Методологічні засади сучасного землезнавства

.Методологічна засада генетизму

Історико–генетичний метод пізнання вважають одним із найсуттєвіших у фізичній географії. Сутність цього методу полягає в аналізі походження та умов утворення природних явищ на Землі. З цієї точки зору всі явища можна поділити на релікти, прогресивні та консервативні. Властивості природних об’єктів, котрі утворилися у попередні геологічні епохи в інших умовах, ніж нинішні, називають реліктами. Шлях розвитку відіграє головну роль у формуванні географічних об’єктів. Наприклад, полісся замість зонально логічного лісостепу на півночі України утворилося внаслідок зледеніння. Плейстоценове зледеніння залишило після себе водно-льодовикові піщані відклади, котрі кардинальним чином вплинули на умови зволоження цієї території.

Методологічна засада емерджентності

– Емерджентність – поява у системі нових властивостей, яких немає у кожного її елемента зокрема. У хімії – утворення сполук.

– У географії такі приклади:

– в залежності від кількості водяної пари насичене і ненасичене повітря має різні властивості;

– продукування біомаси і утворення ґрунту – емерджентні властивості природних геосистем (ландшафтів) – результат взаємодії природних компонентів як складових геосистем (закон максимуму, максимальне ККД у природних ландшафтах – при використання ресурсів води, тепла, поживних речовин для продукування біомаси);

– поверхня пухких ґрунтових покриттів у тисячі разів уразливіша до ерозії, ніж та, яка покрита рослинністю;

– незначна плівка нафти на поверхні океану різко знижує випаровування, утруднює газообмін між водою і повітрям. знищує планктон і подальший харчовий ланцюг, тобто докорінно змінюються властивості величезної маси океанічної води;

– на малих островах не можуть існувати великі тварини ;

– у невеликій водоймі не можуть розвиватися великі хвилі.

Методологічна засада уніформізму

Уніформізм означає загальний зв'язок явищ і відповідає постулату цілісності, котрий проголошує, що усе зв’язано з усім. У географії найважливішими є зв’язки територіальні та функціональні. Властивості географічного об’єкта залежать від його місцеположення, співвідношення із іншими об’єктами як ближніми , так і віддаленими. При цьому обмін речовиною та енергією може бути як слабким, так й інтенсивним. Виразом засади уніформізму є постулат цілісності: зміна будь-якої складової, що перевищує деяке значення (поріг чутливості), обов’язково має наслідки в інших складових цієї системи.

Тести для самоконтролю до теми 1.2.

1. Що із наведеного далі не відноситься до сучасних форм реалізації хорологічної парадигми:

а) геліоцентрична модель світу;

б) польове картографування;

в) дистанційне спостереження;

г) вивчення взаємодії між сусідніми об’єктами;

д) вивчення взаємодії між віддаленими об’єктами

2. Які з наведених далі тверджень є прикладом систематичної парадигми в землезнавстві:

а) періодичний закон географічної зональності;

б) Антарктида має сильніший охолоджуючий вплив на південну півкулю , ніж на північну внаслідок свого розташування;

в) закономірність цілісності географічної оболонки зміна одного природного компонента обов’язково викликає зміни в інших компонентах;

г) генетична класифікація кліматів Землі;

д) виділення природних зон на території України

3. Описи мандрівників (Марко Поло, Афанасій Нікітін та інших) репрезентують:

а) систематичну парадигму;

б) модельну парадигму;

в) системну парадигму;

г) хорологічну парадигму;

д) екологічну парадигму

4. Що із наведеного далі не відноситься до форм реалізації систематичної парадигми у землезнавстві:

а) класифікація об’єктів , процесів та явищ;

б) формулювання законів та закономірностей;

в) позиційний аналіз;

г) ефект „бар’єрного підніжжя” та „бар’єрної тіні” на рівнинах;

д) районування

5.Стійкі істотні зв’язки між явищами, об’єктами, котрі мають загальний характер і постійно повторюються (якщо виконуються спеціально створені умови), називаються:

а) класифікацією;

б) закономірністю;

в) моделлю;

г) законом;

д) парадигмою

6. Зведення величезного переліку індивідуальних об’єктів до обмеженої кількості їх видів, класів, типів за спільними ознаками називається:

а) теорією;

б) концепцією;

в) районуванням;

г) класифікацією;

д) описом

7. Виведення середніх сумарних показників за характерні проміжки часу (доба, місяць, сезон, рік, багаторічний період) є формою реалізації: