К.Робертсон запропонували доповнити їх ще двома. Однак у західних підручниках з аудиту перевага віддається Маутцу і Шарафу.

Розглянемо постулати які наведені у англо-американській літературі.

1. Звітність повинна бути перевірена. Аудитор не може зробити висновок, якщо йому не були надані усі необхідні документи або були виявлені серйозні перекручення звітності. Мета постулату: натиснути на аудитора, заставити його бути максимально вимогливим, а клієнтів – краще розуміти умови аудиторської роботи.

2. Не потрібно допускати конфлікту інтересів між аудитором і адміністрацією.Цей постулат повинен створити довіру і взаємну підтримку між перевіряючими та тими, кого перевіряють. В його основі лежить ідея Ж.Ж. Руссо по початкову доброту і незіпсованість людської природи. Однак цей постулат буде нездатним, коли клієнт свідомо порушує вимоги діючого законодавства, робить спроби обдурити аудиторів, кредиторів і акціонерів. Ця неспроможність зростає, коли аудитор і адміністрація по-різному трактують вимоги нормативних документів.

3.Фінансова звітність і підтверджуючі її документи вільні від неточностей і таємниць.Сутність цього постулату в перекладанні відповідальності аудитора цілком на його клієнта, згідно з припущенням, що вся надана для перевірки документація складена правильно, а коли в ній все - таки знаходяться неточності і таємниці, то клієнт пішов на свідомий обман аудитора і третіх осіб (акціонерів, кредиторів, податкової інспекції).

4. Об’єктивність звітних даних прямо пропорційна ефективності внутрішнього контролю.Чим краще, ефективніше організований внутрішній контроль на фірмі клієнта, тим об’єктивніші його облік і звітні дані, а аудитору буде менше роботи.

5. Звітність повинна бути складена відповідно до стандартів. Це необхідно для забезпечення порівняності у роботі аудиторів. Однак стандарти не охоплюють усієї діяльності клієнта і не всі розбіжності можуть розглядатися як заслуговуючи на увагу для аудиторів. У зв’язку з цим цей постулат в значній мірі має декларативний характер.

6. Аудиторська перевірка не може бути останньою. Тобто після проведеної перевірки через деякий час, у наступному звітному періоді буде як мінімум ще одна. Аудитор, проводячи перевірку, повинен пам’ятати, одержані ним дані можуть бути предметом вивчення у наступній перевірці і потрібно зробити так, щоб ці дані були правильними і їх не можна було піддати критиці.

7. Думка аудитора залежить тільки від його компетенції. Цей постулат часто ставлять під сумнів, тому що вважається, що аудиторські фірми одержуючи гроші від того, кого перевіряють не можуть бути незалежними. Аудитору заплатили, а він викриває недоліки. Це велика психологічна проблема, яка затримує розвиток аудиту. Існують і більш тонкі форми, що підривають незалежність аудиторських висновків. Це проведення консультацій. Аудитор, який здійснив консультацію, вже зв’язаний у подальшому при формуванні аудиторського висновку.

8. Професійні обов’язки аудиторів повинні відповідати їх посадовому статусу.Це просто добре побажання, а не очевидна істина. Дуже часто незначна людина займає високу посаду, а людина знаюча не може висунутися.

9. Коли звітна інформація протягом року не була піддана незалежній перевірці, то вона не заслуговує довіри. Це по суті парафраза першого постулату і не потребує пояснення.

10. Корисність звітних даних прямо пропорційна ступеню їх перевіреності.Зміст постулату полягає в тому, що чим більше перевіряють звіт, тим корисніша інформація, якою користуються спеціалісти.

Розглянувши наведені постулати, можна зробити висновок, що вони безумовно потрібні для практичної роботи аудиторів; постулати якими користуються західні аудитори, не можна однозначно використовувати у практиці вітчизняних аудиторських фірм.