Залишкова вартість об'єкта, що переоцінюється

Переоцінена первісна вартість об'єкта (ППВ) визначається таким чином:

ППВ = Первісна вартість х Індекс переоцінки.

Переоцінена сума зносу (ПСЗ):

ПСЗ = Знос об'єкта, що переоцінюється х Індекс переоцінки.

Переоцінена вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідної первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи та бібліотечні фонди, якщо амортизація по них нараховується шляхом списання 50% вартості, що амортизується, в першому місяці експлуатації та 50% при списанні або 100% при передачі в експлуатацію.

В бухгалтерському обліку операції з переоцінки основних засобів відображається наступними проводками.

Підприємства мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі=[І _а-1-10]:100, де

І _а-1 – індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Підприємства мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати на ремонт і поліпшення основних фондів 2-4 групи, що підлягають амортизації, у ому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснювати у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості 2-4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об’єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10% до балансової вартості об’єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

5. Інвентаризація необоротних активів проводиться на підставі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69 (із змінами і доповненнями).

Керівник підприємства повинен створити умови для проведення інвентаризації у стислі строки, визначити об’єкти і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим. Проведення інвентаризації є обов’язковим у випадках: передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації; перед складанням річної бухгалтерської звітності; при зміні матеріально відповідальних осіб; при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей тощо. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів – один раз у п’ять років.

Основними завданнями інвентаризації є виявлення фактичної наявності основних фондів, установлення лишку або нестачі їх шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку, підтвердження критеріїв визнання активів підприємства, перевірка правил утримання основних фондів; реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів та інших необоротних активів тощо.

Інвентаризацію на підприємстві проводять створені наказом керівника робочі інвентаризаційні комісії.

Інвентаризація необоротних активів проводиться не рідше одного разу в рік після 1 жовтня.

За результатами інвентаризації комісією складаються інвентаризаційні описи. В інвентаризаційних відомостях наводяться дані про дату придбання чи спорудження не відображених в бухгалтерському обліку основних засобів. Також, перевіряється наявність та стан будівель, споруд, незавершеного будівництва, машин та обладнання, передавальних пристроїв, інвентарю за місцями їх знаходження (що порівнюється з даними, наведеними інвентарних картках, облікових реєстрах та технічній документації). При проведенні інвентаризації нерухомих об’єктів (будівель, споруд, земельних ділянок) перевіряється наявність документів про власність цих об’єктів підприємством. При виявленні об’єктів, що не прийняті на облік, або об’єктів, про які в документах є недостовірні дані, що їх характеризують, вони включаються в інвентаризаційний опис за правильними даними та технічними показниками. Також при інвентаризації необоротних активів встановлюється ступінь їх фактичного зносу з подальшим коригуванням на рахунках бухгалтерського обліку.

За результатами інвентаризації бухгалтерія складає порівняльні відомості. У них фіксуються відхилення від облікових даних. Інвентаризаційна комісія разом з бухгалтерією з’ясовує причини виникнення надлишків, нестач, пересортиці, встановлює винуватців. Всі висновки та пропозиції за результатами інвентаризації комісією фіксуються у протоколі.

Розмір збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей за їх балансовою вартістю (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), однак не нижче 50% балансової вартості на момент встановлення такого факту за формулою:

Рз = [(Бв – А) х Іінф. + Азб. + ПДВ] х 2, де

Рз – розмір збитків (грн.);

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту недостачі, псування, знищення матеріальних цінностей (грн.);

А – амортизаційні відрахування (грн.);

Іінф. – загальний індекс інфляції, розрахований на підставі щомісячно визначених Міністерством статистики індексів інфляції;

ПДВ – розмір податку на додану вартість (грн.);

Азб. – розмір акцизного збору (грн.).

Нестача основних засобів за результатами інвентаризації відображається в бухгалтерському обліку наступними проводками:

6. Облік орендних операцій регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” та іншими нормативними актами.

П(С)БО 14 “Оренда” визначає оренду як угоду, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку. В залежності від умов оренда може бути фінансовою (що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов’язаних з правом користування та володіння активом) та операційною. Для підтвердження орендних стосунків між орендодавцем та орендарем укладається орендна угода з досягненням певних умов щодо об’єкту оренди, орендної плати з її індексацією, відновлення орендованого майна, виконання зобов’язань, відповідальність сторін та інше.

Орендатор відображає в бухгалтерському обліку отриманий у фінансову оренду об’єкт водночас як актив і зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів. Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об’єкта фінансової оренди, за якою його було відображено на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається тільки в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов’язань на початок звітного періоду. Амортизація об’єкта фінансової оренди нараховується орендатором протягом періоду очікуваного використання активу (строку корисного використання).

Орендодавець відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об’єкт як дебіторську заборгованість орендаря у сумі мінімальних орендних платежів й негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу. Водночас, залишкова вартість об’єкту фінансової оренди виключається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів). Різниця між сумою мінімальних орендних платежів й негарантованою ліквідаційною вартістю об’єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю вказаної суми, що визначається за орендною ставкою відсотка, є фінансовим доходом орендодавця. Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду.

Прийняті в операційну оренду об’єкти орендар відображає на позабалансовому рахунку 01 “Орендовані необоротні активи” за вартістю, вказаною в угоді оренди. Регістром аналітичного обліку таких основних засобів є копія інвентарної картки, яку орендодавець додає до акта приймання-передачі орендованих об’єктів.

Належну за договором операційної оренди до сплати суму орендної плати орендар щомісячно відображає по кредиту субрахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” і дебету рахунків відповідних операційних витрат (23 “Виробництво”, 91 “Загально виробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”).

Орендні платежі, що підлягають сплаті, відображаються у складі витрат операційної діяльності на систематичній основі з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов’язаних з використанням орендованого активу. Погашення заборгованості з орендної плати відображаються по дебету субрахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” і кредиту рахунків грошових коштів або інших активів. На підставі документів, що засвідчують повернення об’єкта орендодавцю, бухгалтерія орендаря списує його із забалансового рахунка 01“Орендовані необоротні активи” та вилучає з картотеки відповідну інвентарну картку (витяг) і зберігає її разом з актом приймання-передачі.

Фінансова звітність підприємства це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітній період. Вона складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звіту. Окрім відображення стану необоротних матеріальних активів на певну дату, відображення змін за звітній період у складі основних засобів та нарахуванні амортизації, у Примітках до фінансової звітності така інформація подається більш поширено.

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація:

- вартість, за якою ОЗ відображені в балансі;

- методи амортизації, що застосовуються підприємством та діапазон строків корисного використання об’єктів ОЗ;

- наявність та рух у звітному році таких показників як: первісна вартість та сума зносу на початок звітного періоду, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об’єднання підприємств, сума нарахованої амортизації, сума втрат від зменшення корисності, відображена у Звіті про фінансові результати тощо;

- вартість ОЗ, щодо яких існує обмеження прав власності;

- вартість переданих у заставу ОЗ;

- сума капітальних вкладень на придбання і будівництво ОЗ за звітній рік;

- залишкова вартість ОЗ, що тимчасово не використовуються;

- первісна вартість повністю амортизованих ОЗ, які продовжують використовувати;

- залишкова вартість ОЗ, вилучених з експлуатації для продажу;

- первісна вартість, залишкова вартість, метод оцінки ОЗ, отриманих за рахунок цільових асигнувань.