Антидіалектика» («метафізика»).

У площині теорії розвитку своєрідним антиподом діалектики виступає «метафізика». Те, що Г. Гегель використовував термін «метафізика» у значенні «антидіалектика», а марксисти розуміли її як характерний для буржуазної філософії антидіалектичний спосіб мислення, котрий дає однобічний результат у пізнанні, оскільки речи та явища розглядаються як незмінні та незалежні одні від одних, а протиріччя заперечуються як джерело розвитку»[81], не применшує її роль в історії філософії. Маючи свої об’єктивні основи, метафізика, як форма світогляду характерного для догегелівського періоду, давала пояснення про ті чи інші сторони світу. За її допомогою дано пояснення таких важливих проблем, як співвідношення свободи і необхідності, з'ясовано природу загальних понять, суттєво збагачено понятійний і термінологічний словник філософії тощо. Однак з розвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступилась діалектиці як більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності.

Сьогодні, дійсно, уявити собі собою картину світу згідно з якою всі явища і предмети розглядаються як вічні і незмінні, перебуваючи поза зв’язком та розвитком, важко. І на перший погляд пізнати державу, її форму, що постійно розвиваються, метафізичними засобами неможливо. Але ж, наприклад, при визначенні історичних типів держави і права, форм держав і права, формулюванні їх дефініцій та понять, ми нібито нехтуємо конкретикою руху цих державно-правових явищ, вивчаємо їх в певному стані спокою і нерухомості і, в результаті, створюємо загальний (незмінний) в межах цілої історичної епохи образ (тип, модель тощо) явища. Отже, визнаючи першість у пізнавальному процесі за діалектичним методом, в необхідних випадках, на началах додатковості, необхідно використовувати і метафізичний метод.

Отже, діалектичний та логічний підходи, іншими словами формальна й діалектична логіки сприяють пізнанню закономірностей державно-правового розвитку формуванню або ж вдосконаленню категоріально-понятійного апарату юридичної науки, побудову класифікаційних схем тощо. Їх роль в пізнанні державно-правових явищ є ключовою, оскільки разом з теоретико-світоглядним блоком методологічних знань визначають саму стратегію дослідження, його загальну спрямованість, орієнтують на здобуття, відбір, накопичення цілком визначених у соціально змістовому відношенні фактів і, нарешті (що, мабуть, найголовніше), зумовлюють характер та зміст оцінювання (інтерпретації) отриманих результатів пізнання. Універсальні методи тісно пов’язані з середнім рівнем методологічних знань – загальнонауковими методами пізнання, котрі виступають своєрідною проміжною ланкою, що забезпечує зв’язок філософського знання зі спеціально науковим знанням та його методами.

Контрольні запитання для самоперевірки знань

1. Що таке формальна логіка, яке місце вона посідає в пізнавальному процесі?

2. Схарактеризуйте закони логіки: «закон тотожності», «закон несуперечності (непротиріччя)», «закон виключеного третього».

3. Схарактеризуйте такий закон логіки, як «закон достатньої підстави».

4. Схарактеризуйте такі логічні методи, як «аналіз і синтез».

5. Схарактеризуйте такі логічні методи, як «індукція та дедукція»

6. Схарактеризуйте такий логічний метод, як «порівняння».

7. Схарактеризуйте такий логічний метод, як «абстрагування»

8. Схарактеризуйте такий логічний метод, як «узагальнення»

9. Схарактеризуйте закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін у якісні та закон запереченя заперечення.

10. Схарактеризуйте такі парні категорії діалектики, як «сутність та явище» і «зміст і форма».

11. Схарактеризуйте такі парні категорії діалектики, як «причина і наслідок» і «можливість і дійсність», «необхідність і випадковість»

12. Схарактеризуйте такі парні категорії діалектики, як «одиничне та загальне» і «частина та ціле».

13. Схарактеризуйте метафізику як метод пізнання.