Українські державні та місцеві цінні папери
Основними видами вітчизняних ДЦП є:
- ОВДП;
- казначейські зобов'язання (векселі);
- депозитні сертифікати НБУ;
- приватизаційні папери;
- ЦП, що розміщуються за кордоном.
ОВДП-ЦП, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов'язання держави відшкодувати власнику номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).
ОВДП емітуються з початку 1995 року. Первинне розміщення відбувається на УМВБ.
Обов'язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральним агентом виступає НБУ. Спосіб розміщення облігацій - з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій - дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснюватися іноземними інвесторами через уповноважені українські банки.
Казначейські зобов'язання України - вид ЦП на пред'явника, які розміщуються серед населення, свідчать про внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.
Казначейські зобов'язання бувають:
- довгострокові - від 5 до 10 років;
- середньострокові - від 1 до 5 років;
- короткострокові-до 1 року (Мінфін України).
Казначейські зобов'язання можуть мати форму векселів. Згідно із Законом України "Про цінні папера та фондову біржу" вексель — ЦП, що засвідчує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.
Депозитний сертифікат НБУ - це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і відсоткової плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.
Приватизаційні папери - це вид державних ЦП, які засвідчують право власника на безоплатне одержання під час приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Серед державних ЦП, що розміщуються за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.
Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред'явника і кошти, одержані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.
Згідно із Законом України "Про цінні папери та фондову біржу":
акція- ЦП без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді АТ, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації АТ.
Акції класифікуються за такими критеріями:
- місцерозміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному
ринку);
- форма розпорядження (акції на пред'явника та іменні);
- права власника (акції прості та привілейовані);
- вигляд (акції у документарній та бездокументарній формах).
На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції і американські депозитні свідоцтва.
В іменній акції зазначається ім'я власника - тільки він є акціонером і користується відповідними правами. Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред'явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.
Прості акції не гарантують власникам дивідендів – останні виплачуються, враховуючи розмір прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право
голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна АТ за його ліквідації, не дають власнику права голосу.
Бездокуметарна форма випуску акцій - це запис у комп'ютері (обліковий запис), який є підтвердженням права власності на ЦП.
У США, Канаді, Англії та у деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:
- кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються
і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості
акції);
- некумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було
оголошено про їх виплату);
- привілейовані акції із часткою участі (дають власникам право на отримання
додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції
перевищують цю суму);
- конвертовані (можуть бути обмінені на певну кількість простих акцій);
- привілейовані акціі із ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці
акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);
- ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);
- підпорядковані (деякі АТ випускають привілейовані акції різних класів з
різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу
дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого
класу).
В Україні можуть випускатися такі види акцій:
- іменні прості;
- іменні привілейовані;
- на пред'явника прості;
- на пред'явника привілейовані.
До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди; назва АТ; рік виплати дивідендів.
На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.
До боргових ЦП суб'єктів господарювання належать:
- облігації підприємств (організацій);
- депозитні та ощадні сертифікати;
- векселі.
Облігації підприємств - це вид боргових ЦП, що служать цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов'язання перед власниками облігацій щодо їх викупу в обумовлений термін та щодо виплати доходу.
За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред'явника, а за формою випуску - на купонні (мають купони, за якими виплачуються відсотки) та безкупонні.
За строком обігу облігації бувають.
- короткострокові (до 1 року);
- середньострокові (від 1 до 5 років);
- довгострокові (понад 5 років);
- вічні (не передбачають остаточного погашення).
За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власнику облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути, брак фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).
За способом виплати доходу облігації класифікуються:
- на відсоткові облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою
фіксованого відсотка);
- безвідсоткові облігації (не передбачають виплати відсотка);
- кумулятивні (відсоток є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається
до претензій власника);
- облігації з плаваючим курсом (дохідність змінюється залежно від існуючих
відсоткових ставок, але має встановлений мінімум);
- двовалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній
валюті, а погашення - в іншій);
- облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо
отримання дивідендів).
Залежно від місця обігу облігації бувають внутрішні та міжнародні (євроноти -короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації - випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).
Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред'явника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.
Депозитні ощадні сертифікати банків - це письмові свідоцтва комерційних І ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів та відсотків на них. Відмінність між депозитними І ощадними сертифікатами полягає у тому, що перші призначено для юридичних осіб, другі-для громадян (США, Росія).
Українське законодавство не робить відмінності між депозитними і ощадними сертифікатами. Так, згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків на нього
Ощадні сертифікати бувають строкові або до запитання, іменні та на пред'явника.
Вексель - це ЦП, що засвідчує забезпечене зобов'язання сплатити у зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником - простий вексель, а також боржником чи іншою особою - переказний вексель.
На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу - за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук у руки. Ця властивість забезпечує векселям можливість:
- виступати як засіб кредитування;
- прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;
- служити інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;
- замінювати низку бартерних операцій.
Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 року, до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.
Векселі випускаються на спеціальних бланках, які купують векселедавці в НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.
До похідних ЦП належать:
- інвестиційні сертифікати;
- варанти;
- опціони,
- ф'ючерси;
- форварди.
Інвестиційний сертифікат - це ЦП, який випускається Інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.
Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.
Варант- ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій.
Опціон- стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опцюн на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.
Ф'ючерс- стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.
Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата або розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф'ючерсного контракту від його виконання тільки за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше 2 років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП та фондового ринку.
Форвардний валютний контракт - це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів та процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць віддати укладання угоди).
Метою форвардних валютних контракт/в є здійснення хеджування зміни депозитних ставок або мінімізація ризиків від зміни курсу валют Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (ШОК) на дату розрахунків за цим контрактом.
Сурогати ЦП - це фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.
Свідоцтва про депонування акцій - з'явилися на українському ринку у 1993 -1994 роках як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Мета цих свідоцтв -обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.
Білети, що дають право на володіння часткою акцій.
Житлові сертифікати - боргові зобов'язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.
Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 2346;