Українські державні та місцеві цінні папери


Основними видами вітчизняних ДЦП є:

- ОВДП;

- казначейські зобов'язання (векселі);
- депозитні сертифікати НБУ;

- приватизаційні папери;

- ЦП, що розміщуються за кордоном.

ОВДП-ЦП, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов'язання держави відшкодувати власнику номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

ОВДП емітуються з початку 1995 року. Первинне розміщення відбувається на УМВБ.

Обов'язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральним агентом виступає НБУ. Спосіб розміщення облігацій - з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій - дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснюватися іноземними інвесторами через уповноважені українські банки.

Казначейські зобов'язання України - вид ЦП на пред'явника, які розміщуються серед населення, свідчать про внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Казначейські зобов'язання бувають:

- довгострокові - від 5 до 10 років;

- середньострокові - від 1 до 5 років;
- короткострокові-до 1 року (Мінфін України).

 

Казначейські зобов'язання можуть мати форму векселів. Згідно із Законом України "Про цінні папера та фондову біржу" вексель — ЦП, що засвідчує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.

Депозитний сертифікат НБУ - це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і відсоткової плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Приватизаційні папери - це вид державних ЦП, які засвідчують право власника на безоплатне одержання під час приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Серед державних ЦП, що розміщуються за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.

Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред'явника і кошти, одержані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.

Згідно із Законом України "Про цінні папери та фондову біржу":

акція- ЦП без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді АТ, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації АТ.

Акції класифікуються за такими критеріями:

- місцерозміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному
ринку);

- форма розпорядження (акції на пред'явника та іменні);

- права власника (акції прості та привілейовані);

- вигляд (акції у документарній та бездокументарній формах).

На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції і американські депозитні свідоцтва.

В іменній акції зазначається ім'я власника - тільки він є акціонером і користується відповідними правами. Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред'явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.

Прості акції не гарантують власникам дивідендів – останні виплачуються, враховуючи розмір прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право

 

голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна АТ за його ліквідації, не дають власнику права голосу.

Бездокуметарна форма випуску акцій - це запис у комп'ютері (обліковий запис), який є підтвердженням права власності на ЦП.

У США, Канаді, Англії та у деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:

- кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються
і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості
акції);

- некумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було
оголошено про їх виплату);

- привілейовані акції із часткою участі (дають власникам право на отримання
додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції
перевищують цю суму);

- конвертовані (можуть бути обмінені на певну кількість простих акцій);

- привілейовані акціі із ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці
акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);

- ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);

- підпорядковані (деякі АТ випускають привілейовані акції різних класів з
різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу
дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого
класу).

В Україні можуть випускатися такі види акцій:

- іменні прості;

- іменні привілейовані;

- на пред'явника прості;

- на пред'явника привілейовані.

До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди; назва АТ; рік виплати дивідендів.

На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.

До боргових ЦП суб'єктів господарювання належать:

- облігації підприємств (організацій);

- депозитні та ощадні сертифікати;

- векселі.

 

Облігації підприємств - це вид боргових ЦП, що служать цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов'язання перед власниками облігацій щодо їх викупу в обумовлений термін та щодо виплати доходу.

За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред'явника, а за формою випуску - на купонні (мають купони, за якими виплачуються відсотки) та безкупонні.

За строком обігу облігації бувають.

- короткострокові (до 1 року);

- середньострокові (від 1 до 5 років);
- довгострокові (понад 5 років);

- вічні (не передбачають остаточного погашення).

За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власнику облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути, брак фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).

За способом виплати доходу облігації класифікуються:

- на відсоткові облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою
фіксованого відсотка);

- безвідсоткові облігації (не передбачають виплати відсотка);

- кумулятивні (відсоток є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається
до претензій власника);

- облігації з плаваючим курсом (дохідність змінюється залежно від існуючих
відсоткових ставок, але має встановлений мінімум);

- двовалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній
валюті, а погашення - в іншій);

- облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо
отримання дивідендів).

Залежно від місця обігу облігації бувають внутрішні та міжнародні (євроноти -короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації - випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).

Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред'явника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.

 

Депозитні ощадні сертифікати банків - це письмові свідоцтва комерційних І ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів та відсотків на них. Відмінність між депозитними І ощадними сертифікатами полягає у тому, що перші призначено для юридичних осіб, другі-для громадян (США, Росія).

Українське законодавство не робить відмінності між депозитними і ощадними сертифікатами. Так, згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків на нього

Ощадні сертифікати бувають строкові або до запитання, іменні та на пред'явника.

Вексель - це ЦП, що засвідчує забезпечене зобов'язання сплатити у зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником - простий вексель, а також боржником чи іншою особою - переказний вексель.

На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу - за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук у руки. Ця властивість забезпечує векселям можливість:

- виступати як засіб кредитування;

- прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;

- служити інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

- замінювати низку бартерних операцій.

Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 року, до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.

Векселі випускаються на спеціальних бланках, які купують векселедавці в НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.

До похідних ЦП належать:

- інвестиційні сертифікати;
- варанти;

- опціони,

- ф'ючерси;

- форварди.

Інвестиційний сертифікат - це ЦП, який випускається Інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.

 

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.

Варант- ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій.

Опціон- стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опцюн на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.

Ф'ючерс- стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата або розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф'ючерсного контракту від його виконання тільки за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше 2 років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП та фондового ринку.

Форвардний валютний контракт - це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів та процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць віддати укладання угоди).

Метою форвардних валютних контракт/в є здійснення хеджування зміни депозитних ставок або мінімізація ризиків від зміни курсу валют Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (ШОК) на дату розрахунків за цим контрактом.

Сурогати ЦП - це фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.

Свідоцтва про депонування акцій - з'явилися на українському ринку у 1993 -1994 роках як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Мета цих свідоцтв -обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.

Білети, що дають право на володіння часткою акцій.

Житлові сертифікати - боргові зобов'язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.

 

 



Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 2333;


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2024 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.017 сек.