Парк як соціально-педагогічний комплекс.

 

Невід'ємною складовою дозвілля є організація дозвіллєвої діяльності в парках, які наприкінці XX ст. перетворюються на соціально-педагогічнікомплекси, що виконують просвітню, рекреаційну, соціальну, виховну, культурну, екологічну функції.

Паркові комплекси пропонують великий асортимент дозвіллєвих послуг: творчі заходи, гольф, теніс, велосипедні прогулянки, плавання, екскурсії, гральні майданчики для дітей, культурно-мистецькі клуби, групи здоров'я.

У парках використовуються різноманітні форми дозвіллєвої роботи: вистави балету на воді, вечори відпочинку для дорослих, ігрові конкурси, спортивні змагання, рекреаційні програми.

Проблемами ефективної діяльності парків в сучасному світі опікуються вчені та практики різних сфер життєдіяльності суспільства: економісти, працівники лісового господарства, філософи, соціологи і, безумовно, педагоги.

Головні питання паркового розвитку вирішуються на міжнародних конгресах, конференціях, симпозіумах, семінарах, що проводяться Міжнародною асоціацією соціологів, Міжнародною службою тематичних парків, Міжнародною асоціацією розважальних парків та атракціонів.

В кожній країні діє організація, пріоритетними завданнями якої є вивчення паркових проблем:

- Національна асоціація парків та рекреації (США),

- Національний фонд рекреації й туризму (США),

- Інститут управління у сфері дозвілля та розваг (Великобританія),

- Асоціація керівників муніципальних парків та садів (Нідерланди),

- Фонд парків та рекреації (Японія), інші.

Вони виконують значну інформаційну, методичну та наукову роботу з дозвіллєвих питань, видають свої журнали, утримують центри для підвищення кваліфікації спеціалістів дозвіллєвої сфери, співпрацюють з рекреаційними та дозвіллєвими закладами різних країн світу.

У спеціалізованих виданнях ("Parks and Recreation", "Amusement Business", "Amusement Technologie u. Management" та ін.) висвітлюються питання взаємозв'язку між відвідувачами парку та природним середовищем, парком та містом, матеріально-технічним оснащенням та парковим обслуговуванням різних соціально-демографічних груп населення, розкривається роль парку як дозвіллєвого центру, аналізується досвід діяльності парків у різних країнах світу, способи залучення фінансових надходжень, організація науково-дослідної роботи в парках, прогнозування паркової роботи, перспективи розвитку паркової індустрії.

 

 

5.2. Мережа паркових установ.

 

 

Паркова мережа сучасності представлена парковими установами, що класифікуються за територіальними та функціональними ознаками.

За територіальними ознакамирозрізняють: державні парки, парки штатів (земель, муніципалітетів, округів) та міські парки.

До державних парків належать національні, етнографічні, ландшафтні, військові парки, державні заповідники, парки національних битв, морські узбережжя, національні зони відпочинку, зони збереження природи, водоймища, ліси, парки-пам'ятки культури, меморіали (наприклад, Йосемітський національний парк, США, Йеллоустонський парк, США, Великий каньйон, штат Арізона, США, "Золоті ворота", Сан-Франциско, США). Державні парки відкривають на своїй території музеї, виставкові зали, облаштовують галявини для таборів, організовують туристичні походи, екскурсії, експедиції, мисливство, плавання та ін.

Парки штатів, земель, муніципалітетів, округів, спрямовані на обслуговування населення конкретного штату й утримуються на кошти міських органів влади. Цінність таких парків визначається дозвіллєвою концепцією, культурним значенням і туристичною привабливістю для відвідувачів.

Міські паркинайчастіше призначаються для прогулянок та відпочинку, для розвитку естетичних якостей людини, її екологічної культури, для покращення її дозвілля. Такими парками є, наприклад, "Булонський ліс" у Франції, "Гайд-парк", "Риджентс-парк", "Леголенд" у Великобританії. У міських парках відвідувачі можуть грати в гольф або теніс, кататися на човні, відвідати ресторан, взяти участь у театральному дійстві, слухати музику, завітати на ярмарок або виставку. Дієвим методом розвитку міських парків вважається взаємозв'язок ландшафтного проектування та охорони навколишнього середовища (прикладом може бути центральний парк Стамбулу (Турція), який має один з найбагатших за видами рослин у світі сад). Цінність міських парків визначається можливостями відпочинку на природі для міського населення, позитивним впливом парку на екологічну ситуацію в місті, своєю історичною та культурною цінністю.

За функціональними ознакамипарки поділяються на: спеціалізовані (спортивні, історичні, дитячі, зоологічні) та багатофункціональні (паркові комплекси, тематичні парки).

 

5.3. Диснеївська концепція парку.

 

 

Особливої популярності у світі набули тематичні парки. На їх розвиток істотно вплинула диснеївська концепція парку ("Диснейленд" відкрито у Анахаймі, штат Каліфорнія, США, 1955 року). Модель Диснейленду поширилась у багатьох країнах світу - Франції, Японії, Німеччині, Іспанії.

Диснеївська концепція парку передбачає:

- кваліфікований персонал та відповідну якість роботи;

- єдність всіх елементів паркової території (природи, споруд, екскурсійних стежок, тематичних зон, дизайну, торговельних центрів) та їх підпорядкованість одній меті;

- організацію дозвілля для сім'ї, а не лише окремих її членів;

- суворе дотримання правил поведінки в парку (заборона палити, вживати алкогольні напої, прогулюватися без взуття, мати неохайний зовнішній вигляд тощо);

- поєднання різних видів та форм дозвіллєвої діяльності;

- своєчасне врахування бажань та потреб відвідувачів і їх якісне задоволення;

- постійні технічні удосконалення, оновлення тематичних заходів та вистав.

Головною особливістю тематичних парківє підпорядкування всіх складових парку (атракціонів, дозвіллєвих заходів, рекреаційних програм, алей, майданчиків, спектаклів) певній темі. До відомих тематичних парків належать: "Світ моря" (Огайо, США), "Гелаксіленд", (Канада), "Айлендз оф Адвенча" (Флорида, США), "Джазленд" (Луїзіана, США). Тематичні парки мають на своїй території наукові центри, музеї, міні-парки для дітей ("Казкові куточки"), клуби для осіб літнього віку, педагогічні лабораторії, навчальні майстерні.Популярними серед населення є так звані "пригодницькі майданчики", що мають відповідні природні ресурси (вода, скелі, дерева, рослинність), а також пристосовані для дозвіллєвих заходів технічні засоби (пожежні машини, міні-майстерні, старі літаки, потяги).

Для того, щоб парк мав значний попит, він повинен оснащуватися високоякісною технікою, видовищними ефектами, бути оригінальним. Так, "Порт Авентура" (Іспанія) має п'ять тематичних майданчиків - Середземне море, Полінезія, Китай, Мексика, Далекий Схід; "Міфічна Земля", відтворює атмосферу стародавніх цивілізацій Середземного світу; "Місто Дозвілля" - специфіку Голівуду.

У Німеччині відкрито парк, присвячений кінокомпанії "Уорнер Бразерс" - "Кіносвіт Уорнер Бразерс". На його території розташовані: алея парку "Бермудський трикутник", мережа ресторанів, атракціонів, театр, сцени для видовищних шоу. Особливістю парку є те, що атракціони парку, його зони відпочинку, організовані й облаштовані за певними зразками, зокрема вони містять картини з відомих кінофільмів ("Смертельна зброя", "Поліцейська академія", "Бетмен" таі н.).

 

 

5.4. Класифікація тематичних парків.

 

 

Популярність тематичних парків, значна кількість, сприяли їх розподілу на оглядові, парки атракціонів, аквапарки, парки розваг, пейзажні парки.

Парки розваг("Лехі файн", Пенсільванія, США; "Блекпул плежа біч", Великобританія; "Руф Гарден", Айова, США; "Хол-лідей", Німеччина; "Доллівуд", Теннессі, США; "Ефтелінг", Німеччина, "Фантаун Сплештаун", Мен, США) є своєрідними дозвіллєвими комплексами, з кінозалами, ресторанами, танцювальними залами, дитячими парками, майданчиками, клубами.

Пейзажні паркистворюються з урахуванням особливостей місцевого ландшафту, підкреслюючи красу, зберігаючи природне різноманіття. Зразками таких парків вважають "Парк богів", "Світ природи", "Королівські володіння" (США).

Парки атракціонів("Ісла Логіка", Іспанія, "Фантазіленд", Німеччина, "Людюродам", Голандія, "Парк світу", Китай, "Скансен", Швеція) втілюють концепцію відпочинку як участі в різноманітних атракціонах. Розважальні, просвітні, культурні, екологічні програми парків-атракціонів мають на меті оздоровити людину, забезпечити цікавий відпочинок, розвинути кмітливість, спритність, витримку, вміння орієнтуватися на місцевості з перешкодами, координацію рухів, швидкість реакції, інтуїцію. Серед таких атракціонів популярними є пізнавальні, ігрові, навчальні ("Навколо колеса", "Комп'ютерний бум", "Безпечність вдома й на дорозі", "Будівництво", "Повітря та космос", "Навколишній світ"). Ефективність атракціонів визначається системністю їх роботи, зовнішньою привабливістю, надійністю у користуванні, систематичним удосконаленням, попитом серед відвідувачів.

Аквапарки("Ует-н-уайлд", Мексика) пропонують відвідувачам водні види спорту, басейни, бані, солярії, підводні театри, акваріуми, дельфінарії, лікувальні ванни, сауни, фонтани.

Багато зарубіжних науковців висловлюють сумніви щодо . наявності ринку у великій кількості тематичних парків і застерігають від перенасичення та байдужості населення до паркового дозвілля. Крім того, тематичні парки вимагають постійного вдосконалення, великих капіталовкладень, своєчасного ремонту. Наприклад, не всі країни мають закони про безпеку в парках, а це змушує адміністрацію парків керуватися у своїх діях міжнародними стандартами. Прогнозисти вважають, майбутнє належить невеличким паркам змішаного типу, що поєднують можливості для прогулянок, тематичні зони, комерційну рекреацію і творчі види дозвілля.

У зв'язку з цим слід зазначити, що особливої популярності в зарубіжних країнах набувають дитячі парки. їх функціональна особливість полягає в тому, що міські діти мають можливість познайомитися із дикою природою, свійськими та екзотичними тваринами. Педагоги вважають, що таке знайомство має велике значення для емоційного, духовного, творчого розвитку дитини, а дитячі парки є особливо важливими у міському середовищі.

Так, дитячий зоопарк у Берліні має озеро, вольєри з тваринами, гральні майданчики, басейн, гойдалки.

Дитячий зоопарк у Відні розрахований на дітей різного віку: маленькі знайомляться з тваринами, старші вивчають значення тваринного світу в житті людини, особливості тваринного життя. У дитячому зоопарку передбачені розважальні та рекреаційні програми для батьків і дітей.

Дитячий парк "Атогояма" (Японія) поділений на "міський дитячий парк" та "природний парк для дітей". Він має гральну зону, лісову смугу, "майданчик мрій", зоологічний куточок, театральну сцену; парк "Міядзака" (Японія) обладнаний атракціонами, дитячою залізницею, гральними майданчиками, які не завдають шкоди природі.

Такі ігрові парки можуть створюватись в будь-якому районі будь-якого міста. Крім гральних майданчиків, вони пропонують дітям довільне використання ландшафту: галявини, водоймища, каміння, дерева - все, що належить до справжньої нерукотворної природи. Обов'язковою складовою таких парків є різноманітні майстерні (технічні, авіамоделювання, різблярства), що дозволяє здійснювати у дитячих парках виховні та освітні проекти. Часто дитячі парки створюються при школах (прикладом може бути "Мартін-парк", США), вони передбачають гральні та спортивні майданчики, галявини для відпочинку. Обов'язковим у такому міні парку є куточок "незайманої", дикої природи.

Зарубіжні педагоги та батьки стали ініціаторами проведення "прогулянок на свіжому повітрі" як виховної технології дітей-дошкільнят. Такі заходи спираються на ідею "космічного виховання" Монтессорі М. і передбачають виховання малят у безпосередньому контакті з природою. На думку педагогів, діти, народжуючись у штучному світі, серед висотних будівель та автомашин, комп'ютерних ігор та розважальних телешоу, псують своє здоров'я ще у дошкільному віці: у них порушена координація рухів, концентрація уваги, обмін речовин, інтуїція, погіршується зір.

Усунути значну частину цих негативних чинників допомагають дитячі сади та парки, в яких малюки розважаються не з ляльками та конструкторами, а спілкуються з живою природою: граються під відкритим небом, вирушають на екскурсії до лісу та парку. Такий "природно орієнтований" підхід сприяє зміцненню здоров'я дитини, формує оптимізм, соціальну та екологічну відповідальність.

Отже, дитячі парки (зоопарки, ботанічні сади, спортивні парки, аквапарки, ігрові парки, ландшафтні мікропарки) у дозвіллєвій сфері зарубіжжя, виконуючи дозвіллєві, просвітні та виховні функції, посідають особливе місце.

 

 

5.5. Роль соціологічних досліджень та їх використання в організації дозвілля в парках.

 

 

Соціологічні служби парків систематично вивчають дозвіллєві запити відвідувачів парків, їх бажання та потреби, зокрема, пов'язані з оглядом природних та історичних місць. Це дозволяє покращити систему управління національними парками, кваліфікацію екскурсоводів, підвищити рівень просвітництва та екологічної культури відвідувачів, забезпечити їм належний відпочинок. На основі соціологічних досліджень формуються вимоги до плану роботи та організації паркових заходів, розробляються методи та прийоми роботи з дітьми, організації сімейного відпочинку, обслуговування осіб похилого віку.

Соціологічні дослідження виявляють наскільки задоволено (чи не задоволено) попит відвідувачів парку, які взаємозв'язки між населенням та персоналом парку, інформують про потреби відвідувачів.

Отже, сучасні парки мають багато завдань, спрямованих на естетичний розвиток особистості, її екологічне виховання, формування ціннісних орієнтацій. Та головною функцією парків зарубіжжя є захист флори і фауни, збереження пам'яток історії та культури рідного краю. Особливо це стосується національних парків зарубіжних країн. Наприклад, у національних парках США успішно діє програма "Юний рейнжер" ("Junior-ranger"), розрахована на дітей віком від 5 до 12 років. її головна мета - виховання у дітей бережливого ставлення до природи, усвідомлення значення свого внеску в її охорону. Проект "Юний рейнжер" має, крім освітніх, ще й профорієнтаційні завдання. Парки видають навчально-методичну літературу (методичні рекомендації, книжки-буклети, спеціальні випуски газет та журналів), в якій розкриваються основи природного світу: взаємозв'язок живих організмів з навколишнім середовищем, розвиток тварин та рослин, особливості їх пристосування до життя. Методична література містить і практичні завдання для набуття дітьми вмінь працювати з картами-схемами паркової території, орієнтуватися серед екскурсійних об'єктів, оглядових майданчиків, місць для пікніків, вміти розрахувати відстані та напрями між об'єктами, складати фенологічні календарі та календарі природи. Дітям пропонуються тестові завдання, кросворди, описи, що розкривають правила поведінки людини на природі, знайомлять з Червоною книгою свого регіону, країни, розкривають специфіку роботи природних комплексів, їх біологічну різноманітність, шляхи збереження екосистем.

Паркова програма передбачає знайомлення дітей з природою своєї країни та методами роботи, спрямованими на охорону її територій, спостереження за природними явищами, перегляд відеоматеріалу, участь в ігрових конкурсах, екологічних екскурсіях, мандрівках, а також надання допомоги тваринам, прибирання сміття, розчистку захаращених земельних ділянок. По завершенні проекту діти отримують посвідчення та нагрудні значки "Юний рейнжер парку".

Серед дозвіллєвих програм еколого-освітнього спрямування, що реалізуються в зарубіжних парках, відомі такі комплексні проекти: "Новини Океану", "Дика природа", "Екологія Аляски", "Економіка та навколишнє середовище", "Друзі маленького принца Землі" та інші. Дозвіллєвий проект як засіб організації взаємодії дітей з навколишнім природним середовищем передбачає творчу роботу з дітьми усіх вікових груп, стимулювання дитячої самостійності, формування активної громадянської позиції дитини.

Реалізація проектів спирається на тісну співпрацю дітей, працівників парку та педагогів. Дорослі, працюючи з дітьми, повинні враховувати вікові особливості, притаманні дошкільнятам, мо­лодшим школярам, підліткам. У цей період дитина має високу рухову активність, прагне шукати та досліджувати щось нове й , незнайоме, не вміє довго зосереджуватись на одній темі, має підвищене співчуття до природи та її мешканців. Врахування вікових особливостей дитини допомагає стимулювати сприйняття дітьми необхідної інформації, сприяти формуванню творчої особистості, здатної розуміти та любити природу.

Дозвіллєві екологічно-орієнтовані проекти мають навчальну, виховну, розвиваючу функції і передбачають такі форми роботи: екологічні ігри, казки, спектаклі, конкурси, лекції, екскурсії, туристичні походи, спостереження, музично-літературні композиції, народні свята та сучасні заходи, що стали вже традиційними (День захисту зеленої ялинки, День птаха, День Лісу). Так, екологічно-освітній проект "Експедиція: Йєллоустон" розрахований на підлітків 4-6 класів і здійснюється за участі Служби національних парків США, Міжнародного фонду дикої природи, Організації національних парків США та Асоціації Йєллоустон. Проект включає кілька підпрограм, в яких розкривається геологічна історія Йєллоустона, різноманітність його тваринного та рослинного світу, роль людини в Йєллоустоні, історію створення та розвитку Національного парку, прогнози та перспективи функціонування паркової території.

Знайомство з парком відбувається шляхом теоретичного вивчення теми, самостійного виконання практичних завдань та польових робіт (від техніки туризму до надання медичної допомоги, готування їжі в польових умовах, робіт по дереву, ремонту обладнання). Таке поєднання дозволяє підліткам навчитися використовувати здобуті знання на практиці. Найпопулярніші серед підлітків польові роботи, що включають: туристичні походи, експедиції, наукові дослідження, вивчення слідів тварин, спостереження за ними, орієнтування на місцевості, вечори біля вогнища, театралізовані вистави. Експедиція складається з учнів, вчителів, працівників парку та волонтерів.

Екологічно-освітні проекти парків охоплюють і молодь. Наприклад, результатом тісної співпраці Національного рекреаційного парку Гейтвей (США) та Національного історичного парку Лоувел (США) стала інтерактивна міждисциплінарна програма, що поєднує навчальну мету та природоохоронні завдання. Цільовою аудиторією програми є діти та підлітки віком від 9 до 21 року. Проект має кілька етапів і передбачає обов 'язкову співпрацюз навчальними закладами. Тому основним принципом проекту є його відповідність шкільним програмам. Екологічний проект реалізується у процесі навчання, а не під час шкільних канікул і передбачає закріплення на практиці знань, здобутих у школі. Неформальна освіта активна, враховує специфіку конкретного парку, відповідає фізичному та розумовому рівню розвитку учасників програми.

Такі проекти мають значне профорієнтаційне навантаження: участь у проектах дозволяє перевірити свою здатність професійно займатися екологічною та парковою роботою, здобути реальні знання про майбутню професію.

Ефективність екологічних проектів забезпечується дотриманням таких вимог:

- точність та цікавість матеріалів для дітей;

- наявність конкретної концепції проекту;

- увага на творчій активності дитини, набуття нею конкретних навичок та вмінь;

- формування почуття відповідальності;

- можливість застосувати здобуті знання у практичній роботі;

- дотримання фасилітаційного підходу (тобто, створення сприятливих умов для навчання).

Парки тісно співпрацюють з будинками для літніх людей, реабілітаційними центрами, соціальними службами. В результаті такої співпраці у парках створюються клуби для осіб похилого віку, центри дозвіллєвої роботи з інвалідами, хобі-групи, табори для літніх людей, реалізуються програми "Відпочинок у парку для літніх", "Золотий вік", "Нові горизонти" та ін.

Значна увага у роботі парків надається волонтерам, які здійснюють зоологічні та ботанічні описи, активно допомагають облаштовувати екологічні стежки, ремонтують екологічні центри і туристичні бази. Мотивація волонтерів не зводиться лише до альтруїстичного - "принести суспільству користь". Люди різного віку та професій беруть активну участь у волонтерській діяльності з різних причин: задовольнити свої потреби (професійні, культурні, просвітні), поспілкуватися з однодумцями, прилучитися до природного світу, активно відпочити тощо. Неабияку роль відіграють ті відносини, що складаються у волонтерському колективі, створюючи своєрідну "ієрархію", внутрішню і зовнішню свободу дій, можливість забути про щоденні проблеми.

Парк як дозвіллєвий центр реалізує свої функції в різних формах та видах дозвіллєвої діяльності:

- театральні (театралізовані свята і видовища, лялькові вистави, фольклорні програми, мистецькі фестивалі, карнавали);

- музичні (виступи рок-груп, музичні фестивалі, концерти, вечори ретро музики, оперного мистецтва, музичні гуртки, дні музичної культури, вечори авторської пісні);

- просвітні (лекції, диспути, тематичні вечори, дослідження, культурно-просвітні проекти, екскурсії, експозиції, навчання);

- хореографічні (танцювальні шоу, хореографічні гуртки, вечори балету, народного танцю, виступи самодіяльних танцювальних колективів);

- декоративно-прикладні (флористика, декоративне квітникарство, ікебана, бонсай, дизайн, конкурси моди та краси, різьблення по дереву, виставки-експозиції, фестивалі ремесел).

Отже, специфіка сучасних парків полягає в тому, що вони розвиваються як поліфункціональні заклади дозвіллєвого комплексу; дозволяють поєднати природне середовище з технічними досягненнями, поєднують універсальні і самобутні дозвіллєві концепції, сприяють мультикультуралізму паркової діяльності (популяризації культури свого народу та культур народів світу на фестивалях, в ігрових конкурсах, карнавалах, видовищних шоу, національних святах, днях мистецтва, мережі харчування), охороні та збереженні навколишнього середовища, розвитку парків як туристичних центрів (так, наприклад, Диснейленд, Дисней-уорлд, Євродиснейленд є міжнародними туристичними центрами; озеро Тахо (Національний парк штату Каліфорнія) є туристичною Меккою для американців); демократичності та доступності паркового обслуговування (тісна взаємодія парків, їх культурної, виховної, охоронної діяльності з щоденним життям, бажаннями та проблемами населення).

Економічну ефективність парків будь-якого виду визначає кількість їх відвідувань, що забезпечує рентабельність функціонування. Тому парки постійно розвиваються й модернізуються, удосконалюють перелік послуг та дозвіллєві програми.

Робота парків як дозвіллевих центрів вимагає подальшого вивчення та об'єктивного аналізу. Адже парки зарубіжжя, крім багатющого позитивного досвіду, мають і свої недоліки, до яких можна віднести: непристосованість рекреаційних зон для інвалідів; низьку кваліфікацію персоналу; відсутність дозвіллєвих програм для соціально незахищених верств населення; загострення проблем охорони навколишнього середовища (руйнація ґрунту, засмічення лісів, зростання кількості пожеж). Не можна не сказати й про те, що активний розвиток дозвіллєвої індустрії негативно позначився на житті національних меншин (наприклад, в США майже всі індійські резервації розташовані на дикій місцевості у штатах Арізона, Нью-Мексіко, Монтана, Південна Дакота, відкрито для масового відвідування). Інтенсивне використання індійських територій з туристичною метою розпочалося ще у 60-і роки XX ст., проте розвиток туризму на землях індійців не зняв, а навіть загострив проблему дискримінації.

Проте парки вважаються найдоступнішими дозвіллєвими закладами, розрахованими на відвідувачів будь-якого віку та соціального стану, спроможними надати населенню різноманітні культурно-просвітні, видовищні, спортивні, рекреаційні послуги.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Сучасна філософія та соціальна сутність туристичного дозвілля | Современная классификация издержек фирмы.


Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 2157; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.07 сек.