Системний підхід проектування логістичних систем

Системний підхід – це напрям методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем. Це означає, що кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли складається з окремих, розділених підсистем. Системний підхід дозволяє побачити досліджуваний об’єкт як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних загальною метою, розкрити його інтегративні властивості, внутрішні та зовнішні зв’язки.

Системний підхід визначають як особливий тип методологічного дослідження, в зв’язку з чим метою конкретного застосування системного підходу є не характеристики деякого об’єкта самі по собі, а аналіз дієвості та продуктивності застосованих у вивченні даного об’єкта способів виявлення таких характеристик. Методологічна ефективність системного підходу в логістиці вимірюється тим, наскільки він здатний відіграти конструктивну роль у побудові та розвитку логістичних предметів дослідження, тобто його придатність до оптимізації потокових процесів виробничо-комерційної діяльності.

Таким чином, системний підхід у логістиці спрямований на вироблення специфічних пізнавальних засобів, які відповідають завданням дослідження та синтезу складних логістичних систем. Він є методологічною серцевиною всієї сукупності сучасних логістичних досліджень.

У дослідженнях логістичних систем виділяються такі два етапи: мікропідхід та макропідхід.

Макропідхідтут розглядається як взаємовідношення досліджуваного об’єкта (логістична система) із зовнішнім середовищем, при цьому здійснюють такі дії:

– облік потоків субстанції (матеріальних, фінансових, інформаційних та ін.);

– виявлення полюсів системи, тобто таких елементів, через які субстанція проникає в систему і через які вона видається системою;

– з’ясування природи цієї субстанції, особливостей способів кодування вихідної та вхідної інформації;

– з’ясування того, яку дію у зовнішньому середовищі здійснює субстанція, названа системою.

Мікропідхідполягає у:

– розчленуванні логістичної системи на елементи;

– описі властивостей цих елементів;

– виявленні взаємодії між елементами;

– виявленні змін, які відбуваються в цих елементах в результаті виконання відповідних операцій;

– з’ясуванні режиму, в якому виконуються вказані операції;

– вивченні процесу перетворення вхідних потоків у вихідні;

– з’ясуванні зміни стану системи в цілому під впливом її функціонування.

При формуванні логістичних систем повинні враховуватися такі принципи: принцип послідовного просування етапами створення системи (система спочатку повинна досліджуватись на макрорівні, тобто у взаємовідносинах із зовнішнім середовищем, а потім на мікрорівні, тобто всередині власної структури)); принцип поєднання інформаційних, ресурсних та інших характеристик систем, що проектуються; принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.

Класичний підхід означає від часткового до загального (індукція).При даному підході, формування системи проходить шляхом злиття її компонентів, які розробляються окремо (рис. 1.4).

1 етап	2 етап	3 етап
Ца		Іа1, Іа2, Іа3,...Іаj		А
Цв		Ів1, Ів2, Ів3,...Івj		В
.				.
.				.
Ці		Іі1, Іі2, Іі3,...Ііj		І

Ц_і – ціль функціонування окремої, і–тої системи; І_іj – один із інформаційних матеріалів (j–тий інформаційний матеріал, який потрібно вивчити для формування і–тої підсистеми); І – сформована підсистема.

Рисунок 1.4 – Послідовність формування логістичної системи за класичного підходу

1 етап	2 етап	3 етап		4 етап
		Т1		П1		П2		Пj		Система
		Т2
							. .
		Ті

Ц – сукупність цілей функціонування системи; Т_і – одна з вимог, яку повинна задовольняти система; П_j – варіанти підсистем.

Рисунок 1.5 – Послідовність формування логістичної системи за класичного підходу

Рисунок 1.6 – Етапи формування логістичної системи за класичного підходу