Проведення маніпуляцій на шийному відділі хребта

Виконуючи силові маніпуляції на шийному відділі хребта, слід пам'ятати, що тут розміщені життєво важливі центри і що в разі грубих маніпуляцій, особливо якщо їх проводять фахівці-початківці, можна не тільки не допомогти хворому, але й спричинитися до важких ускладнень, Іноді незворотних. Необхідно проводити ретельне клінічне і рентгенологічне обстеження стану шийних хребців з аналізом .неврологічного розладу, зіставляючи цей розлад з наявними рентгенологічними змінами. Слід підкреслити, що в каналі поперекових відростків шийних хребців проходить хребтова артерія. На рівні III шийного хребця, вигинаючись назовні, артерія прямує у великий потиличний отвір і здійснює кровопостачання потиличних відділів мозку і мозочка. Після того як у положенні лежачи завершено обстеження і лікування в грудному і поперековому відділах хребта, в положенні хворого стоячи або сидячи досліджують шийний відділ хребта. Пальпуючи остисті відростки в середньофізіологічному положенні, з нахилом голови вперед, назад і ротаційними рухами, визначають співвідношення між ними, відхилення, заглиблення (виступів), а також посилення клінічних проявів при деяких варіантах

Мал. 41. Розташування пальців під час силових маніпуляцій при шийному остеохондрозі на рівні Cvi—Cvxi, Cvn—Ті хребців:

а - початок процедури; б — схема розташування пальців; в — нанесення силових ударів во власних пальцях лівої кисті зап'ястком правої (завершення маніпуляції)

рухів, відшукують больові сегменти і точки. Поряд з цим виявляють гі-перерухомість і обмеження ротації зі встановленням локалізації ураженого сегмента.

Маніпуляції в шийному відділі хребта роблять дуже обережно, спрямовуючи зусилля перпендикулярно до осі хребта. При цьому не слід наносити удари по остистих відростках: це може призвести до струсу мозку, посилення больового синдрому, зниження артеріального тиску і непритомності. Маніпуляції на шийному відділі хребтового стовпа розпочинають з мобілізації хребтового сегмента. Цього досягають шляхом виконання серії пасивних ротаційних рухів, які повільно повторюються до появи відчуття удару з наступним поверненням у початкове положення. Доцільно провести легкий вібраційний масаж. Для здійснення мануальної терапії ліву кисть розміщують таким чином, щоб III і IV пальці обхоплювали з боків остисті відростки Cv—Cvn і Ті хребців, і по них наносять обережні легкі удари долонною поверхнею зап'ястка правої кисті (мал. 41). Кількість, сила і характер ударів залежать від гостроти процесу і ступеня больового синдрому (в середньому 3—5 ударів, сила дії від 1 до 5 кг).

Наступною маніпуляцією є тракція по осі шийного відділу хребта, яку проводять у певній послідовності: лікар розміщується позаду від хворого, який залежно від зросту лікаря і хворого або сидить на стільці, спираючись на його спинку, або стоїть. Першими пальцями лікар захоплює голову в ділянці сосцевидних відростків, а кистями обхоплює голову з боків, спираючись зап'ястками в кути нижньої щелепи. Пальці кисті розташовані спереду від вушних раковин на поверхні скроні, Передпліччялікаря впираються у надпліччя хворого.

Мал. 42. Дистракція шийного відділу хребта:

а- в нейтральній позі; б-з наступною ротацією вправо

Обережну, щадну тракцію голови доверху здійснюють з протиупором у надпліччя хворого • в нейтральній позиції (мал. 42).

Враховуючи патогенез шийних синдромів, не .можна здійснювати тракцію голови в положенні екстензії або гіперекстензії, що може призвести до різкого стискування або повного перетискування хребтової артерії з усіма відповідними наслідками. У разі правильного проведення маніпуляції відчувається легкий «ляскіт» або хруст, після чого тракцію повільно припиняють; Таку процедуру за показаннями можна повторювати декілька разів. Потім лікар стає збоку від хворого, фіксуючи його долонними поверхнями кистей за нижню щелепу і потиличну кістку. Здійснюють обережне розтягування по осі хребта з м'якою ротацією голови вправо до упору і наступним легким, але коротким рухом, продовжуючи ротацію до появи хрусту. Останній рух слід виконувати тільки після розслаблення м'язів. Поява хрусту свідчить про усунення блокування в шийному відділі (мал. 43). Аналогічну маніпуляцію виконують з поворотом і ротацією голови вліво. Поряд з цим проводять маніпуляції, спрямовані на виконання повного об'єму рухів в шийному відділі хребта з визначенням розташування остистих відростків, їх рухомості або блокування (мал. 44).

У разі гострого і під гострого перебігу патологічного процесу після маніпуляції забезпечують тимчасову іммобілізацію шийного відділу хребта ватно-марлевим коміром, напівжорстким коміром типу Шанца або корсетно-головотримаючим будь-якої конструкції. У хронічних випадках, якщо больовий синдром помірно виражений, можна не створювати ім.-

мобілізацію, якщо є підстава сподіватися на добрий м'язовий корсет хворого. Однак в усіх випадках Мануальної терапії необхідно дотримувати щадного режиму із розвантаженням хребта.

Необхідно відзначити, що остеохондроз шийного відділу хребта на всіх стадіях патологічного процесу часто супроводжується ураженням суглобів верхніх кінцівок, особливо плечових. Дослідження суглобів здійснюють за прийнятою в ортопедичній практиці методикою, приділяючи Особливу увагу активним і пасивним рухам. При цьому лікар оцінює функцію м'язів, капсульного і зв'язкового апарату, виявляє гіпотрофію, ущільнення контрактури, обмеження рухомості ураженого сегмента і блокування суглоба.