Задачі працівників органів слідства та суду при призначенні і проведенні судово-психіатричної експертизи.

При розгляді завдань працівників слідства і суду при призначенні судовопсихіатричної експертизи необхідно звернути увагу на ретельність підготовки матеріалів відповідно до мотивів і підстав, з яких це призначення проводиться. Деякі дії має право проводити лише орган, який призначив експертизу. Від повноти і якості зібраних матеріалів залежить правильність і надійність експертних висновків.

Потрібно також переконливо довести, що саме ця особа вчинила протиправні діяння. Так, наприклад, коли в слідчого виникають сумніви у психічному здоров’ї обвинувачуваного, треба допитати свідків про поведінку досліджуваного. Якщо у свідків склалося враження “ненормальної”, “дивної” тощо поведінки, то треба з’ясувати й уточнити, чому саме. Важливо з’ясувати об’єктивні дані про характер поведінки та вчинків досліджуваного до, під час і відразу ж після вчинення ним протиправних дій, що допоможе при проведенні судово-психіатричної експертизи встановити можливість тимчасових психічних розладів. Завжди потрібно допитати осіб, які знали досліджуваного, мали змогу спостерігати його у побуті і на роботі.

Такі допити необхідні навіть тоді, коли встановлюється факт перебування звинувачуваного на обліку і під наглядом психіатричного чи наркологічного диспансеру (кабінету).

У разі з’ясування, що досліджуваний проходив лікування в амбулаторних чи стаціонарних психіатричних або наркологічних закладах, слідчий і суд зобов’язані вимагати від цих установ оригінали таких медичних документів: амбулаторні карти, історії хвороби, детальні виписки з них, матеріали лабораторних та інших спеціальних досліджень. Копії, короткі довідки про факт перебування на обліку чи лікуванні в стаціонарі з термінами перебування і діагнозом хвороби для надання судово-психіатричним експертам не приймаються. В разі неповноти вищевказаних відомостей або їх відсутності судово-психіатричні експерти, спираючись на ст. 82 КПКУ, можуть подавати клопотання про потребу в необхідності їх представлення, вказавши, які саме матеріали їм потрібні.

У контексті підготовчої діяльності для вивчення психічного стану особи велику цінність можуть мати ретельно зібрані різні записи, нотатки, листи, щоденники, які стосуються душевного стану і переживань досліджуваного.

Після завершення підготовчого етапу слідчий або суд зобов’язані прийняти рішення про те, в котрий судово-психіатричний заклад чи якому спеціалісту в галузі психіатрії направити матеріали та постанову (ухвалу) суду для проведення судово-психіатричного експертного дослідження.

Постанова про проведення судово-психіатричної експертизи повинна бути вмотивованою, у ній вказують підстави, на основі яких остання призначається.

Постанова має таку форму: у вступній частині записують повне найменування і номер кримінальної справи, прізвище, ім’я та по батькові особи, направленої на судово-психіатричну експертизу, норми кримінального закону, які передбачають скоєне правопорушення.

В описовій частині коротко викладаються суть протиправних дій особи, котра наплавлена на експертизу, а також ті підстави, що викликають сумніви в її психічному здоров’ї. Далі вказується установа, експертам якої доручається експертиза.

Після цього формулюються запитання в зв’язку із завданням експертного обстеження. Можна, наприклад, поставити кілька характерних запитань для з’ясування психічного стану підекспертних:

1) Чи не страждав звинувачуваний психічним захворюванням на час скоєння ним правопорушення і чи не страждає в цей час? Якщо так, то яким саме? 2) Якщо звинувачуваний страждав психічним захворюванням у момент скоєння правопорушення, то чи виключало це захворювання його здатність розуміти свої дії або керувати ними, тобто чи вважати його осудним або неосудним? 3) Чи не страждає звинувачуваний захворюванням, яке виникло після скоєння ним злочину, а якщо страждає, то чи не позбавляє це захворювання його здатності розуміти свої дії або керувати ними? 4) Коли звинувачуваний страждає психічним захворюванням, то чи потребує він застосування до нього примусових заходів медичного характеру, передбачених законодавством, і яких саме?