Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання

Загальний фінансовий результат господарської діяльності в бухгалтерському обліку визначається на рахунку 79 шляхом підрахунку та балансування всіх прибутків і збитків за звітний період. Господарські операції на цьому рахунку відображаються касовим способом за кумулятивним (накопичувальним) принципом, тобто наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Іншим принципом визначення фінансових результатів є використання методу нарахування. Через це прибуток (збиток), показаний у звіті про фінансові результати, не відображає реального притоку (відтоку) грошових засобів підприємства в результаті його господарської діяльності. Для відновлення реальної картини про величину фінансового результату діяльності підприємства як приросту (чи зменшення) вартості його капіталу, який утворився в процесі його господарської діяльності за звітний період, необхідні додаткові коректуючі розрахунки.

Фінансовий результат діяльності підприємства може бути позитивним – прибуток, або негативним – збиток.

Прибуток – це позитивний підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання.

Прибуток є джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства – суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі.

Облік і визначення фінансових результатів – прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету.

Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку податку на прибуток.

Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.